2.3. Визначення годинних витрат газу на побутові та комунально-побутові потреби

Розрахункові годинні витрати при 0 С і тиску газу 0,1 МПа визначаються згідно з [6] як частка фізичних витрат газу, , по окремих видах споживачів відповідно до формули

, (м³/год),

де – коефіцієнт годинного максимуму (коефіцієнт переходу від річної витрати до максимальної розрахункової годинної витрати газу);

– річна витрата газу, м³/рік.

Коефіцієнт годинного максимуму приймають згідно з таблицею 4 для кожного району газопостачання, мережі якого становлять самостійну систему, що гідравлічно не пов’язана із системами газопроводів того ж тиску інших районів.

Таблиця 4 – Коефіцієнт годинного максимуму для житлових будинків (без опалення)

Число жителів, тис	5	10	20	30	40	100	300
	1/2100	1/2200	1/2300	1/2400	1/2500	1/2800	1/3000

Коефіцієнти годинного максимуму витрат газу в громадських будинках приймають згідно з таблицею 5.

Таблиця 5 – Коефіцієнт годинного максимуму для громадських будинків

Підприємства		Підприємства
Лазні	1/2700	Хлібозаводи, хлібокомбінати	1/6000
Пральні	1/2900	Підприємства торгівлі та побутового обслуговування	1/2200
Їдальні, ресторани, кафе	1/2000
Школи	1/2200	Лікарні	1/3000

Результати розрахунків годинних витрат газу представляють у вигляді таблиці 6.

Таблиця 6 – Визначення годинних витрат газу

Споживач газу	Кількість жителів	Річні витрати газу, нм^3/рік		Годинні витрати газу, нм^3/год.
Побутове споживання в житлових будинках район А район Б район В Немеханізована пральня Механізована пральня Лазня Лікарня Школа Підприємства торгівлі

Примітка. Годинні витрати газу необхідно приводити на одне комунально-побутове підприємство, крім підприємств торгівлі, для яких розрахунок годинних витрат виконується по окремих районах забудови.

2.4. Визначення годинних витрат газу на опалення, вентиляцію та гаряче водопостачання

Витрати газу визначаються окремо для районів багатоповерхової забудови (більше від 1...3 - поверхової), де потреба в теплоті покривається районними котельнями, що підключаються до розподільних газопроводів середнього тиску, й окремо – для малоповерхових районів забудови, в яких відсутні мережі централізованого теплопостачання, а опалення та гаряче водопостачання здійснюється від індивідуальних побутових котлів, що споживають газ із розподільних мереж низького тиску.

Для районних котелень максимальні годинні витрати газу на опалення, вентиляцію й гаряче водопостачання житлових і громадських будинків визначаються за залежністю

, (нм³/год), (2)

де , , , – максимальні розрахункові витрати теплоти відповідно на опалення житлових і громадських будинків, вентиляцію громадських будинків та гаряче водопостачання, МВт,

де – ККД районної котельні, .

Максимальні розрахункові витрати теплоти на опалення житлових будинків визначаються за формулою

, МВт,

де – показник максимального теплового потоку на опалення житлових будинків на 1 м² загальної опалюваної площі в Вт/м², приймається залежно від розрахункової зовнішньої температури згідно з [7],

– опалювана загальна площа житлових будинків у м², визначається за нормою житлової площі на одного мешканця м² та відомою кількістю жителів, N, мешкаючих у зоні дії районних котелень, за формулою

.

Розрахункові витрати теплоти на опалення та вентиляцію громадських будинків визначаються як частка теплоти на опалення житлових будинків згідно із залежностями:

, МВт;

.

Максимальні витрати теплоти на гаряче водопостачання визначаються за формулою

, МВт,

де – укрупнений показник середньогодинних витрат теплоти на гаряче водопостачання на одного мешканця при нормі витрат гарячої води 100 л на одного жителя за добу МВт/жит.,

– кількість мешканців, проживаючих у районах із централізованим гарячим водопостачанням (приймається з урахуванням табл.3).

Витрати газу, визначені за залежністю (2) в цілому по місту, необхідно розподілити по окремих котельнях, розташованих у кварталах заданої забудови. При цьому витрати газу на кожну із котелень призначають відповідно до номінальних витрат газу та номінальних теплопродуктивностей найбільш поширених водогрійних котлів. Для цього котельні можна комплектувати такими агрегатами: котлами ТВГ-8 із номінальною теплопродуктивністю МВт; КВГ-6,5 МВт; ТВГ-4 МВт; ПТВМ-30 МВт; КСВа-0,63 МВт; КСВа-1,25 МВт; КСВа-2,5 МВт.

Кількість котлів у котельнях не повинна перевищувати 3-4 шт., а при виборі типу котлів ураховувати можливість їх роботи в режимі гарячого водопостачання при тепловому навантаженні не менше ніж 40 % від номінальної теплопродуктивності.

Розрахункові витрати газу в побутових котлах визначаються за формулою

, нм³/год, (3)

де – ККД побутових котлів, .

Величину житлової площі на одного мешканця для індивідуальної забудови можна приймати до 30 м².

Витрати газу, визначені за формулою (3), необхідно розподілити по кварталах 1...3 - поверхової зони забудови пропорційно кількості мешканців у кожному кварталі.