Глава 1. Інтелект, інтелектуальна творчість та інтелектуальна власність

1.1. Характеристика основних понять

Інтелект (з лат. — «пізнання», «розуміння», «розум») — це здат­ність до мислення, раціонального пізнання.

Інтелектуальна творчість, власність або ідея — це розумова діяль­ність людини і її можна проілюструвати як це показано на рисі, рис.2, рис.З.

Як можна побачити на рис.2, інтелект — це здатність генерувати нову інформацію, тобто інформацію, якої ніколи не було у світі ( на об'єкті, в системі) і яка може стати товаром.

Часто інтелект змішують з поняттям «творчість». І хоча між ни­ми є прямий взаємозв'язок, ці поняття мають різне семантичне на­вантаження.

1 1

Як було зазначено вище, інтелект — це здатність людини гене­рувати нову інформацію, а не сам процес її створення.

Творчість — це цілеспрямований процес пошукової діяльності людини, результатом якої є щось якісно нове, з притаманною йому неповторністю, унікальністю, оригінальністю тощо. Творчість лю­дини може мати різні результати своєї матеріальності. Так, часто її залежно від результатів поділяють на духовну (художня, літератур­на), науково-технічну (виробнича, технічна, наукова, комп'ютерна, інформаційно-технологічна, методична тощо), виконавську (май­стерність артистів, лекторів), комбіновану тощо (рис. 5).

Творчість — «виступає» як товар, вона є об'єктом бізнесових та державних структур.

Рис. 5. Класифікація творчості

Важливим є поняття інтелектуальної власності, яке поєднує у собі терміни інтелект та творчість, рис. 4, 5.

Про те, що інтелектуальна власність (IB) «виступає» як товар, свідчить світовий досвід, який показує, що питома вага інтелектуаль­ної власності може сягати 35% капіталу виробничих фірм, підпри­ємств, установ тощо.

І хоча фахівцям вже давно відомо, що IB — це довгостроковий і перспективний вид вкладення капіталу, їм також відомо, що по­няття IB — це логічна абстракція. її можливо формалізувати, але занадто складно за умови використання понять, методів та моделей, які в математиці називають «нечіткими» або «розмитими».

Інтелектуальна власність (IB) — це права на результати розу­мової діяльністі людини у науковій, художній, виробничій, інфор­маційно-технологічній, комп'ютерній та інших сферах, які є об'єк­том цівільно-правових відносин у частині права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуаль­ної, творчої діяльності.

Інтелектуальна власність може бути: майнова і немайнова.

Майнова IB — це право, що виникає у творця на досягнутий результат інтелектуальної, творчої діяльності, подібне до права власності, яке виявляється в особи, працею якої створено матеріаль­ну річ (пристрій, прибор, комп'ютер, програма, база даних і знань, система управління, курси з ДО, СППР, АСУ, нові інформаційні тех­нології (HIT) тощо). Можна сказати, що це економічний результат інтелектуальної праці людини.

Немайнова IB — це сукупність особистих моральних, психоло­гічних, логічних, духовних (немайнових в розумінні економічних) та інших прав людини, які не можуть відчужуватися від їх власника внаслідок самої природи.

Особисті (немайнові) права автора програм, баз даних, інформа­ційних систем та технологій поділяються на:

• право авторства, т.т. право вважатися автором даних понять і вимагати від інших осіб визнавати Ваші права авторства, від­повідно до існуючого законодавства;

• право на авторське ім'я (назву), т.т. можна вказувати власне ім'я, псевдонім або виступати анонімно;

• право на недоторканість, т.т. право протидіяти будь-якому пе­рекрученню, спотворенню, зміні без дозволу автора або вико­ристання будь-яких коментарів, післямов, пояснень тощо без дозволу автора;

• право на обнародування або право випуску твору у світ. IB може бути представлена такими засадами:

• Авторське право і суміжні права

• Право на об'єкти промислової власності

• Право на нетрадиційні об'єкти IB

Авторське право і суміжні права — це комплекс відносин, які виникають у зв'язку зі створенням і використанням літературних, музичних, художніх, кінематографічних творів, а також наукових праць (у тому числі програм для ЕОМ, баз даних та знань СППР, АСУ, HIT) тощо.

Суміжні права — це права на такі об'єкти як: виконавська діяль­ність артистів, фонограми, постановки, передачі організацій ефір­ного і кабельного мовлення тощо.

Промислова власність (ПВ) — це твори людини у будь якій сфе­рі її діяльності, які оцінюються передусім з позицій промислової зна­чущості, економічної ефективності, отримання прибутку під час їх використання у ^гробничий діяльності. Об'єктами ПВ є винаходи.

корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, фір­мові найменування, географічні вказівки походження товарів тощо.

На об'єкти ПВ можуть видаватися патенти, які захищають зміст тих рішень, які знайдені авторами.

Право на нетрадиційні об'єкти IB — це правова охорона таких результатів інтелектуальної діяльності як, наприклад, сорти рос­лин, топографії інтегральних мікросхем, комерційна таємниця (сек­рети виробництва, зокрема ноу-хау) тощо.

Гудвіл (імідж, ділова репутація) — це об'єкт суміжних прав, комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутків об'єкта за рахунок використання нових ідей та технологій, іміджу фірми, ком­панії; менеджерських здібностей тощо, т.т. збільшення прибутку без відповідного збільшення активних матеріальних операцій.

Наукове відкриття — визнання, усвідомлення нових явищ, влас­тивостей, законів матеріального світу, які досі не були пізнані.

Винахід — це новий продукт, пристрій, речовина, спосіб тощо. Винаходи — це нові розв'язки окремих задач, які ґрунтуються на властивостях або законах матеріального світу, тобто винахід пе­редбачає нове використання згаданих властивостей чи законів, пізна­них одночасно з винаходом або раніше.

Корисна модель — конструктивне виконання продукту.

Рис. 6. Взаємозв'язок етапів технологічного процесі/

Створення інтелектуального товару та відношень між ними: R1 — має можливість R2 — намагається

R3 — поєднує

R4 — генерує (моделює, створює) R5 — отримує R6 — виробляє

Стосовно авторського права треба наголосити, що охороні під­лягають форми вираження ідей автора, а не самі ідеї. Ідеї не охоро­няються авторським правом. Наприклад, якщо автор публікує у журналі статтю, де у стислому виді викладає свої ідеї про те, як по­будувати АРМ викладача або учня, чи як спроектувати систему дистанційного навчання, Веб-сайт, базу даних чи знань, то ніхто не може перешкодити будь-кому використати ці ідеї для створення перелічених продуктів. Хоча до речі, лекція, виступ, промова — це об'єкти авторського права і вони таким чином підпадають під закон про охорону авторського права і суміжних прав.

Курси з дистанційної освіти — це також об'єкт інтелектуальної власності і авторського права, бо для їх створення використовують­ся оригінальне чи/або універсальне програмне забезпечення, а та­кож методичне, технологічне, організаційне, інформаційне забезпе­чення (власне чи запозичене) тощо.