Тема 1. Предмет і завдання культурології План

1. Культурологія як галузь соціогуманітарного знання

2. Напрямки і принципи культурології.

Формування культурології як своєрідної галузі наукових досліджень розпочалося наприкінці ХХ ст., коли розмежування, уточнення та поглиблення досліджень світоглядних дисциплін призвело до виокремлення напрямів різноманітних знань. У процесі свого становлення та розвитку культурологія узагальнювала й зводила до спільного знаменника понятійний апарат, єднала культурно-мистецькі дисципліни, надаючи можливість цілісно осягнути культурологічне сприйняття світу й діяльності людства.

Культурологія – це система знань про закономірності й розвиток культури, засоби усвідомлення її суті. культурологія – це комплексне гуманітарне дослідження явищ і законів культури. Культурологія розширює історичний аспект культури філософськими, антропологічними, соціологічними підходами до аналізу, вивчення та узагальнення теоретичних проблем, явищ та феноменів культури.

Культурологія – це особлива галузь гуманітарного знання, що синтезує у собі філософські, історичні, антропологічні, етнографічні, соціологічні та інші дослідження культури, тобто специфічний спосіб життєдіяльності людини, головним змістом якої є гуманізація природи й суспільства. Культурологічний підхід до вивчення естетичних явищ характеризується своєю багатоплановістю. Це не тільки комплекс історичних, філософських і культурознавчих дисциплін, а й самостійна наукова дисципліна в системі соціально-гуманітарних знань. Таким чином, культурологія – це наука, яка вивчає специфіку розвитку матеріальної та духовної культури цивілізацій, етносів, націй у конкретно-історичному періоді, їх взаємозв’язки та взаємовпливи. Культурологія могла б концептуально впливати на формування культури суспільства, розробляти засоби втілення її у життя, а також розробляти основи державної політики, направленої на задоволення духовно-культурних потреб як усього суспільства, так і конкретної людини.

Об’єктом пізнання культурології є культура як історичний, соціальний досвід людей, соціокультурний досвід, закріплений в традиціях, нормах, звичаях, законах.

Предметом культурології є вивчення змісту, структури, динаміки та технологій функціонування соціокультурного досвіду; дослідження суспільства, з точки зору, його здібностей до створення умов для духовної творчості розвинутої особистості; дослідження змісту і форм феноменів культури; дослідження культури як однієї з технологій самоорганізації суспільства; дослідження культурного контексту як різноманітних історичних явищ, теорій соціальних систем.

Напрямки культурології - Соціальна – вивчає функціональні механізми соціокультурної організації життя людей.

- Гуманітарна – концентрується на вивчення форм і процесів самопізнання культури, втілених в різноманітних «текстах» культури.

- Фундаментальна – виражається в синтезі гуманітарного знання, розробляє категоріальний апарат і методи дослідження, вивчає культуру з метою теоретичного та історичного пізнання цього предмету. - Прикладна – використовує фундаментальні знання про культуру з метою рішення практичних задач, а також прогнозування, проектування і регулювання культурних процесів.

Культурологія базується на стику багатьох наук, спектр методів й принципів дослідження її досить широкий.

Методи культурології:

Діахронний – виклад явищ, фактів і подій світової та вітчизняної культури у хронологічній послідовності.

Синхронний – порівняльне дослідження в одному обраному проміжку часу без звертання до історичної ретроспективи або перспективи.

Порівняльний – виявлення загальних та особливих закономірностей, тенденцій розвитку, сфери взаємовпливу культур, визначення їх своєрідності або спорідненості.

Типологічний – виявлення типологічної близькості історико-культурних процесів.

Археологічний – вивчення загального стану розвитку культури минулих поколінь на підставі матеріальних знахідок.

Семіотичний – ґрунтується на вченні про знаки, що дає змогу вивчити знакову систему, структуру або текст будь-якого артефакту.

Психологічний – вивчення суб’єктивних механізмів функціонування культури, індивідуальних якостей людини та несвідомих психічних процесів.

Біографічний – тлумачення явищ культури через відображення біографії та особливості творців культурних цінностей.

Цивілізаційний – осмислення явищ культури через інтегративні галузі спеціалізованих гуманітарних й природничих знань у контексті культурної епохи.

Термін ”культурологія” у 1939 році увів американський філософ Леслі Уайт у контекст антропологічних досліджень про культуру. Його праця “Наука про культуру” (1949 р.) сприяла виділенню культурології в окремий напрям досліджень, поставила питання про необхідність визначення предмету культурології як науки та започаткувала цілісний підхід до вивчення явищ культури.

Запитання для самоконтролю:

• Проаналізуйте, що є об’єктом пізнання культурології ?

• Охарактеризуйте основні напрямки розвитку культурології.

• Розкрийте предмет і завдання культурології.

• Назвіть методи й принципи дослідження культурології.

Література:

1. Давидович В.Е., Жданов 10.А. Сущность культуры. Ростов н/Д„ 1979. Кууси П. Этот человеческий мир. М„ 1988.

2. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. вид. /За загальн. ред. Яртися А.В. та ін / - Львів: Світ, 1994

3. Мид М. Культура и мир детства. М., 1988. Структура культуры и человек в современном обществе / Э.А. Орлова, А.И. Арнольдов. М., 1987.

4. Українська та зарубіжна культура:Навч.пос./М.М.Закович, І.А.Зязюн та ін.-К., 2001.