Лабораторна робота №9

Прилади хімічної розвідки і контролю

1. Мета роботи

Вивчити принцип роботи, конструкцію і порядок використання приладів хімічної розвідки і контролю.

Ознайомитися з засобами газового експресаналіза.

Одержати практичні навички по підготовці приладів хімічної розвідки до роботи й ознайомитися з методикою вимірів.

2. Ключові положення

2.1. Класифікація небезпечних хімічних речовин

Небезпека хімічних речовин визначається їхньою здатністю проникати через органи дихання, травлення, шкіряні покриви усередину людського організму, порушувати його нормальну життєдіяльність, викликати різні хворобливі стани, а у відповідних умовах - летальний наслідок.

Усі хімічні речовини за ступенем небезпеки для людини поділені на чотири класи( 1-ий, 2-ий, 3-ій, 4-ий). За показник небезпеки прийнято коефіцієнт можливості інгаляційного отруєння - КМІО, що дозволяє також робити порівняння інгаляційної небезпеки різних хімічних речовин.

КМІО - коефіцієнт можливості інгаляційного отруєння дорівнює відношенню максимально допустимої концентрації парів речовини при температурі 20°С до середньосмертельної концентрації її парів.

Середньосмертельна концентрація парів речовини визначається експериментально по білих мишах при двогодинній експозиції.

1-ий клас (надзвичайно небезпечні) - КМІО > 300;

2-ий клас (дуже небезпечні) - КМІО = 299 … 30;

3-ій клас (помірно небезпечні) - КМІО = 29 … 3;

4-ий клас (мало небезпечні ) - КМІО < 3.

Серед небезпечних хімічних речовин виділяються особлива група речовин, які є найнебезпечнішими для людей сильнодіючі отруйні речовини (СДОР),

До СДОР відносяться хімічні речовин 1-го і 2-го класу інгаляційної небезпеки (КМІО більше 30), які можуть викликати масові отруєння людей в процесі їх виробництва, використовується , транспортування і збереження.

Усього у світі нараховується більш 100 найменувань СДОР, у промисловості України широко застосовуються 34 речовини.

При визначенні ступеня впливу СДОР на людину концентрацію речовини в повітрі зв'язують із тривалістю перебування людей у забруднені атмосфері, тобто з експозицією. Та сама концентрація СДОР при різних експозиціях по різному впливає на людину. Одиниці виміру - мг*хв/м³, мг*хв/л.

До найбільш розповсюдженим СДОР відносяться: аміак, хлор, сирчістий ангідрид, фосген, ціанистий водень, бензол та ін.

Аміак - безбарвний газ з характерним запахом нашатирного спирту, легше повітря. Широко розповсюджена СДОР.

Застосовується для виробництва нітрату і сульфату амонію, рідкого добрива (аміаків), сечовини, соди. Використовується в холодильних системах, при фарбуванні тканин, нікелюванні, для сріблення дзеркал.

Діючи на людей, аміак подразнює переважно верхні дихальні шляхи. Ознаки його дія нежить, кашель, утруднене дихання, запаморочення, розлад кровообігу (серцебиття). Пари сильно подразнюють слизисті оболонки і шкірні покриви, викликають печію, почервоніння і сверблячку шкіри, різь в очах, сльозотечу. При попаданні на шкіру аміак може викликати опіки.

Середня вражаюча токсодоза - 15 мг*хв/л.

Хлор - зеленувато-жовтий газ з різким запахом, важче повітря, легко скраплюється в темно-зелену рідину. При випарювані на повітрі рідкий хлор утворює з водяними парами білий туман.

Застосовується для виробництва численних сполук хлору, для стерилізації і дезінфекції води, при одержанні хлорного вапна, для відбілювання тканин, виготовлення пластмас.

Хлор подразнює дихальні шляхи людини - як верхні так і глибокі. Може викликати набряк легень. Отруєння хлором в високих концентраціях може привести до швидкої смерті (рефлекторне гальмування дихального центра). При менших концентраціях дихання зупиняється через 5-25 хвилин.

Середня вражаюча токсодоза - 0,6 мг*хв/л.

Ціанистий водень (синильна кислота) - безбарвна, легко летюча рідина з запахом гіркого мигдалю.

У промисловості широко використовується при одержанні пластмас, штучних волокон і органічного скла.

Ціанистий водень викликає тканине удушення унаслідок блокування залізовмісних внутрішньоклітинних ферментів. Уповільнена дія продовжується кілька годин і викликає дряпання в горлі, пекуче-гіркий присмак у роті, слинотечу, печію у верхніх дихальних шляхах, запаморочення, загальну слабість, почуття страху. При більш важких отруєннях настає задишка, яка супроводжується порушенням координації рухів, нудотою і блювотою. Слизисті оболонки приймають червоне забарвлення. Потім настає стадія судорог, втрата свідомості, параліч, повна втрата чутливості і рефлексів, дихання зупиняється, настає смерть.

Середня вражаюча токсодоза - 0,75 мг*хв/л.

В іншу групу виділяють хімічні речовини , спеціально створені для знищення людини, тварин, рослинного світу - отруйні речовини (ОР).

Отруйні речовини - це токсичні хімічні сполуки, що мають певні фізичні і хімічні властивості, які роблять можливим іх бойове використання з метою ураження живої сили, зараження місцевості і бойової техніки.

ОР бувають смертельні, ті що тимчасово виводять з ладу, і подразнюючі. По фізіологічній дії розрізняють:

нервово-паралітичні - табун, зарин, зоман, VX(ві-екс);

шкірнонаривні - іприт і його похідні;

задушливі - фосген;

подразнюючі - адамсит, хлорацетофенон;

психохимічні – BZ(бі-зет).

Дія 0Р багато в чому подібно дії СДОР.

Третьою групою ОХР є промислові отрути.

До промислових отрут відносяться ОХР, які використовуються на виробництві і викликають небезпеку гострих і хронічних інтоксикацій при порушенні правил безпеки і гігієни праці.

Найбільш токсичні з промислових отрут: ртуть, свинець, берилій, талій, оловоорганічні з'єднання, бензол та інші.