Глава 1. Юридичне визначення загальних понять,.. Діяльності

19

розгляд спорів (справ) у судовому засіданні. Судовій діяльності притаманні єдині організаційно-конституційні засади. Наприклад, судді мають єдиний статус, вони діють у єдиному правовому про­сторі, однаково застосовують закон, який є частиною єдиної пра­вової системи для всієї Української держави й суспільства. Єдність судової діяльності не означає уніфікацію або спрощення судочин­ства. Форми судочинства різноманітні. їх розрізняють залежно від категорій справ.

Правосуддя є квінтесенцією регуляційної та охоронної функцій держави, які доповнюють одна одну, оскільки в них втілено охо­рону Конституції, суб'єктивного права, відновлення порушеного права, підтримання правопорядку та законності.

Демократичні перетворення в суспільстві й державі неможливі без ефективної судової діяльності. Саме вона є невід'ємним атри­бутом правової держави. Через правосуддя, конституційну юрис­дикцію громадяни можуть відстоювати свої права, до того ж у су­дах загальної та спеціальної юрисдикції — безпосередньо, а в по­рядку конституційного судочинства — як безпосередньо, так і за допомогою обраних ними народних депутатів.

Наприклад, Конституційний Суд має гарантувати верховенство Конституції як основного закону держави. Відповідно до цього він приймає рішення та надає висновки щодо конституційності законів, інших нормативно-правових актів, здійснює офіційне тлумачення конституційних норм. У сфері господарських відно­син господарський суд захищає права та законні інтереси учас­ників господарювання, через рішення, які приймають господарські суди, вдосконалюють правове регулювання господарської діяль­ності. Місцеві загальні суди розглядають справи з усіх правовідно­син (крім конституційних і господарських), що потребує високого професійного рівня, вміння об'єктивно й неупереджено вирішува­ти долю обвинуваченого, захистити потерпілого, розглянути спір між позивачем і відповідачем.

Специфіка судової діяльності полягає в тому, що їй властиві такі ознаки державної влади, як юрисдикційність, публічність і су-бординаційність.

Юрисдикційність судової діяльності полягає в сукупності пра-вомочностей суб'єктів цієї діяльності з розгляду та розв'язання конституційних, адміністративних, кримінальних, цивільних і господарських справ. У системі «стримувань і противаг», серед

20

Розділ І. Загальні положення про судову... діяльність

І

різних гілок влади, судову діяльність поширено на всі правові відно­сини, тобто вона є універсальним механізмом реалізації державної влади. Сутність справ, що є предметом судової юрисдикції, поля­гає в подоланні або локалізації соціальних конфліктів, які мають правове розв'язання шляхом захисту права, відновлення поруше­ного права, припинення порушення права Розв'язання суперечнос­тей додає суспільству й державі стабільності. Суд має встановити наявність або відсутність спору про право або зловживання ним, оцінити правопорушення, розглянути дії, факти, події, соціальні та індивідуальні ознаки юридичних і фізичних осіб, можливість зас­тосовувати заходи правового впливу, в тому числі санкції. Відпо­відно до Конституції України (ст. 124) правосуддя в Україні здій­снюють виключно суди.

Публічність судової діяльності — суть відкритості, політичної або партійної незаангажованості судів та суддів. Суд виступає і як державна установа, яка самостійно організовує розгляд судових справ, ініціює виконання судових рішень, має своє діловодство, а також аналізує судову статистику й узагальнює судову практику. Судді розглядають звернення громадян, пов'язані з покращенням або негараздами професійної судової діяльності. Судам надано ма­теріально-технічну базу, що забезпечує автономність і публічність роботи кожного судді, тобто потрібну кількість залів засідань, кон­воювання підсудних, відповідну кількість секретарів судового за­сідання. Суди мають створити умови для численних відвідувачів тощо.

Субординаційність судової діяльності є організаційною озна­кою й полягає в тому, що суди утворюють єдину систему з трьох судових інстанцій — судів першої інстанції, судів апеляційної та касаційної інстанцій. Організацію судової діяльності реалізують і в різних діях, які безпосередньо не пов'язані з відправленням право­суддя. Це такі організаційні дії суду, які прямо стосуються проце­суальної діяльності (виклик свідків, експертів, повідомлення інших учасників судового розгляду, вручення копій процесуальних доку­ментів, надсилання справ до касаційної інстанції, звернення до ви­конання вироку, рішення, ухвали чи іншого рішення тощо), та дії, що здійснюють у позапроцесуальній формі (стосунки з іншими су­дами, органами державної виконавчої влади та юстиції, іншими правоохоронними органами, планування роботи суду, організація