- •1.1 Інтерпретація терміну
- •1.2. Професія менеджера
- •1.3 Відмінності управління у державному та приватному секторах
- •1.4 Школи управлінської науки
- •1.5 Підходи до управління: сучасні перспективи і виклики в менеджменті
- •2.1 Організаційне оточення
- •2.2 Етичне та соціальне оточення
- •2.3 Глобальне оточення
- •2.4 Роль параметрів культури в організаційному оточенні
- •3.1 Міжособистісна природа організації та роль комунікацій у роботі менеджера
- •3.2 Елементи та етапи комунікаційного процесу
- •3.3 Види комунікацій
- •3.3.1 Форми комунікацій
- •3.3.2 Управління особистими комунікаціями
- •3.3.3 Управління організаційними комунікаціями
- •4.1 Види і природа організаційних рішень
- •4.2 Раціональні рішення
- •4.3 Адміністративні (нарощу вальні, поступові) рішення
- •4.4 Групове прийняття рішень
- •4.5 Основні та додаткові фактори, які впливають на прийняття рішень
- •2 Обмеження поведінки та інші психологічні впливи.
- •5 Взаємопов'язаність усіх рішень.
- •5.1 Суть та види планування
- •План експерта 1
- •План експерта 2
- •5.2 Етапи стратегічного планування
- •5.3 Етапи реалізації стратегії Планування реалізації стратегії полягає в [2]:
- •6.1 Організація взаємодії і повноважень
- •6.2 Лінійні та штабні повноваження
- •6.3 Бюрократичні структури
- •6. 4 Поведінкові / адаптивні структури
- •6.5 Централізація, децентралізація та інтеграція
- •7.1 Управлінські ролі, розуміння відмінностей між керівництвом та лідерством
- •7. 2 Типи влади і впливу
- •7.3 Стилі лідерства
- •8.1 Формальні організації і групи та їх характеристики
- •8.2 Особливості неформальних груп
- •8.3 Ефективність роботи груп
- •9.1 Засади індивідуальної поведінки в організації
- •9.2 Поняття мотивації
- •9.3 Змістовні теорії мотивації
- •9.4 Процесуальні теорії мотивації
- •9.5 Мотивація, наслідки поведінки та ефекти винагород
- •9.6 Самоменеджмент
- •10.1 Природа конфліктів
- •10.2 Управління конфліктними ситуаціями
- •10. 3 Природа та управління стресами
- •11.1 Поняття контролю
- •11.2 Процес контролю
- •11.3 Особливості ефективного контролю
- •11.4 Комплексний підхід до управління якістю
- •11.5 Управлінська інформація та інформаційні технології
- •11.6 Ефективність управління та фактори успіху організацій
- •12.1 Природа організаційних змін
- •12.2 Діагностика та втілення
- •12.3 Організаційний розвиток
- •12.4 Інноваційний процес
- •13.1 Етапи управління трудовими ресурсами
- •Просування по службі, переводи, звільнення.
- •Підготовка керівних кадрів.
- •13.2 Якість життя працівників
- •14.1 Системний підхід до управління операціями
- •14.2 Характеристика технологій
- •14.3 Проектування у виробництві та сфері послуг
- •14.4 Виробничі потужності, місцерозташування і проектні рішення
- •14.5 Управління функціонуванням операційної системи
- •15.1 Природа підприємництва та його роль у суспільстві
- •15.2 Стратегія заснування та діяльність підприємницьких організацій
2.3 Глобальне оточення
Поняття міжнародного бізнесу (за Гріффіном, [5]) можна охарактеризувати за допомогою такої класифікації (див. також рис. 2.2):
Міжнародний бізнес – це такий, що, в основному, розміщений в певній країні, але отримує ресурси чи доходи з інших країн.
Мультинаціональний бізнес – працює зі світовим ринком, на якому він купляє ресурси, позичає гроші, виробляє свою продукцію та її продає.
Глобальний бізнес – такий, який не прив’язується до певної країни і заявляє про себе як про світову компанію.
Найнижча |
Глибина міжнародної діяльності |
Найвища |
|||
Вітчизняний бізнес |
Міжнародний бізнес |
Мультинаціональний бізнес |
Глобальний бізнес |
Рис. 2.2 Класифікація рівня інтернаціоналізації бізнесу за глибиною міжнародної діяльності [5]
Крім наведеного групування, існують інші класифікаційні форми інтернаціоналізації, зокрема представлені нижче [12]:
імпорт-експорт,
ліцензування,
стратегічні альянси,
прямі інвестиції.
Їх переваги та недоліки деталізовані в табл. 2.2.
Табл. 2.2 Переваги та недоліки стратегій інтернаціоналізації
Стратегії інтернаціоналізації: |
Переваги: |
Недоліки: |
Імпорт-експорт |
|
|
Ліцензування |
- підвищення і розширення прибутковості
|
|
Стратегічні альянси |
|
- поділена власність (обмежує контроль та прибутки) |
Прямі інвестиції |
|
|
Основні сучасні тенденції міжнародного бізнесу проявляються у все тіснішій співпраці та загальній причетності до міжнародних економічних процесів. Всі бізнеси повинні розглядати себе з огляду глобальної конкурентоспроможності, тому що, якщо навіть бізнеси не виходять на міжнародні ринки зі своєю продукцією, вона досягає їх на внутрішніх ринках у формі імпорту.
Структура глобальної економіки (за Гріффіном [5]) формується такими класифікаційними групами країн:
1) Ринкові системи – це кластери країн, які мають високий рівень взаємної торгівлі:
Північна Америка (США, Канада, Мексика – основні торгові партнери),
Європа (ЄС та європейська частина колишнього СРСР),
Тихоокеанська Азія (Японія, Китай, Таїланд, Малайзія, Індонезія, Сінгапур, Австралія, Південна Корея, Філіппіни),
Решта світу: Азія. Африка, Південна Америка
2) Економіки з високим потенціалом: Китай, Індія, Бразилія, В’єтнам, колишні країни Радянського Союзу. Їх недоліки: нестача добробуту для забезпечення достатнього платоспроможного попиту, нерозвинена інфраструктура. Такі характеристики країн створюють для транснаціональних корпорацій певні додаткові складнощі:
великі інвестиції в канали розподілу,
необхідність тренувань споживачів для користування продукцією транснаціональних корпорацій (ТНК),
забезпечення місця проживання своїх працівників.
3) Інші економіки:
нафтові країни – Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія, Лівія, Сирія, Об’єднані Арабські Емірати (останні з найвищим у світі доходом на душу населення) – культурологічні відмінності яких ускладнюють спільні проекти,
інші ризикові країни – Перу, Ель Сальвадор, Туреччина, Колумбія, Північна Ірландія – які характеризуються наявністю політично та етично мотивованого насилля.
Важливу роль у формуванні ефективного міжнародного менеджменту грають особливості оточення, вибірково представлені в табл. 2.3.
Табл.2.3 Риси оточення у міжнародному менеджменті [5]
Особливості функцій міжнародного менеджменту: |
||
|
|
|
Політичне/ законодавче оточення:
торгівлі,
|
Економічне оточення:
|
Відмінності культури:
різних країнах |
Відмінності культур часто створюють відмінне вербальне чи інше сприйняття, наприклад:
мова: (японське „хай” означає „так” або „ох”), ессо (сорт канадського бензину) по-японськи – зупинена машина, шевроле Нова (Дженерал Моторс): по-іспанськи „нова” - „не їде”),
кольори: в мусульманських країнах дуже поширений зелений, в деяких інших країнах – це колір смерті, у країнах Америки та Європи - рожевий є кольором жіночності, в азійських країнах колір жіночності - це жовтий колір,
цінність часу для західних менеджерів є відмінним у порівнянні із Близьким Сходом.
Інші приклади впливу відмінності параметрів культури представлено у табл. 2.4.
Табл.2.4 Відмінності в соціальних орієнтирах у різних країнах [5]
США, ВБ, Австралія, Канада, Нова Зеландія, Нідерланди |
Індивідуалізм |
|
Колективізм |
Мексика, Греція, Гонконг, Тайвань, Перу, Сінгапур, Колумбія, Пакистан |
США, Ізраїль, Австрія, Данія, Ірландія, Норвегія, Німеччина, Нова Зеландія |
Толерантність до влади |
Повага до влади |
Франція, Іспанія, Мексика, Японія, Бразилія, Індонезія, Сінгапур |
|
США, Данія, Швеція, Канада, Сінгапур, Гонконг, Австралія |
Сприйняття непевності |
Уникнення непевності |
Ізраїль, Австрія, Японія, Італія, Франція, Перу, Колумбія, Німеччина |
|
Японія – більш активна позиція, США, Німеччина, Мексика, Італія – помірна позиція |
Активна цільова орієнтація (матеріалістич-ність, гроші, утвердження) |
Пасивна цільова орієнтація (соціальна орієнтація, якість життя, турбота про інших) |
Нідерланди, Данія, Швеція, Норвегія та Фінляндія |