7. Оснащення заняття
Трафарети-завдання для тесту Керна-Ірасека.
Тест-завдання для оцінки точності координації рухів.
Ножниці, аркуші паперу, олівці.
Набори слів для оцінки вербально-логічного мислення.
Набори рядів цифр для розрахунку продуктивності механічної пам’яті.
Таблиці: - Схема режиму добової діяльності учнів різного віку;
-Зразки тижневого розкладу занять.
Завдання для самостійної роботи студентів.
Додаток 1
Навчальна інструкція з методики дослідження вікових психофізіологічних особливостей організму дітей і підлітків
Визначення швидкості зорово–моторної реакції. Для визначення швидкості простої зорово–моторної реакції використовують методику хронорефлексометрії (мал. 40.1). Необхідно запропонувати досліджуваному у відповідь на появу
а б
Мал. 40.1. Хронорефлексометри
(а – універсальний динамохронорефлексометр; б – електродинамічний хронорефлексометр)
світлового сигналу на панелі приладу з максимальною швидкістю натискувати на кнопку або навпаки (у залежності від конструкції хронорефлексометра) відпускати її. Дослідження повторюють від 10 до 100 разів. Реєструють середню величину латентного періоду простої зорово–моторної реакції.
В ході визначення складної (диференційованої) зорово–моторної реакції досліджуваному пропонують у відповідь на пред’явлення сигналів білого (жовтого), зеленого та червоного кольорів реагувати таким чином: при появі білого (жовтого) та зеленого кольорів з максимальною швидкістю натискати або відпускати кнопку, а на червоне світло – не реагувати. Дослідження проводять від 5 до 25 разів. Реєструють середню величину латентного періоду диференційованої зорово–моторної реакції у відповідь на появу білого (жовтого) світла.
Визначення рухомості нервових процесів. Хід дослідження аналогічний попередньому. Проте реєструють число зривів умовних реакцій у відповідь на пред’явлення диференційованого подразника – світлового сигналу червоного кольору.
Визначення врівноваженості нервових процесів. Як критерій оцінки врівноваженості нервових процесів використовують величину помилки в ході визначення реакції на об’єкт, що рухається (стрілка електродинамічного хронорефлексометра). Необхідно запропонувати досліджуваному натисканням кнопки зупинити стрілку на місці, яке було обумовлене заздалегідь (мал. 40.1). Дослідження проводять від 10 до 100 разів. Реєструють середню величину помилки.
Дослідження переключення уваги. В ході визначення швидкості переключення уваги досліджуваному пропонують 3 варіанти роботи з червоно–чорною таблицею Шульте–Платонова (мал. 40.2).
У першому варіанті з максимальною швидкістю необхідно показати всі чорні цифри з 1 до 25 у порядку зростання, у другому – всі червоні цифри з 24 до 1 у порядку спадання і, зрештою, у третьому – одночасно почергово показати чорні та червоні цифри: чорні у порядку зростання, червоні у порядку спадання. Наприклад: 1(чорна) – 24(червона), 2(чорна) – 23(червона) і т.д.
9 |
15 |
9 |
12 |
16 |
3 |
10 |
24 |
23 |
1 |
19 |
15 |
8 |
17 |
18 |
14 |
13 |
6 |
2 |
10 |
25 |
11 |
2 |
24 |
23 |
5 |
12 |
21 |
20 |
17 |
11 |
22 |
19 |
3 |
13 |
7 |
16 |
6 |
22 |
14 |
8 |
4 |
7 |
1 |
20 |
4 |
5 |
18 |
21 |
Мал.40.2. Таблиця Шульте–Платонова
Для оцінки швидкості переключення уваги реєструють час виконання завдань, а також число помилок в ході роботи з таблицею. Величина інтегрального показника переключення уваги (Т) розраховується за формулою: Т = С – (А + В), де А, В, та С час (у с), витрачений на виконання завдання відповідно у першому, другому та третьому варіантах.
Дослідження стійкості уваги. Оцінка показників стійкості уваги здійснюється з використанням спеціальних коректурних таблиць (мал. 40.3). Під час виконання тестового завдання досліджуваний протягом певного часу підкреслює та викреслює певні знаки або фігури, що були визначені заздалегідь.
а б
Мал.40.3. Коректурні таблиці для визначення стійкості уваги
(а – фігурна коректурна таблиця; б – коректурна таблиця Анфімова)
Критеріальними характеристиками стійкості уваги вважають число знаків (або фігур), що були простежені, та кількість помилок, які були допущені.
Визначення критичної частоти злиття світлових миготінь. Параметри критичної частоти світлових миготінь і, отже, лабільності зорового аналізатора визначають на підставі оцінки даних щодо частоти злиття світлових подразнень, при якій досліджуваний ще розрізняє окремі миготіння, що пред’являються під час роботи зі спеціальним приладом (мал. 40.4).
Мал.40.4. Прилад для визначення критичної частоти