Розумове виховання.

1. Вітчизняні класики педагогіки та психології про завдання розумового виховання.

2. В.О.Сухомлинський про розумове виховання у позакласній роботі.

4. Пріоритетність розумового виховання у світлі державних документів про школу.

5. Завдання розумового виховання.

6. Пізнавальний інтерес. Способи його формування.

7. Поняття світогляду, його структурні елементи.

8. Шляхи розумового виховання.

Розумове виховання філософи вважають провідним у системі виховання молоді. Мудрість, розум завжди високоморальні, красиві, всебічні у відображенні реальної дійсності. Розуму протистоїть однобічність у розвитку мислення, обмеженість, антинауковість. Тому мудрість, розум людини слід розглядати як багатоякісну рису особистості. Головне завдання розумового виховання в школі - формування творчої мислячої особистості.

Питанням розумового виховання у вітчизняній педагогіці і психології багато займались Л.С.Виготський, Л.В.Занков, Д.Б.Ельконін, П.П.Блонський.

Л.В.Занков визначав, що для розумового розвитку важливо не лише накопичення запасу знань, але й розумових прийомів, операцій. Він доводить, що розвиваючий вплив навчання значно підвищиться, якщо при цьому керуватись рядом принципів:1)вести навчання на високому рівні складності, що характеризується не тим, що він перевищує "середню норму", але, насамперед, тим, що він розкриває духовні сили дитини;

2) у вивченні програмного матеріалу йти вперед швидким темпом. Треба відмовитись від тупцювання на одному місці. Але це не означає поспішності. Головне тут-неперервність і послідовне розширення меж пізнання;

3) ведуча роль теоретичних знань у початковому навчанні. На перший план виступає пізнавальна сторона навчання, розвиток операції мислення: аналізу, синтезу, узагальнення. Теоретичні звання при цьому висловлюються не тільки поняттями, термінами, визначеннями, але й характеристиками законів і залежностей;

4) принцип усвідомленого засвоєння учнями навч. матеріалу,засобів застосування знань на практиці;

5) розвиток усіх школярів, незалежно від їх готовності до навчання.

Л.С.Виготський підкреслював, що центральне питання розумового розвитку - це взаємовідношення навчання і розвитку. Вчений вказав, що не всяке навчання є ефективним, а лише те, яке випереджує розвиток і веде його за собою. Розвиваюче навчання враховує не тільки те, що доступне дитині в процесі самостійної діяльності (зона актуального розвитку), але й те, що вона може зробити з допомогою дорослих (зона найближчого розвитку).

Д.Б.Ельконін стверджував, що в зміст навчання повинні входити не тільки факти і наукові визначення, але і роздуми, докази, аргументи, які дають змогу одночасно з оволодінням знаннями формувати способи пізнавальної діяльності. В навчанні повинні використовуватись проблемні бесіди, диспути, вчити аналізу, виділяти головне.

П.П.Блонський визначив такі завдання розумового виховання:

1. Збагачення системою наукових знань.

2. Розвиток розумових сил, здібностей і нахилів.

3. Вироблення умінь самостійного набування знань і застосування їх на практиці.

4. Формування світогляду.

В.О.Сухомлинський говорив, що глибоко помиляються вчителі, які вважають, що, коли дітей оточує природа, то уже в цьому факті криється могутня сила розумового розвитку. Але природа стає могутнім джерелом виховання лише тоді, коли людина пізнає її, проникає у причинно-наслідкові зв’язки. Необхідно вчити дитину абстрактному мисленню і природа стає засобом мислення і цілеспрямованого навчання. У книзі "Серце віддаю дітям" він дає прекрасні зразки позакласної роботи з розумового виховання. Це:

• мандрівки до джерела мислення і мови, до чудової краси природи;

• милування природою, її творення;

• творення казок - джерело думки і слова;

• відсутність жорсткого регламенту пізнання;

• слухання музики природи;

• подорож у світ праці;

• створення Куточка Мрії, Кімнати Казок, Острова Чудес.

"Кожний учитель повинен бути вмілим, вдумливим вихователем розуму учнів. Розумове виховання у процесі навчання здійснюється лише тоді, коли нагромадження знань учитель розглядає не як кінцеву мету процесу навчання, а лише як один із засобів розвитку пізнавальних і творчих сил і гнучкої допитливої думки. У такого вчителя знання, що їх набувають учні виступають як інструмент, з допомогою якого учень свідомо робить нові кроки у пізнанні навколишнього світу..."

4. "Мета державної політики щодо розвитку освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних ефективно працю- вати і навчатись протягом життя,…розвивати і зміцнювати …державу" "Держава повинна забезпечувати… формування у дітей та молоді сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного науко- вого пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості" (Національна доктрина розвитку освіти)

"Мета громадянського виховання – сформувати свідомого громадянина, патріота, професіонала, тобто людину з притаманними особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом, способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні" (Концепція громадянського виховання)

5. Розум людини розвивається з перших місяців і до кінця життя. Розумове виховання здійснюється і тоді, коли дитина грається, і тоді, коли вона займається працею, і тоді, коли знайомиться з новими предметами та явищами дійсності. Але всю повноту значення розумове виховання одержує в умовах навчання і освіти, збагачення своєї пам’яті знанням усіх тих багатств, які надбало людство. Тут треба мати на увазі не просто оволодіння знаннями, а глибоке проникнення в їх сутність, оволодіння методами їх одержання та застосування на практиці, культурою розумової праці.

Отже, правильно організоване навчання виступає як найважливіша ланка в цілісному процесі виховання, тому що єдність навчання і виховання - закономірність педагогіки.

Мета розумового виховання – забезпечення засвоєння учнями основ наук, розвиток їх пізнавальних здібностей і формування на цій основі наукового світогляду.

Його зміст–система фактів, понять, положень з усіх галузей науки, культури, техніки.