- •Тема 1. Система міжнародних економічних відносин.
- •Тема 2. Середовище та особливості сучасного етапу розвитку
- •1)За сферами впливу:
- •2.Країни з перехідною економікою.
- •Тема 3. Теорії міжнародної торгівлі.
- •Ранні та класичні теорії міжнародної торгівлі.
- •Неокласичні теорії міжнародної торгівлі.
- •Нові та новітні теорії міжнародної торгівлі
- •Тема 4. Сучасна міжнародна торпвля товарами
- •Суть та показники міжнародної торгівлі.
- •2. Форми міжнародної торгівлі товарами
- •Міжнародна торгівля послугами
- •Методи організації міжнародної торгівлі
- •Торгове посередництво в міжнародній економіці
- •Тема 5. Регулювання міжнародної торгівлі на національному та міжнародному рівнях.
- •Тарифні інструменти зовнішньоторговельної політики.
- •Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі.
- •Тема 6. Міжнародна міграція робочої сили .
- •1.Суть та види міжнародної міграції робочої сили.
- •Економічні ефекти міжнародної трудової міграції.
- •Масштаби та напрями міграції робочої сили.
- •Регулювання міграційних процесів.
- •Тема 7. Міжнародний ринок капіталів.
- •Сутність, причини і форми міжнародного руху капіталу
- •Світовий фінансовий ринок, його структура.
- •Міжнародний кредит.
- •Зарубіжне інвестування.
- •Міжнародна технічна допомога.
- •Діяльність міжнародних фінансово - кредитних організацій
- •Тема 8. Світова валютна система.
- •Суть міжнародних валютних відносин. Види валютних систем.
- •Валютні курси. Котирування валют. Конвертованість валют. Валютний курс.
- •Еволюція валютної системи.
- •4. Валютні ринки та валютні операції.
- •Міжнародні розрахунки.
- •Валютна політика держави.
- •Тема 9. Платіжний баланс.
- •Способи балансування сальдо платіжного балансу.
- •Методи регулювання платіжного балансу.
- •Фактори, що впливають на платіжний баланс.
- •Тема 10. Сутність та особливість міжнародної економічної інтеграції.
- •Суть, передумови та цілі економічної інтеграції.
- •Етапи економічної інтеграції.
- •Статичні та динамічні ефекти економічної інтеграції.
- •Регіональні інтеграційні об'єднання.
Методи організації міжнародної торгівлі
В міжнародній економіці існують два методи міжнародної торгівлі:
1.Прямий метод - встановлення прямих зв'язків між виробниками і хінцевими споживачами на основі договору купівлі-продажу.
2. Непрямий метод - купівля і продаж товарів через укладання спеціального договору з торговими посередниками.
Прямий метод використовується у торгівлі: товарами промислового призначення; наукомісткими товарами; дорогими товарами; сировиною, запчастинами, комплектуючими. Переваги ПРЯМОГО методу:
1. Дозволяє зменшити ціну реалізації.
2. Забезпечує виробнику безпосередній контакт з ринком збуту і швидку реакцію на зміну попиту чи кон'юнктури.
3. Враховує специфічне бажання покупця при виробництві товарів.
4. При торгівлі товарами промислового призначення забезпечує виробникові безпосередній контакт з ринком збуту, а покупцеві - постійне джерело поставки.
5. При реалізації наукомістких товарів забезпечує максимально можливий обсяг прибутку. Недоліки прямого методу:
1. Виробник змушений витрачати досить великі кошти на організацію власної збутової мережі та вивчення ринку.
2. Якщо затрати перевищують додаткові прибутки з приводу прискорення капіталообороту - даний метод недоцільний..
Прямий метод використовується найчастіше, оскільки зростає питома вага наукоємних товарів, високотехнологічних обладнання та скорочується строк ринкової новизни. Непрямий метод використовується у таких випадках:
♦ при реалізації товарів дрібних та середніх фірм - виробників;
♦ при реалізації товарів широкого вжитку, масового та крупно серійного виробництва;
♦ при роботі на важкодоступних ринках;
♦ на ринках з малою ємністю попиту, на ринках, які монополізовані одним або декількома фірмами - посередниками, на закритих ринках (на ринках монополізованих державою, або в країнах, уряди яких по відношенню до країни - виробника застосовують пряму заборону або обмежують ввезення товарів).
Переваги непрямого методу:
1. звільняє виробника від проблем, пов'язаних з дослідженням ринків та із збутом власних товарів;
2. не вимагає від виробника додаткових інвестицій (на маркетинг, збутову мережу, "після продажну" роботу з клієнтами, тощо);
3. торгівельний посередник, як правило, краще знає умови збуту та роботи на ринку, має стійкі ділові зв'язки, що сприяє швидкій реалізації товарів за максимально можливих у конкретному випадку цін;
4. торгівельні посередники беруть на себе забезпечення реклами, організацію виставок та презентацій, в деяких випадках –і транспортування товарів.
Недоліки непрямого методу:
1. збільшується ціна реалізації;
2. успіх збуту безпосередньо залежить від добросовісності посередника;
3. виробник позбавлений безпосереднього зв'язку з ринком збуту та отримує із запізненням а часом і викривлену інформацію про стан можливих доходів.
Торгове посередництво в міжнародній економіці
Серед численних посередницьких організацій важливе місце займають торгові фірми які поділяються на спеціалізовані компанії з обмеженою товарною номенклатурою та на універсальні або багато товарні торгові компанії. Серед останніх найбільш розвинутими є торгові дома - крупні торгові об'єднання які мають тісні контакти із виробниками товарів і банками. Торгові дома займаються закупкою великих партій товарів і перепродажем їх іншим торговим фірмам а також їх реалізацією через свою збутову сітку.
Поряд із спеціалізованими та універсальними торговими компаніями або домами функції посередників можуть здійснювати й інші організації.
До яких відносять:
1. Прості посередники роль яких виконують торгові фірми та окремі особи. Серед них виділяють самостійно діючих брокерів та брокерських контор. Брокери та їх об'єднання як правило діють при товарних біржах і можуть мати відділення як всередині країна так і за кордоном. Виробничі фірми укладають договір з простими посередниками які беруть на себе завдання знайти зацікавленого імпортера і здійснити його знайомство з експортером для підписання контракту про купівлю-продаж товарів. Самі ж посередники не беруть участь у підписанні контрактів.
2. Повірені - експортери або імпортери довіряють повіреним іноземних фірмам або особам здійснити угоди від їх імені і за їх рахунок. Повірені несуть майнову відповідальність за перевищення вказаних у договорі повноважень.
3. Комісіонери - посередники, яким експортери та імпортери надають право заключати контракт від свого імені, хоча і а рахунок замовника. При цьому комісіонери не відповідають за невиконання умов контракту продавцями або покупцями, за винятком тих випадків коли така відповідальність передбачена договором комісії. В договорах комісії також зазначені об'єми повноважень комісіонерів в частині технічних і комерційних умов угод.
4. Консигнатори - різновид посередників комісіонерів при якому експортер (консигнант) поставляє товар на склад посередників (консигнаторів) для реалізації їх на ринку на протязі визначеного терміну. Консигнатор розраховується із власником товарів по мірі їх реалізації, але непродані до , вказаного терміну товари можуть бути повернути їх власникам. При цьому для підвищення надійності збуту товарів використовується частково повернена або неповернена консигнація. У першому випадку консигнатор бере на себе зобов'язання купити певну частину товару нереалізованого до закінчення терміну договору. При неповернені консигнації увесь непроданий у встановлений термін товар повинен викупити сам консигнатор.
5. Торгові агенти - посередники, завданням яких є здійснення представницьких функцій простих посередників які сприяють укладання договорів, а також виконання функції повірених які укладають угоди від імені експортерів та імпортерів.
6. Дистриб'ютори - порівняно з іншими посередниками вони займаються перепродажами товарів від свого імені і за свій рахунок. На відміну від інших посередників дистриб'ютори самі укладають контракти з продавцями і покупцями та вирішують широке коло завдань пов'язаних із зовнішньоторговими операціями.