2. Збудник нанофієтозу ( Nапорhіеtиs sаlтіпсоlа )

Nапорhіеtиs sаlтіпсоlа - збудник нанофієтозу.

Географічне поширення: Північна Америка, Далекий Схід.

М орфологія. Статевозріла особина (рис. 3.73) розміром 1,1 х 0,8 мм, жовтувато-сірого кольору, майже округлої форми, з кутикулою, озброєною шпичаками. Стравохід відсутній. Глотка переходить в кишківник, гілки якого доходять до передньої тре­тини сім'яників. Подовжено-овальні великі сім'яни­ки розташовуються симетрично в задній половині тіла. Чисельні дрібні жовтівники розкидані по всьому тілу, починаючи від глотки. Яєчник розташова­ний у правій половині тіла, попереду від сім'яників, між черевним присоском і петлями кишок. Стате­вий отвір відкривається позаду черевного присоска.

Яйця (рис. 3.74) розміром 0,07 х 0,04 мм, овальні, світло-коричневого кольору з золотавим відтінком; у середині є одна зародкова клітина, оточена вели­кими жовтівниковими клітинами.

Життєвий цикл:.

Остаточний хазяїн - людина, собаки, кішки, норки і борсуки.

Проміжний хазяїн: черевоногі молюски.

Додатковий хазяїн: прісноводні риби (кета, кунджа, амурський сиг, таймень, ленок і амурський харіус).

Інвазійна стадія - метацеркарії.

Яйця нанофієтусів розвиваються до інвазійної стадії у воді за кімнатної температури впродовж 5 місяців. Після проморожування їх у воді - розвиток прискорюється. Розвинений мірацидій енергійно ру­хається всередині яйця, а потім вилуплюється і пла­ває у воді. Мірацидій активно проникає у тіло мо­люска, в якому розвиваються материнські й дочірні редії, а потім церкарії. Вони проникають

здебіль­ш ого в печінку молюсків, а також в інші органи, крім голови і мускулястої ноги. Церкарії, що вийшли з молюсків у воду, покриті тонкою прозорою кутику­лою з дрібними шипиками. Церкарії досить швидко проникають у тіло риби через шкіру будь-якої ділян­ки; спочатку вони осідають на плавцях, а потім про­суваються між їх променями в напрямку шкіри і про­никають у шкіру тіла риби переднім кінцем, підтягуючи задній. У тканинах риби церкарії втрачають хвіст і інцистуються впродовж 1-2 год. Метацеркарії у мальків локалізуються переважно в м'язах тіла, очей і серця, тоді як у статевозрілих риб їх більше знаходять у нирках і в м'язах плавців, мен­ше - у зябрах, на стінках кишківника і в оточуючій їх жировій тканині.

Патогенна дія: пошкоджують слизову оболон­ку тонкої кишки.

Клініка. Клінічні прояви спостерігаються тільки при інтенсивній інвазії- не менше 500 особин у кишківнику однієї людини. Хворі скаржаться на біль у ділянці живота, частіше проноси, рідше запори, а також не­приємні відчуття в епігастральній ділянці натще.

Діагностика. Клінічна: ґрунтується на епідемі­ологічному анамнезі, проявах ураження кишківника. Лабораторна: виявлення яєць нанофієтусів у фекаліях.

Лікування. Застосовують антипаразитарні пре­парати.

Профілактика, не вживати в їжу погано термічно оброблену або погано просолену рибу. Громадська: виявлення і лікування хворих, захист водойм від фе­кального забруднення, санітарно-просвітня робота.

Додаток № 2:

Клас Стьожкові черви.