4. Процес контролю

Плани та організаційна структура дають лише певну уяву про те, якою буде організація у майбутньому. На практичну реалізацію планів впливає безліч обставин: зміни у законодавстві та технології, соціальні пріоритети, умо­ви конкуренції та ін. Контроль виступає ефективним механізмом оцінки впливу цих змін, а також попереджує деструктивність бізнесу та кризові ситуації.

Процес контролю – це діяльність об'єднаних у визначену структуру об'єктів контролю (органів контролю, керівників, контро­лерів, аудиторів, організацій державного регулювання), спрямована на гарантію досягнення поставлених цілей управління. Найбільш ефек­тивно та продуктивно це досягається через реалізацію визначених зав­дань контролю і застосування відповідних принципів, типів, методів і техніки контролю.

Суть процесу визначають такі характеристики: змістова, ор­ганізаційна і технологічна.

Змістова характеристика дає відповідь на питання: що робиться в межах процесу контролю? Організаційна – ким робиться й у якому порядку це відбувається? Технологічна – як робиться?

Існує два підходи у виділенні стадій процесу контролю.

Перший передбачає три етапи:

1) встановлення стандартів (норм функціонування), тобто кон­кретних цілей, що підлягають виміру та визначенню у часі. Для управління необхідні стандарти у формі показників результативності виробництва для всіх його основних галузей (продуктивність, собівартість, рента­бельність, фондо- та матеріалоємність), що встановлюються при плану­ванні діяльності;

2) оцінка виконання встановлених норм. При цьому досягнуті ре­зультати порівнюються з визначеними стандартами на основі обраного масштабу допустимих відхилень. Система контролю повинна реагувати лише не істотні критичні відхилення від заданих меж функціонування, в іншому випадку вона стає нестабільною та неекономічною;

3) коригування відхилень від встановлених норм і планів.

Maл. 2. Принципова схема процесу контролю

Згідно з другим підходом процедура контролю по кожній сис­темній характеристиці передбачає чотири основні стадії:

1) встановлення стандарту або початкової стадії контролю (для кожної характеристики повинні бути встановлені базисні специфікації);

2) власне процедура виміру;

3) контрольні механізми;

4) оцінка ефективності контролю.

У даному випадку запроваджується новий елемент – контроль контролю, тобто оцінка механізму контролю. На мал. 2. в принци­повій схемі процесу контролю виділені чотири основні стадії:

• встановлення норм функціонування;

• збір даних про фактичний результат виконання;

• порівняння та оцінка фактичного й очікуваного результатів виконання;

• вироблення і здійснення коригуючих дій (впливу).

На мал. 2 зображено сфери стадій управління. Встановлен­ня бажаного результату – це сфера попереднього управління. Хід ви­конання господарської операції – сфера оперативного управління. Вимір фактичного результату виконання, порівняння та оцінка фак­тичного і очікуваного виконання, вироблення та здійснення кори­гуючих дій (впливу) – сфера контролю. На мал. 2 подається лише один цикл контролю, але на практиці їх буде стільки, скільки необ­хідно для отримання бажаного результату до встановленого терміну.