Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
координація .doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
134.66 Кб
Скачать

Виходячи з вищевикладеного, можна дати наступне визначення даному дкк: рівновага – це здатність зберігати стійкість тіла і його окремих ланок в опорній і безопірній фазах рухової дії.

Здатності, засновані на пропріорецептивній чутливості.

Дослідження В.І.Ляха показали, що здатності, засновані на пропріорецептивній чутливості (м'язовому відчутті ) досить специфічні. Це здатності до відтворення, відмірювання, диференціювання просторових, тимчасових і силових параметрів руху.

Здатності до відтворення, відмірювання, диференціювання просторових, тимчасових і силових параметрів засновані переважно на точності і тонкості рухових відчуттів і сприйнятті тих, хто виступає на змаганнях, нерідко в сполученні з зоровими і слуховими здібностями; при малому моторному досвіді відчуття і сприйняття дітей ще занадто грубі, неточні, погано усвідомлювані помилки у відтворенні, чи оцінці диференціювання просторових, тимчасових, просторово-тимчасових і силових причин руху. У міру набуття досвіду відчуття і сприйняття параметрів виконувані рухи стають більш точними, виразними і ясними.

У кожному виді фізичних вправ м'язово-рухові відчуття і сприйняття носять специфічний характер.

Спеціалізовані сприйняття в спортивній діяльності інакше називають відчуттями. Найбільш відомі відчуття: дистанції -у фехтувальників і боксерів; предмета - у гімнасток; води - у плавців; часу – у бігунів, велосипедистів, лижників і т.д.

Звідси випливає, що здатності до відтворення, диференціювання, відмірювання й оцінки просторових, тимчасових і силових параметрів руху чи діяльності в цілому базуються на точності і тонкості, спеціалізованих сприйнять (відчуттів), носять різноманітний специфічний характер і розвиваються в залежності від здібностей до визначеного виду спорту.

Разом з тим дані здібності ізольовано зустрічаються вкрай рідко.

До того ж вони знаходяться у певних зв'язках з іншими спеціальними і специфічними КЗ, а також з фізичними і психологічними особливостями.

Ці зв'язки обумовлені тим, що в руховій діяльності координація рухів виступає як цілісний психомоторний процес, у якому в єдності і тісному переплетенні представлені різні її компоненти: інтелектуальні (програмуючі і значеннєві), сенсорні, сенсомоторні і моторні (виконавські, фізичні).

Здатність точно відтворювати, оцінювати, відмірювати і диференціювати параметри рухів розвивається насамперед при систематичному застосуванні загально- і спеціально- підготовчих координаційних вправ, методів і методичних прийомів розвитку спеціальних КЗ. Для підвищення ефективності педагогічної дії використовують методичні підходи, спрямовані на удосконалювання цих здібностей. Методи розвитку КЗ засновані на системному виконанні завдань, що ставлять підвищені вимоги до точності виконання рухових дій чи окремих рухів. Розрізняють завдання аналітичні (виборчі) – на точність відтворення, оцінки, відмірювання і диференціювання переважно одного якого–небудь параметра руху (просторового, тимчасового чи силового) і систематичні – на точність керування руховими діями в цілому. Зрозуміло, що такий поділ умовний, тому що точність відтворення, оцінки і т.п., скажемо, просторового параметра ізольовано від точності відтворення, оцінки і т.п. тимчасової чи силової ознаки руху не зустрічається.

У реальному процесі керування і регулювання рухом ці види точності завжди виступають в органічній єдності. Тому, хоча й можлива перевага диференційованого впливу на поліпшення точності одного якого–небудь параметра руху, обов'язковою є установка на досягнення точності виконання рухової дії в цілому. При здійсненні цілеспрямованого розвитку й удосконалювання КЗ юні спортсмени значно швидше і раціональніше опановують різними руховими діями; на найбільш високому якісному рівні засвоюють нові і легше перебудовують старі тренувальні програми; швидше просуваються до висот спортивної майстерності і довше залишаються у великому спорті; успішніше удосконалюють спортивну техніку і тактику; легше справляються з завданнями, що вимагають високого рівня психофізіологічних функцій у сенсомоторній і інтелектуальної сферах; здобувають вміння раціонально, ощадливо витрачати свої енергетичні ресурси; постійно поповнюють свій руховий досвід; зазнають радості і задоволення від постійного оволодіння новими і різноманітними видами фізичних вправ.