Експорт (export) — це продаж та вивезення товару за кордон.
Імпорт (import) — це купівля та ввезення товару з-за кордону.
Міжнародна (світова) економіка (ME) (international economy) має трактування в широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні ME — це теорія, що застосовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу. Більш вузьке її трактування: ME — це частина теорії ринкової економіки, що вивчає закономірності взаємодії господарських суб'єктів різної державної належності у сфері міжнародного обміну товарами та послугами, руху факторів виробництва та фінансування і формування міжнародної економічної політики.
Міжнародна кооперація праці (international cooperation of labor) — являє собою зумовлений міжнародним поділом праці сталий обмін між країнами продуктами, які виробляються ними з найвищою економічною ефективністю. Коопераційні зв'язки виявляються на всесвітньому, міжгалузевому або внутрішньогалузевому рівнях.
Міжнародна макроекономіка (international macroeconomics) — це частина теорії міжнародної економіки, яка вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік і світового господарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків.
Міжнародна мікроекономіка (international microeconomics) — частина теорії міжнародної економіки, яка вивчає закономірності міжкраїнного руху конкретних товарів і факторів їх виробництва, а також їхні ринкові характеристики (попит, пропозицію, ціну тощо).
Міжнародна торгівля (МТ) (international trade) — це сфера міжнародних товарно-грошових відносин, яка становить сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу.
Міжнародний поділ праці (МПП) (international division of labor) — це вищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці між країнами, який передбачає сталу концентрацію виробництва певної продукції в окремих країнах.
Міжнародний поділ факторів виробництва (МПФВ) (international division of factors) — історично зумовлене зосередження окремих факторів виробництва у різних країнах, яке є передумовою виробництва ними певних товарів з більш високою ефективністю, ніж в інших країнах.
Ринок внутрішній (РВ) (domestic market) — це форма господарського спілкування, за якої усе, що призначено для продажу, збувається самим виробником всередині країни.
Ринок міжнародний (РМ) (international market) — це частина національних ринків, яка безпосередньо зв'язана із закордонними ринками.
Ринок національний (РН) (national market) — це внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців.
Ринок світовий (PC) (world market) — сфера сталих товарно-грошових відносин між країнами, які базуються на МПП та інших факторах виробництва.
Світове господарство (СГ) (world economy) — це сукупність національних економік країн світу, поєднаних між собою мобільними факторами виробництва.
Сукупна пропозиція (aggregate supply — AS) — обсяг виробництва товарів, які виробники готові колективно запропонувати на ринок за наявного рівня цін.
Сукупний попит (aggregate demand — AD) — обсяг виробництва товарів, які споживачі готові колективно придбати за наявного рівня цін.
Товар (commodity good) — це предмет, який задовольняє будь-яку суспільну потребу і вироблений для обміну, тобто який має цінність, що встановлюється в процесі його обміну на інші товари.
Товар неторговий (nontradable good) — це товар, який споживається в країні, де був виготовлений, і не переміщується між країнами.
Товар торговий (tradable good) — це товар, який може рухатись між різними країнами.
Торгова рівновага — баланс попиту та пропозиції на PC.
Торгове сальдо (trade balance) — різниця вартісних обсягів експорту та імпорту.
Торговий оборот (trade turnover) — сума вартісних обсягів експорту та імпорту.
Фактори виробництва (ФВ, factor of production) — ресурси, які необхідно затратити для виробництва товару.
Фактори виробництва (ФВ) основні (basic) за походженням — ті, що країна отримала від природи або в результаті тривалого історичного розвитку; мають низьку міжнародну мобільність.
ФВ розвинуті (developed) за походженням — ті, що придбані країною в результаті інтенсивних пошуків і капіталовкладень; мають високу міжнародну мобільність.
ФВ загальні (general) за ступенем спеціалізації — ті, які можна застосовувати в різних галузях для створення різноманітної продукції; мають високу міжнародну мобільність.
ФВ спеціальні (special) за ступенем спеціалізації — ті, які можна застосовувати для випуску в одній галузі або для створення однієї чи дуже вузької групи продукції; мають низьку міжнародну мобільність.
Макроекономічні показники і снр
Абсорбція (absorbtion — А) — витрати резидентів, враховуючи уряд, на вітчизняні та іноземні товари і послуги.
А = С + І,
де С — споживання (домашніх господарств, підприємств, уряду); / — внутрішні інвестиції (капіталовкладення).
Валовий внутрішній продукт (ВВП) (Gross domestic product — GDP) — додана вартість, що виготовлена резидентами всередині країни.
GDP = (С + І) + (X - ЇМ),
де X — експорт товарів та нефакторних послуг; ЇМ — імпорт товарів та нефакторних послуг.
Валовий національний дохід (ВНД) (Gross national disposable product — GNDP) — це валовий національний продукт, який використовується на накопичення і споживання і включає чисті трансферти з-за кордону.
GNDP = GNP + NT = (С + І) + (X - ЇМ + NY + NT),
де GNP — валовий національний продукт; NT — чисті трансферти з-за кордону; iVY — чистий факторний дохід з-за кордону.
Валовий національний продукт (ВНП) (gross national product — GNP) — це сума доданої вартості, яка виготовлена всередині країни, і чистого факторного доходу з-за кордону.
GNP = GDP + NY = (С + І) + (X - ЇМ + NY).
Види макроекономічних рахунків:
поточні рахунки — відображають вартість обсягів виробництва товарів і послуг, створення доходу, його розподіл, перерозподіл і використання на споживання або заощадження;
накопичувальні рахунки — відображають придбання і продаж фінансових і нефінансових активів і пасивів інституційни-ми одиницями;
балансові рахунки — показують вартість активів і пасивів на початок і кінець звітного періоду.
Групи країн у міжнародній економіці — індустріальні країни, країни з перехідною економікою, країни, що розвиваються.
Заощадження (savings — S) — частина ВНД, яку не було спожито.
S = GDI - С = У - С.
Запаси (stocks) — характеризують остаточну величину будь-якого показника на певний момент часу.
Макроекономічні рахунки в системі національних рахунків
Група рахунків |
Назви рахунків |
Показник, що визначається (балансуюча стаття) |
1 |
2 |
3 |
Поточні рахунки |
Рахунок виробництва |
Валовий/чистий внутрішній продукт економіки в цілому, валова/чиста додана вартість у галузях |
|
Рахунок створення і розміщення доходу |
Виплати зайнятим, податки на виробництво й імпорт (за вирахуванням субсидій), резервний капітал, проценти і дивіденди, валовий (чистий) національний дохід |
|
Рахунок розподілення доходу |
Податки на доходи і майно, поточні перекази, валовий (чистий) наявний ДОХІД |
|
Рахунок використання доходу |
Споживання, заощадження, баланс поточних операцій |
Накопичувальні рахунки |
Рахунок операцій з капіталом |
Валові капіталовкладення, перекази капіталу, зміна в запасах, надання й отримання позик |
|
Рахунок фінансових операцій |
Чисті придбання фінансових активів і пасивів |
|
Рахунок інших змін в активах |
Зміна в активах у результаті непередбачених обставин |
|
Рахунок переоціноч-ний |
Доходи і збитки, зміни у власному капіталі у зв'язку з доходами і збитками |
Балансові рахунки |
Рахунок початковий |
Нефінансові й фінансові активи, пасиви і власний капітал |
|
Рахунок проміжний |
Зміни у власному капіталі, які відображаються на накопичувальних рахунках |
|
Рахунок кінцевий |
Нефінансові й фінансові активи, пасиви і власний капітал |
Зв'язок між бюджетним та зовнішнім секторами — виявляється в залученні зовнішніх джерел фінансування бюджетного дефіциту у вигляді кредитів урядові з боку урядів інших країн і міжнародних фінансових організацій, який відображається на рахунку операцій з капіталом платіжного балансу.
F = v + р
де F — фінансування бюджету; Fd — внутрішнє фінансування; Fe — зовнішнє фінансування.
Зв'язок між грошовим та зовнішнім секторами — виявляється в тому, що оскільки джерелами міжнародного фінансування дефіциту поточного платіжного балансу є приплив капіталу з-за кордону і/або використання міжнародних державних резервів, кожна операція банківської системи відображається в платіжному балансі країни — у рахунку руху капіталу або в загальному балансі:
AR = Y -А + AFI,
де Аі? — міжнародні державні резерви; AFI — приплив капіталу з-за кордону.
Зв'язок між реальним та зовнішнім секторами — виявляється в тому, що будь-який дисбаланс внутрішніх доходів та витрат, заощаджень та інвестицій всередині країни відображається на стані поточного платіжного балансу із зарубіжними країнами.
CAB = S - І.
Інституційна одиниця (institutional unit) — це економічний агент, котрий може володіти товарами та активами, мати економічні зобов'язання і від свого імені здійснювати угоди з іншими агентами; види:
домашні господарства (households) — всі фізичні особи, які діють в економіці, продають свою робочу силу, виробляють і споживають ринкові товари і послуги;
неприбуткові інститути (nonprofit institutions) — юридичні особи, які займаються наданням неринкових послуг домашнім господарствам і засновані на добровільній участі фізичних осіб;
нефінансові корпорації (nonfinancial corporations) — інсти-туційні одиниці, які займаються виробництвом товарів для ринку і нефінансових послуг (підприємства);
урядові установи (government agencies) — інституційні одиниці, які, крім виконання своїх політичних функцій і функцій регулювання економіки, займаються виробництвом неринкових товарів і послуг для індивідуального та колективного споживання і перерозподілом доходів;
фінансові корпорації (financial corporations) — інституційні одиниці (банки, фінансові компанії), які здійснюють фінансове посередництво або допоміжні фінансові послуги.
Керівні грошові органи (monetary authorities) — центральний (державний, національний) банк, який емітує національну валюту, зберігає державні золотовалютні резерви і керує всім грошовим сектором економіки.
Комерційні банки (commercial banks) — банки, які залучають кошти вкладників і видають їх під процент позичальникам.
Країни з перехідною економікою (economies/countries in transition) — 28 держав Центральної та Східної Європи і колишнього СРСР, які переходять від централізовано-планової до ринкової економіки.
Країни індустріальні (industrial countries) — 24 промислово розвинуті країни (ПРК) Північної Америки, Західної Європи і Тихоокеанського басейну з високим рівнем доходів'.
Країни, що розвиваються (developing countries) — 132 держави Азії, Африки, Латинської Америки, які характеризуються низьким і середнім рівнем доходів.