2. Довідковий матеріал:
І. Методика прогностичного аналізу.
Прогностичний аналіз припускає не розробку, а використання моделей майбутнього і шляхів його досягнення, прогностичну діагностику, з’ясування ступеня відповідності явища або процесу, які аналізуються, майбутньому. Його призначення полягає у формуванні прогнозів відносно майбутнього розвитку ситуації. Він включає два види аналізу:
нормативний прогностичний, коли задається майбутній стан системи і визначаються способи досягнення майбутнього;
пошуковий прогностичний, при якому за допомогою побудови трендових моделей визначається ситуація майбутнього.
Майбутнє є одночасно явищем буття і інобуття. Його ще нема. Але воно, з одного боку, завжди зберігає спадкоємність з минулим, з іншого – принципово відрізняється від нього. Узагальнений прогностичний аналіз припускає у зв’язку з цим такі процедури:
виявлення в минулому і теперішньому часі прецедентів майбутнього, його зародків, одні з яких розвинуться в основи майбутнього, а інші неминуче загинуть. Оцінка їх перспективності;
визначення тих характеристик об’єкта або процесу, які виявляються незмінними в соціальному часі;
аналіз події об’єкта або процесу, що припускає з’ясування маси частоти і темпу здійснення подій;
побудова трендових моделей розвитку соціальних об’єктів в часі;
побудова моделі майбутнього;
перевірка і уточнення моделі майбутнього.
Технології пошукового і нормативного прогнозування у відомому значенні протилежні. При нормативному прогнозуванні на підставі заданої моделі майбутнього визначаються шляхи її досягнення, використання можливостей суспільства. Пошукове ж прогнозування, ґрунтуючись на можливостях суспільства, визначає зміст майбутнього. Пошуковість і нормативність в прогнозуванні припускають присутність один одного, забезпечуючи своєрідні точки опори аналізу. Тому технологію прогностичного аналізу доцільно реалізовувати циклічно, інтегруючи в єдиний процес нормативність і пошук, що дозволяє взаємно уточнювати майбутнє і шляхи його досягнення.
ІІ. Основні варіанти геополітичної траєкторії України з урахуванням факторів та обмежень:
1. Сценарій А1 «Вільне падіння» – це продовження існуючої на той час політики нерішучості і конфронтації між гілками влади та загострення кризи державного управління. Соціальні заворушення, розкол суспільства, початок соціальних бунтів та етнічних конфліктів. Можливість початку громадянської війни. Втягнення України в регіональний конфлікт.
2. Сценарій В3 «Білоруський варіант» – мляві реформи при одночасному вторгненні російського капіталу та інформаційної експансії Росії. Конфедерація з Росією, вступ до Ташкентського пакту та Міжпарламентської асамблеї СНД. Подальший розвиток як напівколонії Росії.
3. Сценарій С2 «Тупцювання на місці» – початок реформ, але відсутність радикальних економічних змін при одночасній конфронтації між гілками влади. Повільний економічний розвиток, однак значне відставання від країн Центральної Європи і навіть СНД.
4. Сценарій Д3 «Євразійська модель І» – відчайдушні, але хаотичні, зусилля влади щодо стабілізації суспільно-політичної ситуації в суспільстві при наявності конфлікту між гілками влади. Це спричинить уповільнення стабілізаційних процесів, інвестиційну діяльність РФ, яка буде недостатньою для забезпечення помітного економічного зростання.
5. Сценарій Д4 «Євразійська модель ІІ» – рішучі кроки влади щодо наведення порядку в країні, консолідації суспільства, стабілізації валютно-фінансової системи. Прилив інвестицій з Росії та недостатність західних інвестицій. Помітне економічне зростання при прив’язці його темпів до темпів зростання і розвитку загальної ситуації в РФ.
6. Сценарій Е4 «Західний авторитаризм» – встановлення в країні ліберального західного авторитаризму на кшталт уряду генерала де Голля. Послідовна політика зближення із Заходом по всім напрямках та підтримка взаємовигідних взаємин з РФ на чітких економічних засадах.
7. Сценарій Е5 «Європейський вибір» – сценарій, подібний до попереднього, але здійснюється на демократичних засадах. Стійке економічне зростання. Входження асоційованим, а в перспективі і повноправним членом до європейських економічних структур і структур безпеки. Перехід України на шлях європейського розвитку.
Морфологічна таблиця альтернативних сценаріїв геополітичного розвитку України на період до 2025 року
Загальний стан відносин «Схід-Захід» |
Погіршення відносин Схід-Захід |
Продовження існуючих тенденцій. Стабілізація відносин Схід-Захід |
Поліпшення відносин Схід-Захід. Початок формування нового світового порядку |
||
Українсько-російські відносини
Внутрішня ситуація в Україні |
Погіршення відносин з Росією, наростання економічних протиріч |
Зближення з Росією. Втрата економічного суверенітету.
Формування конфедератив-них відносин. |
Збереження суверенітету з переважною орієнтацією на Росію |
Переважна орієнтація на Захід, встановлення рівноправних економічних відносин з Росією |
|
При повільних реформах, відсутності західних інвестицій |
При адміністратив-но стимульо-ваних реформах і млявій кооперації з Заходом |
||||
Продовження існуючих тенденцій. Поглиблення системної кризи |
А1 Вільне падіння |
|
|
|
|
Припинення падіння економіки. Відсутність видимих реформ і помітного зростання |
|
|
С2 Тупцювання на місці |
|
|
Нерішучі реформи, повільна стабілізація економіки і слабке зростання |
|
В3 Білоруський варіант |
|
Д3 Євразійська модель І |
|
Послідовні адміністративні реформи і помірне зростання |
|
|
|
Д4 Євразійська модель ІІ
|
Е4 Західний авторитаризм |
Радикальні реформи на демократичних засадах і швидке зростання |
|
|
|
|
Е5 Європейський вибір |
ІІІ. Варіанти контекст-аналізу геополітичних інтересів України, порівняльна характеристика геополітичних пріоритетів України, США та РФ.
Геополітичні інтереси України
Геополітична характеристика |
Геополітичні інтереси |
Геополітичні цілі |
Поліетнічна і поліконфесійна країна |
Утвердження суверенітету і державності |
Запобігання територіальним претензіям |
Не завершено оформлення сухопутних і морських кордонів у договірно-правовому відношенні |
Інтеграція в європейську і світову економіку |
Створення ОВТ VІ і VІІ поколінь самостійно і в кооперації з суміжними державами |
¼ частина світових площ чорнозему |
Гарантія безпеки з боку ядерних держав |
Оформлення кордонів у договірно-правовому відношенні |
Загальна освіченість населення |
Стабілізація міжетнічних і міжконфесійних відносин |
Досягнення консолідуючої ролі титульного етносу |
6,5% світового ВВП при 0,1% населення |
Недопущення стану, коли противник – суміжна чи інша держава |
Захист української діаспори політико-дипломатичними засобами |
За останні 1000 років ззовні внесено майже 200 війн |
Зміна положень договору ЗЗСЄ (ліквідація обмежень на Одеську область) і Віденського документа (надання йому юридичного статусу) |
Досягнення стійкої воєнної безпеки суспільства і держави |
Наявність географічного центру Європи |
Ліквідація джерел воєнних загроз і воєнних небезпек (політико-дипломатичними) засобами |
Ліквідація причин воєнних конфліктів невоєнними засобами |
Розташування в епіцентрі східно-православної, західно-християнськї й ісламської цивілізацій |
|
Стримування і відбиття збройної агресії воєнними засобами |
Розташування на межі між європейською й азіатською культурами |
|
|
Геополітичні пріоритети Російської Федерації та України 2000-х років
Росія |
Україна |
Повернення статусу наддержави і формування нової євразійської потуги чи блоку на просторі колишнього СРСР. |
Виживання України як суверенної незалежної держави, зміцнення фундаментальних цінно-стей та інституцій, що забезпечують безпеку, соціокультурний прогрес та добробут. |
Збирання «історичних росій-ських земель», інтеграція нових незалежних держав довкола Росії. |
Повернення України в європейський цивілізацій-ний простір, всебічна інтеграція до європейських та євроатлантичних політичних та соціальних структур, а також структур безпеки. |
Приєднання до «великої сімки» й активна протидія розширенню НАТО. |
Пріоритетна орієнтація на інтеграцію у структури ЄС. Поглиблення особливого партнерства з НАТО. |
Відновлення стратегічного балансу між атлантичною спільнотою (НАТО) і Росією як військово-стратегічною спадкоємницею СРСР, орієнтація на формування стратегічної біполярності. |
Посилення потенціалу стримування як власного, так і колективного, за рахунок участі в європейських структурах безпеки, укладання двосторонніх і багато-сторонніх договорів. Отримання відповідних гарантій безпеки. |
Формування нових «стратегічних осей» Євразії: Москва – Берлін, Москва – Тегеран, Москва – Пекін. |
Зміцнення стратегічного партнерства із США та зв’язків з країнами Західної Європи відповідно до національних інтересів і пріоритетів. |
Забезпечення доступу до «теплих морів» насамперед через Іран та Ірак (бажано політичними методами). |
Підтримка та розвиток рівноправних, взаємо-вигідних економічних, політичних і соціокультур-них відносин з РФ. |
Протидія сепаратистським рухам у самій РФ, особливо в регіонах Кавказу і «тюрського клину» – Татарстану і Башкирії, Якутії і Далекого Сходу. |
Зміцнення і консолідація особливих відносин із стратегічно важливими сусідами – Польщею, Туреччиною, Азербайджан-ном, Грузією, країнами Балтії, Вишеградської групи і Центральної Азії. |
Формування економічного і політичного домінування в державах Закавказзя і Середньої Азії. |
Активна участь у створенні європейських і євразійсь-ких «транспортних коридо-рів» по осям Балтія – Чорноморський регіон – Близький Схід, Західна Європа – Україна – Закавказзя – Середня Азія – Китай. Використання цих коридорів для створення надійної багато альтернати-вної системи постачання енергоносіїв і стратегічно важливої сировини. |
Економічна і соціокультурна експансія в усі пострадянські країни, підтримка російсько-мовного населення, створення умов для політичного контролю та домінування. |
Курс на альтернативне лідерство на пост-радянському політичному просторі. Активна кооперація з тими країнами, які вбачають в Україні . |
|
Протидія неконтрольо-ваному іноземному економічному проникне-нню і всебічний захист економічного суверенітету. |
|
Блокування поточних спроб односторонньої іноземної інформаційної та соціокультурної експансії і домінування. |
|
Цілеспрямоване формува-ння у масовій свідомості універсальних оєвропейсь-ких та євроатлантичних цінностей і соціокультурних орієнтацій. |
Висновок: сучасною гео-політичною стратегією РФ є реставрація традиційної експансіоністської стратегії Росії в умовах дозованої лібералізації і демократизації російської державності, пристосування «месіанської ідеї» Москви до нових історичних умов. |
Висновок: геостратегією незалежної України є формування і наступна реалізація ідеології її повернення до європей-ського цивілізаційного простору на основі концептції збалансованої і багатовекторної зовнішньої політики. |
Геополітичні пріоритети США та України 2000-х років
Об’єкт співпадіння |
Україна |
США |
1. Зацікавле-ність у подальшому розширенні ЄС на схід. |
В інтересах України приєднатися до ЄС в недалекому май-бутньому. |
США зацікавлені у вступі до ЄС проамериканських Польщі, Туреччини, України, що знизить ризик перетворення ЄС у супердержаву – потенційного зовнішньополітич-ного конкурента США. |
2. Недопущення створення стійкого союзного геополітичного утворення на території колишнього СРСР. |
Взявши курс на розбудову суверенної держави, Україна зацікавлена в призупиненні цетробіжних процесів на пост-радянському просторі. |
Після перемоги у «холодній війні», США зацікавлена у недопущенні на території екс-СРСР реакційно-реваншистського блоку на чолі з нестабільною РФ, яка володіє ядерною зброєю. |
3. Зниження ступеню політичного та економічного впливу РФ на |
Ступінь економічної залежності України від РФ як відомого постачальника енергоносіїв в |
Така зацікавленість обумовлена тим, що Росія є ініціатором створення анти- |
території географічної Європи. |
кредит досягла такого рівня, який тягне за собою залежність політичну, що автоматично сковує зовнішньополітичну активність України і спричиняє суттєвий вплив на внутрішньополітичні процеси. |
західного альянсу на території СНД, відповідно послаблення ступеню її політичного та економічного впливу на країни СНД і Україну автоматично знижує ймовірність створення такого альянсу. |
4. Закріплення геополітично активних сусідів України – Туреччини та Росії на орбіті західної цивілізації. |
РФ та Туреччина – два важливих сусіди України, які мають набагато більші військо-політичні потенціали, саме тому Україна зацікавлена в створенні системі стримування можливих експансіо-ністських настроїв певних політичних кіл в середині цих країн. У відношенні Туреччини такий механізм колективного стримування існує (її членство в НАТО), у відношенні РФ – відсуній, хоча НАТО також відіграє роль певного стабіліза-тора. Проте подальше залучення РФ та Туреччини до західних цінностей зроблять їх більш безпечними сусідами. |
США зацікавлені в РФ лише як союзнику, який щиро поділяє західні цінності, що автоматично зводить нанівець ймовірність воєнного протистояння між провідними ядерними державами, а також різко знижує небезпеку ядерної Росії для сусідів. |
5. Зміцнення глобальної ефективної системи безпеки на основі ООН. |
НАТО є суттєвим стримуючим чинни-ком по відношенню до агресивної політики Росії. Враховуючи недієздатність ООН, ОБСЄ та інших організацій, покликаних, проте нездатних контролювати власні ж принципи і норми країнами-членами, НАТО залишається єдиною ефективною системою примушу-ння в сучасному світі. Створення альтернативної системи безпеки на базі ООН нереально, що довела багато-літня практика. Збільшення будь- яких регіональних воєнних блоків (наприклад, суто для ЄС), є кроком назад. Для України, зорієнтованої на європейські цінності і демократичний шлях розвитку, НАТО як універсальна система безпеки, яка об’єднує розвинуті країни світу, представляє не загрозу, а інтерес для приєднання. |
Для США НАТО є міцним інституційним мостом в Європу, що пов’язує США з ЄС у військовому та політичному аспектах. Враховуючи відсутність ефективної альтернативи НАТО, в якій би політична роль США була також досить значною, як у Північно-атлантичному блоці, Америка зацікавлена в подальшому зміцненню саме НАТО як воєнно-політичної організації однодумців все більш глобального характеру. |
6. Зацікавленість в стабільному знижені світових цін на нафту. |
Будучи великим імпортером нафти та нафтопродуктів, Україна, зрозуміло, зацікавлена у знижені світових цін, що дозволить витрачати менше засобів на імпорт сировини, а також змінити негативне сальдо в торгівлі з основним торгівельним партнером – Росією. |
Інтерес США як найбільшого імпортера нафти ідентичний українському, з тією різницею, що здатність Америки впливати на сприятливий для себе розвиток ситуації значно вищий аналогічній здатності України. |
7. Вигідність однополярної системи. |
Для України як країни середніх розмірів, яка розташована на цивілізаційному розломі, будь-яка дво- або багато-полярність, що передбачає приналежність її безпосередніх сусідів до різних полюсів, небезпечна низкою загроз національній безпеці. Тому світове лідерство США – держави, яка не несе для України загроз незалежності і розвитку демокра-тії, – відповідає інтересам України. В кращому випадку, в такому одно-полярному світі Україна може стати союзником цієї супердержави, використовуючи цей статус для забезпечення власної національної безпеки, в гіршому – США просто перестануть цікавитися майбутнім цієї держави. Саме тому світове лідерство США, яка немає з Україною суперечностей стратегічного характеру, більше відповідає українським інтересам, ніж двополярна система, один із полюсів якої, здатен нести Україні реальні загрози. |
Для США як провідної держави оптимальною системою є та, яка буде сприяти зміцненню їхнього світового лідерства при наявності 10-15 «опорних» про-американськи налаштованих союзників у всіх регіонах, кожен з яких є регіональ-ним або супер-регіональним лідером. |
8. Зацікавле-ність в поглибленні співпраці в середині ГУУАМ |
Наявність спільних інтересів країн групи ГУУАМ слугує передумовою для вироблення загальної політики по ряду питань, що повинно сприяти підвищенню ефективності реалізації цих спільних інтересів. |
США, не бажаючи реставрації СРСР, зацікавлені у зміцненні між-державного утворення, що, в свою чергу, підвищує здатність пострадянських країн до опору інтеграційним ініціативам Москви. |
9. Встановлення особливого партнерства з Німеччиною як центральною державою в ЄС. |
В даному випадку спільність інтересу полягає не стільки у самому факті важливості для України й США стратегічного партнерства з Німеччиною, а в тому, що українські і американські очікування від цього партнерства не лише не входять у взаємне протиріччя, а більше того, мають спільний вектор. Якщо Україна і може розраховувати на чию-небудь підтримку при розгляді питання про поглиблення співпраці з ЄС, так це на підтримку Німеччини. |
Україну перш за все цікавить східно-європейський аспект співпраці США і Німеччини. Серед двох провідних держав ЄС – ФРН і Франції – і Україні, і США німецькі інтереси є ближчими. Вектор французьких інтерсів традиційно мають зовсім не східноєвропей-ську спрямова-ність. Україна і США зацікавлені у зміцненні східно-європейського вектору ЄС, що поширило б всі трансформаційні аспекти західного впливу на Східну Європу. І Німеччина з традиційною зацікавленістю у тісній співпраці із Східною Європою, як ніяка інша країна, здатна зробити ЄС більш відкритим для сходу континента, сприяючи зі свого боку його долученню до трансатлантичної спільноти. |
10. Становлення України як потенційного центру тяжіння на території колишнього СРСР. |
Зацікавленість України в своєму благополуччі і, в наслідок цього, власному становленні в якості регіонального лідера, здатного, використовуючи спільність інтересів із сусідами, ефективно вирішувати широкий спектр питань дво- і багатосторонього співробітництва. |
В інтересах США становлення на пострадянському просторі досить успішної відносно великої країни, яка поділяє цінності демократії і ринку, яка могла б стати зразком успішного цивілізаційного переходу і провідником сприйнятих цінностей далі в Євразію. Потенційно Україна досить вдало підходить на цю роль. |
ІІІ. Візуальна модель позиціонування України в процесах євроінтеграції
Нейтральне ставлення (жовтий колір) до України за визначеними критеріями отримали 11 країн з 25 (Бельгія, Італія, Люксембург, Ірландія, Іспанія, Португалія, Фінляндія, Словаччина, Словенія, Кіпр, Мальта);
Позитивне ставлення (синій колір) до України мають 6 країн (Велика Британія, Естонія, Латвія, Литва, Чеська Республіка, Угорщина);
Дуже позитивне ставлення (зелений колір) до України отримала одна країна (Польща);
Негативне ставлення до України (оранжевий колір) отримала одна країна (Німеччина);
6 країн-членів ЄС не мають однозначного ставлення до України за визначеними критеріями – ставлення 4 країн оцінено однаково нейтрально (жовтий колір) та негативно (оранжевий колір) – Нідерланди, Данія, Греція, Австрія; одна країна отримала нейтрально-позитивну (жовто-синій) оцінку – Швеція; лише одна країна отримала унікальну оцінку – позитивно (синій колір), негативно (оранжевий колір) і нейтрально (жовтий колір) – Франція.