2.3 Внутрішні механізми фінансової стабілізації підприємства

Фінансова стабілізація підприємства в умовах кризової ситуації здійснюється за такими етапами.

Перший етап – усунення неплатоспроможності. Підприємство вважається неплатоспроможним, якщо воно не може розрахуватися за своїми короткостроковими зобов’язаннями. Однак необхідно враховувати, що:

1) значну частину оборотних активів підприємства можуть складати запаси готової продукції (в умовах кризи спад реалізації), запаси неліквідних матеріалів (в умовах кризи спад виробництва і запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів неможливо швидко реалізувати), безнадійна заборгованість (в умовах кризи збільшується ризик неплатежів);

2) поточні зобов'язання, які включають розрахунки за нарахованими дивідендами і відсотками, що підпадають до виплат, внутрішньогосподарські розрахунки в умовах кризи можуть бути відкладені до відновлення платоспроможності. Враховуючи це, реальна неплатоспроможність в умовах кризи підприємства буде визначатися після додаткового коригування як складу оборотних активів, так і складу поточних зобов'язань та буде представлена коефіцієнтом чистої поточної ліквідності (К_чпл).

(2.16)

де ОбА – оборотні активи;

ОбА_н – неліквідні оборотні активи;

ПЗ – поточні зобов'язання;

ПЗ_в – внутрішньогосподарські поточні зобов'язання.

На цьому етапі захисна реакція підприємства на несприятливий розвиток виявляється через оперативний механізм.

Оперативний механізм фінансової стабілізації – система заходів, спрямованих як на зменшення розміру зовнішніх і внутрішніх поточних фінансових зобов'язань (скоро­чення негативного грошового потоку) у короткостроко­вому періоді, так і на збільшення грошових активів (збільшення позитивного грошового потоку), що забезпе­чують термінове погашення цих зобов'язань.

Мета першого етапу фінансової стабілізації (усунення неплатоспроможності) вважається досягнутою якщо обсяг коштів перевищив обсяг невідкладних фінансових зобов'язань у короткостроковому періоді, тобто обсяг позитивного грошового потоку у результаті конверсії ліквідних оборотних активів у кошти (при К_чпл1) та (або) часткового дезінвестування (при К_чпл1) буде більше обсягу негативного грошового потоку у результаті погашення короткострокових зобов'язань.

Дезінвестування - вилучення частки інвестованого капіталу шляхом продажу активів або недостатність інвестування основних засобів підприємства, що характеризується негативним значенням показника чистих інвестицій.

Зростання позитивного грошового потоку може бути як за рахунок зміни у структурі оборотних активів (ліквідація портфеля короткострокових фінансових інвестицій, прискорення інкасації поточної дебіторської заборгованості, збільшення розміру цінової знижки при здійсненні розрахунку готівкою за реалізовану продукцію, зниження розміру страхових запасів товарно-матеріальних цінностей, уцінка неліквідних запасів товарно-матеріальних цінностей до рівня ціни попиту із забезпеченням подальшої їхньої реалізації і т.д.), так і за рахунок зміни у структурі необоротних активів (проведення операцій лізингу, продаж устаткування, що не використовується, оренда устаткування раніше наміченого до придбання і т.д.).

Зниження негативного потоку досягається за рахунок видачі векселів за окремими видами короткострокової заборгованості, відстрочення розрахунків за окремими видами внутрішніх поточних зобов'язань і т.д.

За рахунок виконання цих напрямків загрозу банкрутства підприємства можна ліквідувати, але вона має, як правило, відкладений характер, тому що причини, які сприяли кризі підприємства, можуть залишатися незмінними, якщо не буде відновлена фінансова стійкість.

Другий етап – відновлення фінансової стійкості. На даному етапі виконується головна мета стратегії запобігання банкрутству – не тільки відновлення фінансової рівноваги підприємства, але і вихід за її межі.

Фінансова рівновага – стан фінансової діяльності підприємства, при якому потреба в прирості активів ба­лансується з можливостями формування підприємством фінансових ресурсів за рахунок власних джерел.

Відновлення фінансової рівноваги досягається структурною перебудовою усієї фінансової діяльності підприємства (оптимізація структури капіталу, оборотних активів, грошових потоків) і реалізується тактичним механізмом фінансової стабілізації.

Тактичний механізм фінансової стабілізації - система заходів, спрямованих на досягнення фінансової рівноваги підприємства в майбутньому періоді.

Модель фінансової рівноваги підприємства в кризовій ситуації може бути представлена у такому вигляді:

Ог_вфр =ОП_вфр , (2.17)

де ОГ_вфр – обсяг генерування власних фінансових ресурсів;

ОП_вфр – обсяг споживання власних фінансових ресурсів.

Обсяг генерування (надходження) власних фінансових ресурсів може бути представлений джерелами формування власних фінансових ресурсів підприємства, а саме:

• чистим прибутком (ЧП);

• амортизаційними відрахуваннями (А);

• додатковою емісією акцій (АК);

• емісійним доходом (ДК);

• іншими джерелами (ДІ).

Обсяг споживання (витрат) власних фінансових ресурсів характеризує всі напрямки використання цих ресурсів, а саме:

• плановий приріст необоротних активів, тобто планові інвестиції в необоротні активи (Пва);

• плановий приріст власних оборотних активів, тобто планові інвестиції в приріст оборотних активів (ПОбА);

• виплати по соціальних, екологічних та інших програмах, що фінансуються із прибутку (ВП);

• інші виплати і відрахування з прибутку (дивіденди, резервний капітал і т.д. (ДВП).

Мета цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо підприємство вийшло за межі фінансової рівноваги, тобто ОГ_вфрОП_вфр, а це можливо досягти за рахунок збільшення обсягу генерування власних фінансових ресурсів і скорочення обсягу споживання власних фінансових ресурсів, тобто міри повинні бути спрямовані на забезпечення приросту власних фінансових ресурсів. Чим більшою буде різниця між грошовими потоками, що забезпечують цю нерівність, тим швидше підприємство досягне фінансової стабільності.

До грошових потоків, що забезпечують цю нерівність, можна віднести грошові потоки, спрямовані на збільшення джерел формування власних фінансових ресурсів (позитивні грошові потоки), і грошові потоки, спрямовані на зниження споживання власних фінансових ресурсів (негативні грошові потоки).

Позитивні грошові потоки, спрямовані на збільшення джерел формування власних фінансових ресурсів:

• збільшення операційного доходу від реалізації продукції за рахунок оптимізації цінової політики, скорочення постійних і змінних витрат, здійснення ефективної податкової політики, застосування системи знижок та інше;

• збільшення іншого операційного доходу за рахунок здачі в оренду устаткування, приміщень та інше;

• збільшення іншого доходу за рахунок реалізації устаткування, що замортизоване або не використовується;

• залучення додаткового капіталу за рахунок ефективної емісійної політики та інше.

Негативний грошовий потік, спрямований на зниження споживання власних фінансових ресурсів:

• скорочення розмірів відрахувань і виплат, що здійснюються за рахунок прибутку;

• відмова від соціальних та інших програм, що фінансуються за рахунок прибутку;

• відновлення виробничих основних засобів за рахунок оренди або за рахунок власних джерел (наприклад, прибутку у разі відмови від дивідендів або скорочення соціальних виплат; за рахунок амортизаційного фонду у разі застосування прискореної амортизації і т.д.).

У фінансовій практиці підприємств одним із важливих питань є оцінка грошових потоків.

Ефективне управління грошовими потоками підприємства дозволить забезпечити його фінансову рівновагу і високі темпи розвитку.

Управління грошовими потоками – система принципів та методів розроблення та реалізації управлінських рішень щодо формування, розподілу та використання грошових коштів, організації їх обороту, що спрямовані на забезпечення фінансової рівноваги підприємства.

Варіанти моделей фінансової рівноваги з урахуванням можливих обсягів генерування та витрачання власних фінансових ресурсів можуть бути представлені матрицями фінансової стратегії, які запропоновані французькими дослідниками Ж. Франшоном та І. Романе¹.

	Результат фінансової діяльності РФД  0	Результат фінансової діяльності РФД = 0	Результат фінансової діяльності РФД  0
Результат виробничої діяльності РВД  0	1 Результат фінансово-виробничої діяльності РФВД=0	2 Результат фінансово-виробничої діяльності РФВД  0	3 Результат фінансово-виробничої діяльності РФВД0
Результат виробничої діяльності РВД = 0	4 Результат фінансово-виробничої діяльності РФВД  0	5 Результат фінансово-виробничої діяльності РФВД = 0	6 Результат фінансово-виробничої діяльності РФВД 0
Результат виробничої діяльності РВД  0	7 Результат фінансово-виробничої діяльності РФВД  0	8 Результат фінансово-виробничої діяльності РФВД  0	9 Результат фінансово-виробничої діяльності РФВД = 0

Рисунок 2.1 – Варіанти моделей фінансової рівноваги підприємства в довгостроковому періоді

Із схеми бачимо, що лінія фінансової рівноваги проходить через квадранти 1, 5, 9 – економічний розвиток підприємства забезпечується на принципах самофінансування. В умовах кризи відновлення фінансової стійкості можливо лише при находжені підприємства у квадрантах 2, 3, 6, тоді буде виконуватися нерівність ОГ_вфрОП_вфр. Якщо підприємство буде знаходиться у квадрантах 4, 7, 8, то криза буде поглиблюватися.

Забезпечення фінансової рівноваги в тривалому періоді досягається на третьому етапі фінансової стабілізації. Даному етапу відповідає стратегічний механізм фінансової стабілізації.

Стратегічний механізм фінансової стабілізації – система заходів, спрямованих на підтримку досягнутої фінансової рівноваги підприємства у тривалому періоді.

Цей механізм базується на використанні моделі стійкого зростання підприємства, що характеризує можливий темп приросту обсягу реалізації продукції і має такий вигляд:

_{, (2.18)}

де DОР – можливий темп приросту обсягу реалізації продукції;

ЧП – чистий прибуток підприємства;

ККП – коефіцієнт капіталізації чистого прибутку;

А – вартість активів підприємства;

КО_а – коефіцієнт оборотності активів;

ОР – обсяг реалізації продукції;

ВК – власний капітал підприємства.

Якщо розкласти дану модель на окремі складові – , то тоді можливий темп приросту обсягу реалізованої продукції, що не порушує фінансову рівновагу підприємства, складає добуток чотирьох коефіцієнтів, досягнутих при рівноважному його стані на попередньому етапі: коефіцієнта рентабельності реалізації продукції; коефіцієнта капіталізації чистого прибутку; коефіцієнта левериджу активів; коефіцієнта оборотності активів. При цьому коефіцієнт рентабельності та коефіцієнт оборотності активів відображають ефективність бізнесу у цілому, а коефіцієнт капіталізації та коефіцієнт левериджу характеризують ефективність стратегічних фінансових рішень: вибір структури капіталу та дивідендну політику. Якщо в попередньому періоді фінансова стратегія не змінювалася, тобто базові параметри даної стратегії залишаються такими ж, то розрахунковий показник темпу приросту обсягу реалізованої продукції є оптимальним. Будь-яке відхилення від цього оптимального значення буде вимагати або додаткового залучення фінансових ресурсів, що означає порушення фінансової рівноваги, або генерувати додатковий обсяг цих ресурсів, не забезпечуючи ефективного їхнього використання в операційному процесі. Якщо підприємство планує збільшити обсяг реалізації продукції в інших межах, які відрізняються від стійкого значення темпів зростання, для встановлення нового значення показника стійкого зростання необхідно або змінити фінансову стратегію підприємства, або активізувати його виробничу та (або) збутову діяльність. Якщо ж підприємство не може вийти на запланований темп приросту обсягу реалізованої продукції, то необхідно внести зміни у фінансову стратегію.

Стійкість розвитку підприємства припускає, що даному підприємству не загрожує банкрутство або така ймовірність мала. Якщо ж ймовірність банкрутства значна, то темп зростання підприємства є нестійким.

Приклад 2.1 Підприємство має таку структуру нетто-балансу, тис.грн

Необоротні активи	2270	Власний капітал	2520
Оборотні активи	1630	Поточні зобов'язання	1380

Чистій прибуток становить 134 тис.грн, дивідендні виплати – 45 тис.грн, виплати з прибутку на соціальні заходи – 22 тис.грн, виплати з прибутку на технічний розвиток – 67 тис.грн, обсяг продукції, що реалізується, – 4200 тис.грн. Можливі варіанти управлінських рішень щодо забезпечення різних темпів приросту обсягу реалізації продукції за допомогою моделі стійкого зростання наведені у табл. 2.1.1.

Таблиця 2.1.1 – Можливі варіанти управлінських рішень згідно з моделлю стійкого зростання

Показник	Базовий варіант фінансової стратегії	Варіанти управлінських рішень щодо зміни фінансової стратегії
		Зміна політики розподілу прибутку		Зміна політики формування структури капіталу	Зміна політики формування структури активів
		Зміна дивідендної політики	Зміна політики щодо соціальних виплат
Вихідні дані, тис.грн
Чистий прибуток	134	134	134	134	134
Дивідендні виплати	45	32	40	45	45
Виплати робітникам з прибутку	22	22	19	22	22
Виплати на технічний розвиток з прибутку	67	80	75	67	67
Обсяг реалізації продукції	4200	4200	4200	4200	4200
Усього активів,	3900	3900	3900	3900	4500
у тому числі: необоротні активи	2270	2270	2270	2270	2870
Власний капітал	2520	2520	2520	3000	2250
Запозичений капітал	1380	1380	1380	900	2250
Розрахункові коефіцієнти
Коефіцієнт рентабельності реалізації продукції	0,03	0,03	0,03	0,03	0,03
Коефіцієнт капіталізації чистого прибутку	0,50	0,60	0,56	0,50	0,50
Коефіцієнт левериджу активів	1,55	1,55	1,55	1,55	0,63
Коефіцієнт оборотності активів	1,08	1,08	1,08	1,08	0,93
Розрахунок оптимальних темпів приросту обсягу реалізації продукції в наступному періоді
Темп приросту	0,025	0,03	0,028	0,025	0,009
Темп приросту, %	2,5	3	2,8	2,5	0,9

Результати розрахунків показують, що, змінюючи параметри фінансової стратегії підприємства, можна змінити оптимальний темп приросту обсягу реалізації продукції, не змінюючи при цьому досягнутої фінансової рівноваги.

Змінюючи будь-які параметри фінансової стратегії підприємства, можна вийти на темп приросту реалізації продукції в умовах кризи підприємства, який буде припустимий для конкретного підприємства та не змінить його фінансової рівноваги.