Словник основних понять і термінів
Гіпотеза – це, по перше, особливий рід припущень про такі форми зв’язків між явищами, які неможливо цієї миті безпосередньо бачити, проте вважається, що вони існують; по – друге, - це складний науковий метод, який включає в себе виведення певного припущення, так і його наступне доведення, по - трете – це особливий вид умовиводу, висновок якого є певним припущенням.
192
Види гіпотез.
Розрізняють гіпотези загальні й часткові.
Загальна гіпотеза – це припущення, котре пояснює причину явища або групи у цілому.
Часткова гіпотеза – припущення, яке пояснює якийсь окремий бік чи окрему властивість явища чи події.
Окремо загальних і часткових гіпотез, існують гіпотези наукові й роботі.
Наукова гіпотеза- це гіпотеза, що пояснює закономірність розвитку явищ природи і суспільства.
Робоча гіпотеза – це тимчасове припущення або здогад, яким користуються будуючи гіпотезу.
Доведення – логічний процес обґрунтування істинності будь-якого висловлювання.
Спростування – логічний процес обґрунтування хибності будь-якого висловлювання. Термін доведення вживають у таких значеннях а) як процес здобуття істинного знання б) обґрунтування висловлювання на істинність за допомогою аргументів в) як засіб переконання.
Доведення і спростування складаються з трьох частин: тези, аргументи, демонстрації.
Теза висловлювання істинність або хибність якого треба довести.
Аргументи – істинність висловлювання з яких з логічною необхідністю виводиться теза.
Сукупність аргументів – аргументація.
Демонстрація – це логічний зв'язок між тезою і аргументом. Демонстрація має форму умовиводу – дедуктивного, індуктивного, за аналогією.
Види доведення.
У логічній теорії доведення на прямі непрямі.
Пряме – доведення в процесі якого теза логічно випливає з певних фрагментів. Воно може бути побудоване у формі безпосереднього умовиводу, опосередкованого умовиводу.
Непряме – доведення має 2 різновиди – доказ від супротивного і доказ методом виключення.
193
Аксіома
Аксіомою в логіці називають а) вихідне положення певної дедуктивної теорії ( математичної, логічної..), б)загально значиму формулу або завжди істину формулу в межах певної формальної системи в) певне конкретне висловлювання про предмети та явища об’єктивного світу яке є самоочевидним або доведеним на істинність.
Факт.
Основним аргументом в змістовому доведені і спростуванні є факт. Факт – це подія, явище, процес, які мали, або мають, місце в дійсності. У науці факти – це знання про явище, процеси наукового пізнання. Основні вимоги до логіки фактів:
точність і достовірність фактів, що підтверджуються посиланнями на їхнє джерело. У кожній науці існують свої джерела фактів.
факти повинні мати доказову силу. Для цього треба брати їх у всій сукупності;
щоб виконати попередню вимогу, слід зважити на конкретні обставини, в яких ці факти відбуваються;
У сукупності фактів, які стосуються певного предмету доведення, слід брати до уваги і суперечливі факти.
Способи спростування.
Спростувати можна тезу, аргументи, демонстрацію.
Спростування як правило здійснюється в логічній формі критики.
Критика - це раціональна характеристика об’єкта на підставі аналізу його властивостей і відношень з іншим об’єктом. Залежно від ступеня відповідностей аналітичної характеристики об’єкта, об’єктивну(адекватну) і суб’єктивну( неадекватну). Критика у процесі здійснення процедури доведення спрямована на зруйнування його складових частин: тези, аргументів, демонстрації. Критика тези - означає його спростування. Теза спростовується за допомогою аргументів. Критика аргументів – у процесі спростування аргументів треба довести, що дані аргументи є хибними. Критика демонстрації – спростування за допомогою виявлення логічної помилки в умовивід.
Правила доведення і спростовування
Існують спеціальні правила щодо тези, аргументів і демонстрації. Правила щодо тези – теза повинна бути сформульована чітко і визначено, вона повинна залишатися незміненою, не повинна бути внутрішньо суперечливою, тезою не повинно бути висловлювання очевидне.
Помилки при порушенні:
підміна тези, повна або часткова;
аргумент до людини;
аргумент до публіки.
Правила щодо аргументів – аргумент незалежно від тези достатнім для обґрунтування даної тези.
Помилки:
помилка хибної підстави;
недоведеної підстави
коло в доведенні
Аргумент до незнання.
Правила щодо демонстрації – оскільки доведення і спростування за своєю логічною формою є умовиводом, то в процесі доведення і спростування необхідно дотримуватися правил дедукції, індукції, аналогії.
Основна помилка називається « не слідує..» 2не випливає..2 яка означає відсутність необхідного логічного зв’язку між аргументами і тезою.
Термін парадоксу у широкому значенні розуміють певне твердження як різко розходитися з загальноприйнятими, стійкими поглядами, звичайною точкою зору. У вузькому значені розуміють як два суперечливих один – одному висловлювання для кожного з них існують переконливі аргументи, або дві альтернативи. Парадокси у широкому значені слова поділяються на логічні та парадокси неточних імен. Суто логічні це парадокси які виникають у процесі розвитку формальної логіки і які свідчать про об’єктивні труднощі, що виникають на певних етапах розвитку її теоретичних основ. Парадокси неточних імен виникають тоді коли люди в певних ситуаціях застосовують неточні поняття( куча та лисий). У вузькому значені за Рамсеєм вони поділяються на часто логічні та семантичні.
Суперечкою називають процес обміну думками при обговоренні та пошуку рішень окремих невирішених питань, аргументоване відстоювання свого особистого погляду і спростування протилежної точки зору. Різновиди суперечки: Дискусія – це обговорення різними особами якоїсь невирішеної проблеми, невирішеного питання з метою досягнення згоди між особами щодо цієї проблеми із загально визначеними засобами, Полеміка відрізняється від дискусії метою і засобами. Мета – не досягнення згоди, а перемога над іншою стороною, а засоби не мають бути настільки нейтральними. Структурними частинами суперечки є:
предмет обговорення.
Мета обговорення
Мета аргументації та доведення.