3. 1. Водоймища

Відповідно до Водного Кодексу України: «Водоймище - штучна водойма ємністю більше 1 млн. кубічних метрів, побудована для створення запасу води й регулювання її стоку».

У Криму налічується 23 великі водоймища, які, у свою чергу, підрозділяються на групи:

- водоймища природного стоку (15 водоймищ)

- наливні водоймища Північно - Кримського каналу (8 водоймищ)

Загальний обсяг всіх водоймищ Криму становить 399,47 млн. м³, площа водного дзеркала - 4232,8 га. Обсяг водоймищ природного стоку 249,97 млн. м³. Обсяг наливних водоймищ 149,5 млн. м³.

3. 2 Перекопська група соляних озер

Майже всі озера мають неправильні овально-довгасті форми, витягнуті в напрямку з північно-заходу на південний схід, крім озера Пусурман, витягнуте в широтному напрямку. Південні частини озерних улоговин трохи звужені, мілководні, північні - більше розширені й місцями глибоководні. На озерах Карлеутськом і Айгульськом багато островів. Рівні всіх озер нижче рівня Чорного моря. Власні водозбори озер невеликі, тільки в Айгульське впадає річка Істочна з водозбором близько 105 км² . Основне поповнення озер відбувається за рахунок підземних вод, у деякі скидають скидні й колекторно-дренажні води. Ізольованість цих озер від моря привела до того, що концентрація солей у воді стала вище океанічної. Більшість озер цієї групи самосадних, у них майже щорічно відбувається природна садка повареної солі.

Озеро Червоне розділене греблею на північний і південний відсіки. Північний відсік використовується ВАТ «Кримський содовий завод» як накопичувач-випарника промислових стоків. Південний відсік є зоною відпочинку.

3. 3 Тарханкутська група соляних озер

Озера утворені в результаті затоплення морем привустьевих ділянок балок і відсіканням їх від моря піщано - гравелистими пересипками. Вода по хімічному складі мало відрізняється від вод Чорного моря, виключення становить прісне озеро Ак - Мечетьське, рівень якого завжди вище рівня моря. У цю групу входить саме довге (30 км) і найглибше (27 м) озеро Донузлав. Ширина озера в моря 9 км, а потім відбувається різке звуження озера. Береги високого, круті, обрису звивисті й нагадують обрису великої ріки. Озеро в первісні часи було затокою, що сприймався древніми мореплавцями як устя глибоководної ріки (давньогрецький історик Геродот згадує про ріку Іпокирь).

3. 4 Євпаторійська група соляних озер

Всі озера цієї групи морського походження. Концентрація солей улітку досягає 10 … 25 %, і відбувається коша солі. Озеро Сакське займає устя двох збіжних балок. Концентрація солей у ньому дуже велика, а дно покрите синювато-чорної, бархатистої із заходом сірководню брудом, що має цілюще значення. Саме завдяки цим цілющим брудам, озеро відомо дуже давно. Уже в I в. н. е. давньоримський вчений Плиний Старший згадує, що перебував у Тавриці місто Парасан (розташовувався на місці нинішніх Сак), де лікуються «землею, що зціляє всякі рани». Утвориться цілющий бруд у результаті складної взаємодії між ропою, мікроорганізмами й органічними залишками, які приносяться в озеро з навколишнього степу дощовою водою. Озеро Сасик - Сиваш - найбільше соляне озеро в Криму, площа його дзеркала 75,3 км². Озеро утворилося з морської затоки, відділяється від моря вузькою пересипкою й за віком молодша інших озер. Зараз озеро розділене дамбою на північну й південну частини. Північна частина опрісняється надходженням прісних поверхневих і підземних вод. З розсолів південної частини озера добувають поварену сіль, а розсоли після добування солі по трубопроводу надходили на Сакський хімічний завод, де з них одержували бром і хлористий магній. Однак, у цей час виробництво припинене. Невелике озеро Майнакське розташоване на захід від озера Сасик-Сиваш. Бруду цього озера також широко використовуються в медицині. Насичена солями вода озера значно важче морський, людина може вільно лежати на її поверхні також, як у широко відомому Мертвому морі (на границі Йорданії й Ізраїлю).