1 Періодизація і джерела стародавньої історії.

Найдавніша історична доба не залишила по собі письмових пам’яток і вивчається при допомозі археології. Археологи займаються пошуками речових джерел історії, до числа яких належать знаряддя праці, зброя, прикраси, стоянки, поховання, тощо. Вивчення речових джерел дозволяє реконструювати далеке минуле. Археологічна періодизація найдавнішої історії має наступний вигляд:

• Давній кам’яний вік або палеоліт (1млн – 10 тисячоліття до н.е.);

• Середній кам’яний вік або мезоліт ( 9-6 тисячоліття. до н.е.);

• Новий кам’яний вік або неоліт (6-4 тисячоліття до н.е.);

• Міднокам’яний вік або енеоліт (4-3 тисячоліття до н.е.);

• Бронзовий вік (2 тисячоліття до н.е.);Залізний вік ( 1 тисячоліття до н.е.);

В основу такої періодизації покладено матеріали і технології, що слугували для виготовлення знарядь праці. На території України найдавніші люди (архантропи) з’явилися близько 1 млн. років тому. Їх стоянки виявлені поблизу села Королево на Закарпатті, біля міста Амвросіївка, в кримській печері Кіїк - Коба.

Досягненням палеолітичної людини було використання кам’яних знарядь праці і вогню. Людина мезоліту навчилася виготовляти кам’яні сокири, човни, лук і стріли. Неолітична людина перейшла від привласнюючих до відтворюючих форм господарювання (тобто від збиральництва і полювання до землеробства і скотарства). Це важливе зрушення прийнято називати «неолітичною революцією». Здобутком доби неоліту було також свердління, шліфування каменю і поява кераміки. Енеоліт позначився зародженням металургії, поширенням орного землеробства і кочового скотарства. Бронзовий і Залізний вік вирізнялися розвитком металургії, зростанням продуктивності праці, поглибленням майнової нерівності, державотворенням.

2 Трипільська культура.

Первісне суспільство пройшло через такі форми організації як:

• Первісне стадо;

• Материнська родова община (матріархат);

• Батьківська родова община (патріархат);

• Сусідська община;

Порядок життя, де основу суспільства складав колектив близьких родичів, прийнято називати родоплемінним ладом. Його ознаки: колективна власність і колективне господарювання.

В 5 – 3 тисячоліттях до н.е., Правобережжя Дніпра населяли племена Трипільської археологічної культури, чиї сліди вперше виявив український археолог Вікентій Хвойко. Господарські досягнення трипільців:

• Досконала обробка каменю і міді;

• Орне землеробство з використанням худоби в якості тягової сили;

• Розвинуте гончарство, прядіння, ткацтво та інші ремесла;

Поселення трипільців складалися з одно-двоповерхових будинків і забудовувалися концентричними колами. Такі поселення як Тальянка, Доброводи, Майданецьке могли мати до 20-ти тисяч населення, а значить були найбільшими протомістами тогочасної Європи.

Таким чином Трипільська цивілізація являла собою найрозвинутішу енеолітичну землеробську культуру Європи.