2.Поняття про взаємозамінність продукції та виробів.
Взаємозамінність – це придатність одного виробу, процесу, послуги для використання замість іншого виробу, процесу, послуги з метою виконання одних і тих же вимог.
Взаємозамінність досягається за рахунок:
обробки креслень виробу шляхом розмірних розрахунків,
підбору необхідних матеріалів,
установлення відповідних технічних вимог,
застосування таких методів обробки, при яких рознесення розмірів деталей вкладається в поле допуску.
Взаємозамінність забезпечується шляхом встановлення в стандартах, кресленнях та іншій нормативній документації:
єдиних номінальних розмірів для сполучення деталей та виробів,
відповідних допустимих меж розмірів, геометричних форм;
регламентації вимог щодо якості матеріалів за механічними, фізичними та хімічними вимогами тощо.
ВИСНОВОК: Усе це дає змогу незалежно використовувати деталі та вузли, посідати своє місце у складальній одиниці та забезпечувати нормальну, безперебійну роботу готового виробу.
Функціональна взаємозамінність. Під цим методом розуміють визначення точності геометричних та фізико–хімічних параметрів деталей і вузлів на основі суворо встановлених зв'язків між цими параметрами та експлуатаційними показниками.
Розрізняють:
повну;
неповну;
зовнішню;
внутрішню взаємозамінність.
Повна взаємозамінність забезпечується додержанням параметрів з такою точністю, яка допускає складання і заміну будь-яких пов'язаних деталей, вузлів і агрегатів без додаткових заходів обробки, регулювання.
При повній взаємозамінності спрощуються процеси складання та ремонту і створюються умови для автоматизації, спеціалізації.
Неповна взаємозамінність характеризується можливістю проведення таких додаткових заходів при складанні, як:
груповий підбір деталей,
використання компенсаторів,
регулювання положень,
припасування.
Зовнішня взаємозамінність – це взаємозамінність купованих, кооперованих деталей та вузлів за експлуатаційними показниками, а також розмірами і формою приєднаних поверхонь, за якими взаємопов'язані вузли основного виробу поєднуються між собою, а також купованими і кооперованими.
Внутрішня взаємозамінність – це взаємозамінність деталей, що складають окремі вузли, складові частини і механізми, що входять до виробу.
Рівень взаємозамінності виробництва характеризується коефіцієнтом взаємозамінності, який дорівнює відношенню трудомісткості виготовлення взаємозамінних деталей і частин до загальної трудомісткості виготовлення виробу.
ПРИМІТКА: Він є показником технічного рівня виробництва.
ВИСНОВОК: Взаємозамінність дає змогу організовувати серійне та масове виробництво на основі кооперації, розвивати спеціалізоване виробництво окремих деталей, вузлів і агрегатів, впроваджувати автоматизацію і механізацію виробничих процесів.
ПРИМІТКА: Нормативною базою взаємозамінності є стандартизація.
З розвитком економічних зв'язків між країнами і поширенням міжнародної торгівлі великого значення набуває забезпечення взаємозамінності у міжнародному масштабі.
У зв'язку з цим велика увага приділяється питанням взаємозамінності у діяльності міжнародних організацій зі стандартизації.
ВИСНОВОК: Уніфікація, агрегатування, типізація і взаємозамінність є базою для розвитку робіт зі спеціалізації.
Спеціалізація – це організаційно-технічні заходи, спрямовані на створення виробництв чи підприємств з реалізації однотипного "Продукту" в масовому чи великосерійному масштабі з використанням оптимальної технології при мінімальній собівартості й найкращій якості.
Залежно від об'єктів спеціалізації вона може бути:
предметною,
подетальною,
технологічною
функціональною.
Предметна спеціалізація полягає у тому, що на окремих підприємствах зосереджується випуск певного "Продукту", який відповідає профілю підприємства.
ПРИМІТКА: Предметна спеціалізація – це початкова форма спеціалізації виробництва.
Подетальна спеціалізація полягає в тому, що у процесі виготовлення виділяється виробництво окремих деталей чи вузлів.
ПРИМІТКА: Цей вид спеціалізації економічно найбільш вигідний.
Технологічна спеціалізація – це виділення окремих стадій технологічного процесу в спеціалізовані заводи, цехи, ділянки.
ВИСНОВОК: При технологічній спеціалізації збільшуються масштаби виробництва, підвищується продуктивність праці, знижується собівартість "Продукту", раціонально використовуються засоби виробництва.
ПРИМІТКА: Функціональна спеціалізація виникла як наслідок розподілу і кооперування праці у галузі допоміжного обслуговування виробництва.
Наприклад, спеціалізований ремонт комп’ютерної техніки, автомобілів, побутової техніки тощо.
Залежно від галузі розповсюдження спеціалізація може бути:
заводською,
галузевою,
міжгалузевою
міжнародною.
ВИСНОВКИ:
1) Взаємозамінність лежить в основі найважливіших принципів і форм організації сучасного виробництва.
2) У широкому значенні взаємозамінність є комплексним поняттям, що розповсюджується на сфери проектування, виробництва і експлуатації виробу.