2. Трактування економічного ризику як сучасної науки

Дослідники трактують ризикологію як науку про те, що необхідно робити нині і в майбутньому, щоб досягти успіху за мінімальних зусиль, з огляду на те, що всі події відбуваються в умовах невизначеності.

Ризикологія — наука, що вивчає основні закономірності, прин­ципи та інструментарій виявлення, врахування, оцінювання і управління ризиком.

Об'єкт ризикології — економічні суб'єкти, політичні утворення, процеси ендогенного та екзогенного характеру, що є джерелом ризику, предметом впливу або суб'єктом управлінських дій.

Як економічні суб'єкти розглядають економіку країни чи регіону світу (на макрорівні), окремі галузі або терито­ріальні утворення (на мезорівні), об'єкти підприємницької діяльності, напрями ділової активності, бізнес-процеси то­що (на мікрорівні).

Сутність об'єктів ризикології зумовлює предмет вивчення ризикології.

Предмет ризикології — сукупність конкретних форм вияву невиз­наченості та конфліктності, притаманних процесам функціонуван­ня і управління об'єктами ризику, формування дієвого механізму оцінювання, моделювання, управління ним.

Систему принципів ризикології формують три рівні:

1. методологічні принципи — визначають концептуаль­ні положення, є найзагальнішими і порівняно мало зале­жать від специфіки та виду ризику (однотипність, позитив­ність ризику, об'єктивність і суб'єктивність оцінки міри ри­зику, коректність, комплексність, взаємозалежність тощо);

1. методичні принципи — безпосередньо пов'язані з ви­дом діяльності, його специфікою, системою цінностей, конкретно-історичною ситуацією, кількісною оцінкою йо­го міри, моделюванням та прогнозуванням (дисонансність ризиків, різне сприйняття та суб'єктивне ставлення до ри­зику, динамічність, узгодженість у часі тощо);

2. операційні принципи — безпосередньо пов'язані з достовірністю, ступенем однозначності та повноти і можли­вістю їх опрацювання стосовно конкретних видів ризику.

Отже, ризик — це діалектична єдність об'єктивного та суб'єктивного. Можна виокремити три найпоширеніші його трактування:

• можливість понесення втрат;

• можливість відхилення від очікуваного при прий­нятті рішення результату.

• необхідність прийняття рішення, результат реаліза­ції якого може відрізнятись від очікуваного.

Системний підхід дає змогу визначити сутність катего­рії «ризик».

Ризик — об'єктивно-суб'єктивна категорія, пов'язана з подолан­ням невизначеності, випадковості, конфліктності в ситуації неми­нучого вибору, що відображає ступінь досягнення суб'єктом очіку­ваного результату.

Об'єкт ризику — система, ефективність та умови функціонування якої наперед точно не визначені.

Суб'єкт ризику — особа (індивід або колектив), яка зацікавлена в результатах управління об'єктом ризику і має компетенцію прий­мати рішення щодо об'єкта ризику.

Усі ризики виникають внаслідок дії різноманітних чинників, що стають джерелами ризику.

Джерело ризику — фактори (явища, процеси), які спричиняють невизначеність результатів, зумовлених певними змінами ендо­генного чи екзогенного характеру або діями суб'єктів ризику.