11

Тема 3. Фінансове право і фінансова політика

3. Фінансовий механізм: структура та характеристика елементів.

4. Управління фінансами: загальні положення і розподіл функцій між органами державної влади та управління.

5. Правове регулювання фінансових відносин. Фінансове право.

6. Розвиток фінансового законодавства в Україні.

3. Фінансовий механізм: структура та характеристика елементів

Вплив фінансів на ефективність виробничого і торгового процесів здійснюється через фінансовий механізм.

Як самостійне явище термін «фінансовий механізм» був пущений у науковий оборот у нашій країні наприкінці 60-х рр. у

Фінансовий механізм являє собою систему дії фінансових важелів що виражається в організації, плануванні і стимулюванні використання фінансових ресурсів .

З цих трьох фундаментальних блоків (це три «кити», на яких тримається фінансовий механізм) головним є організація. Якщо організація погана, то фінансовий механізм завжди буде функціонувати неефективно і навіть на шкоду економічним відношенням у суспільстві.

Організація фінансового механізму— це система мір, спрямованих на раціональне сполучення праці, засобів виробництва і технології в процесі керування фінансами.

Організація фінансового механізму зводиться перш за все до об'єднання людей, що спільно реалізують фінансову програму на основі якихось правил і процедур.

До організаційних процедур відносяться: створення органів керування фінансами, побудова структури апарата керування, розробка методик, інструкцій, норм, нормативів і т.п.

Організація фінансового механізму відбиває також тісний взаємозв'язок між системою фінансових важелів і фінансових ресурсів. Цей взаємозв'язок виражається через координацію і регулювання.

Координація у фінансовому механізмі означає узгодженість робіт усіх ланок системи механізму, апарата керування і фахівців. Координація забезпечує єдність відносин фінансового механізму і фінансових ресурсів.

Фінансовий механізм — це сукупність конкретних форм і методів забезпечення розподільчих і перерозподільчих відносин, утворення доходів, фондів грошових коштів.

Фінансовий механізм - найбільш динамічна частина фінансової політики.

Фінансовий механізм на загальнодержавному рівні може бути:

Директивним; регулюючим.

Директивний фінансовий механізм розробляється, як правило, для фінансових взаємин, в яких держава бере безпосередню участь. В його сферу входять податки, державний кредит, витрати бюджету, бюджетне фінансування, організація бюджетного устрою та бюджетного процесу, фінансове планування.

В цьому випадку держава розробляє всю систему організації фінансових відносин, яка є обов'язковою для всіх його учасників. У ряді випадків директивний фінансовий механізм може розповсюджуватись і на інші види фінансових відносин, в яких держава безпосередньої участі не бере.

Регулюючий фінансовий механізм визначає основні "правила гри" в конкретному сегменті фінансів, що безпосередньо не зачіпає інтереси держави.

Такий різновид фінансового механізму бере участь в процесі організації внутрігосподарських фінансових відносин на приватних підприємствах.

У цьому випадку держава встановлює загальний порядок використання фінансових ресурсів, що залишаються на підприємстві після сплати податків та інших обов'язкових платежів, а підприємство самостійно розробляє форми та види грошових фондів і напрями їх використання.

До складу фінансового механізму входять три основні взаємозв'язані елементи:

Склад фінансового механізму

Фінансові методи	Фінансові важелі, стимули, санкції	Нормативно-правове забезпечення
— фінансове планування	— податки	— Конституція України
— оперативне управління	— обов'язкові збори	— закони України
фінансами	— норми амортизації	— постанови ВРУ
— фінансовий контроль	— % за кредит	— декрети КМУ
фінансове забезпечення	- інші фінансові важелі	- укази Президента
	— фінансові стимули	України
— фінансове регулювання	— фінансові санкції	- постанови і розпорядження
		КМУ
		— нормативні акти
		міністерств та інших
		органів
		- нормативні акти місцевих рад
		(інструкції, тарифні ставки, методичні вказівки, резерви та ліміти)

Розглянемо детальніше кожну зі складових фінансового механізму.

До методів фінансового впливу на розвиток держави відносять:

фінансове планування — діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. на рівні окремих суб'єктів господарювання та країни в цілому;

оперативне управління — діяльність, пов'язана з необхідністю втручання в розподільчі процеси для ліквідації диспропорцій, подолання «вузьких місць», своєчасного перерозподілу коштів, забезпечення досягнення запланованих результатів;

фінансовий контроль -- контроль, спрямований на перевірку правильності вартісного розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу між відповідними фондами грошових коштів та їх використанням відповідно до цільового призначенням. Фінансовий контроль є необхідною умовою безперебійного і поступового розвитку економіки країни;

методи фінансового забезпечення суб'єктів господарської діяльності, основними з яких є

1. бюджетне фінансування як надання коштів з бюджету : на безповоротних засадах;

2. кредитування, тобто надання коштів на принципах поворотності, платності, строковості і забезпеченості;

3. самофінансування, або відшкодування видатків суб'єктів господарювання на основну діяльність та ЇЇ розвиток із власних джерел. Принцип самофінансування допускає залучення кредитних ресурсів;

4. оренда (лізинг) — передання майна в користування за певну плату і на певний строк;

5. інвестування — процес вкладення грошей у ті чи інші об'єкти з розрахунком на збільшення їх вартості, а також отримання додаткового доходу;

фінансове регулювання діяльності, яке відбувається, перш за все і головним чином, через оподаткування як вилучення частини доходів підприємств та організацій, а також населення і спрямування цих коштів у бюджети та державні цільові фонди для задоволення державних потреб. Крім планування, прогнозування, кредитування, інвестування, страхування, оренди та інших методів фінансового забезпечення, тепер спостерігається розвиток таких нових методів фінансового забезпечення, як заставні, трансфертні, трастові операції і особливо лізинг та факторинг

Складовими фінансового механізму є

резерви; ліміти; нормативи.

Резерви — це тимчасово вилучені з обігу фінансові ресурси, які мобілізується в спеціальних фондах для їх використання в майбутньому при настанні непередбачених ситуацій (війнах, катастрофах, стихійних лихах тощо).;

Ліміти — це певні обмеження на витрати в інтересах держави, підприємства або громадянина.

Нормативи — характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів.

Іншими складовими фінансового механізму є фінансові важелі, стимули та санкції.

Конкретними формами здійснення процесів розподілу і перерозподілу створеної вартості є фінансові важелі, до яких відносять:

• податки;

— обов'язкові збори;

— норми амортизаційних відрахувань;

— норми витрачання коштів у бюджетних установах,

— орендна плата;

— проценти за кредит;

— дотації, субсидії, субвенції;

• заохочувальні фонди;

• штрафи, пеня, премії та інше.

Особливістю фінансових важелів є те, що вони засновані на врахуванні економічних інтересів держави, підприємств, організацій, населення.

Для зацікавлення суб'єктів господарювання в досягненні певних результатів використовують фінансові стимули. До них належать:

• заохочувальні фонди, які утворюються з прибутку;

• бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку народного господарства (у тому числі дотації підприємствам, діяльність яких має важливе значення для економіки);

• фінансування підготовки і перепідготовки кадрів

• спеціальні фінансові пільги (пільги на податки та можливість проведення прискореної амортизації).

У фінансових важелях важливе місце займають фінансові санкції як особливі форми організації фінансових відносин, покликані посилити матеріальну відповідальність суб'єктів господарювання за виконання взятих зобов'язань. Найбільш поширеними серед них є штраф і пеня.

Штраф — це засіб матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або чинних правил. Накладається, як правило, у фіксованій грошовій сумі. Пеня — застосовується при несвоєчасному виконанні грошових зобов'язань і нараховується за кожен день прострочення. Розмір пені встановлюється в процентах від суми простроченого платежу.