Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
методика розвитку основн.рух.як..rtf
Скачиваний:
1
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
294.45 Кб
Скачать

2.4. Фізична якість – гнучкість

Під гнучкістю розуміють морфо-функціональні властивості опорно-рухового апарату, які визначають ступінь рухливості його ланок. Це важлива, з точки зору оцінки здоров’я, рухова якість, а особи, які мають добре розвинуту гнучкість, легше засвоюють нові рухові навички, мають високу рухливість у суглобах, а значить, здатні виконувати різні трудові і спортивні рухи, можуть виконувати диференційовані рухи, здатні менше втомлюватись та ін.

2.5. Фізична якість – спритність

Спритність – це комплексна якість, яка залежить від здатності людини виконувати складнокоординаційні дії за короткі проміжки часу з достатньою точність рухів. Для оператора виробництва спритність (зокрема рук) при відносно малорухливому тулубі є найважливішою професійною якістю. Саме ці вияви спритності необхідні в трудових процесах (робота пульту управління, робота на станках, з інструментом, біля дощок для креслення і т.п.). Рівень спритності залежить від функціонального стану аналізаторів (зокрема рухового), точного відчуття особистих рухів, пластичності нервової системи, швидкості та точності складних рухових реакцій та ін. Виховання спритності базується на виконанні складнокоординаційних рухових дій, вправ, які пов’язані з миттєвим реагуванням на раптову зміну обстановки (спортивні ігри, єдиноборства).

3. Методичні вимоги та шляхи виховання у студентів загальної витривалості та швидкісно-силових якостей

3.1. Загальна витривалість

Ефективність тренування цієї якості у людини багато в чому залежить від правильності вибору, сполучення, повторення тренувальних засобів, які використовуються знаходження оптимальних методів тренування, правильного чергування роботи та відпочинку.

Високий рівень загальної витривалості (ЗВ) людина базується на високих функціональних можливостях ряду його енергозабезпечувальних систем, в першу чергу – систем дихання і кровообігу. В зв’язку з цим, при її виконанні вимагається застосування об’ємної, досить одноманітної та довготривалої роботи (наприклад, біг), яка виконується на певних пульсових режимах. Так як при цьому виникає та заглиблюється втома організму, з’являється необхідність додатково виховувати високі вольові якості студентів, любов до праці, готовність переносити великі навантаження при тяжких відчуттях останнього. У процесі такого тренування організм адаптується до навантаження, що зовнішньо виражається у скороченні часу проходження дистанції, а внутрішньо – у зниженні проявів втоми.

Величина, швидкість наставання та ступінь адаптації (пристосування) організму при цьому визначається таким факторами:

З.1.1. Абсолютна інтенсивність вправ

Цей фактор тісно пов'язаний з особливостями енергетичного забезпечення, роботи конкретної особи. Якщо швидкість його переміщення мала (напр., біг 6-8 км/год.), вимагається найбільша кількість кисню для виконання роботи. Його величина, звичайно, не перевищує рівня, який є в індивідума О2-можливостей (виробничих можливостей), і така робота виконується в т.н. „істинно стійкому стані” (02-запит < О2-потреба). Ці пересування мають назву субкритичних. Якщо студент рухається швидше (біг 9-12 км/год.), то він звичайно досягає критичної швидкості (О2-запит – С2-потребі). У цьому випадку робота виконується на рівні максимальних аеробних можливостей людини. Швидкість вища від критичної має назву надкритичної2-запит – С2-потребі). У цих умовах робота виконується в "борг" (02-борг), за рахунок постачальників енергії. Такі швидкості використовуються звичайно при тренуванні швидкості переміщення студентів, урахування особливостей його енергетики при розробці програми тренування є обов’язковими.

При використанні повторного та інтервального методів тренування (див. нижче) для виховання загальної витривалості, інтенсивність роботи повинна бути на рівні критичної 70-80 відсотків (від максимальної). Вона підбирається за частотою серцевих скорочень (ЧСС) за хвилину, яка в цих випадках повинна бути на рівні 170-180 ударів. Навантаження, які вико­нуються на субкритичних швидкостях і на частотах пульсу 120-130 уд./хв., для розвитку загальної витривалості неефективні.