3. Державне регулювання банківської діяльності

Регулювання банківської діяльності. Регулювання банківської діяльності здійснює Національний банк України.

Банківський нагляд – система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку, спрямованих на забезпечення дотримання банками та фінансово-кредитними установами у процесі їх діяльності законодавства i встановлених нормативів із метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників.

Регулювання кредитних відносин центрального банку з комерційними. Видача позик комерційним банкам (рефінансування) Національним банком безпосередньо впливає на обсяг їх пасивів, а тим самим – і їх активних (кредитних) операцій.

Важливий метод у цій групі – процентна політика НБУ. При інфляційних тенденціях в економіці облікова ставка збільшується, це викликає збільшення вартості кредиту, відбувається зниження залучених інвестиційних ресурсів, призупиняється збільшення об’ємів виробництва, зменшуючи таким чином інфляційні тенденції в економіці. У випадку економічного застою ставка рефінансування знижується, кредит стає більш дешевим, збільшується об’єм інвестиційних засобів, що забезпечує розширення виробництва.

Проведення операцій на відкритому ринку. Ринок державних цінних паперів відіграє роль регулюючого фінансового інструмента. При нарощуванні в країні інфляційних тенденцій держава випускає державні цінні папери, частина грошей вилучається з обігу, що знижує інфляційний тягар на фінансову систему. У випадку економічного застою держава викуповує державні цінні папери, вивільнюючи грошові кошти, що забезпечує збільшення інвестиційних ресурсів.

Встановлення економічних показників регулювання діяльності комерційних банків. Це найчисленніша група методів емісійно-кредитного регулювання. При інфляції НБУ збільшує норми резервування, об’єм грошової маси зменшується, її інфляційний тиск знижується. При знижені об’ємів виробництва в економіці НБУ зменшує норми резервування, тоді грошові засоби вивільняються, що призводить до збільшення виробництва і зайнятості.

Обов’язкові резерви та показник співвідношення залучених вкладів громадян і власних коштів банку виконують також функцію страхування депозитів. Граничне співвідношення між розміром власних коштів банку та сумою його активів встановлює відносну межу розгортання кредитних операцій комерційного банку.

У регулюванні грошового обігу важливу роль відіграють структурні показники діяльності банку: рівень ризику активних операцій, максимальний розмір ризику на одного позичальника, частка великих позичок тощо. Співвідношення окремих груп пасивів і активів регулюється через показники поточної та довгострокової ліквідності балансу банку.

Комерційні банки не мають права без згоди НБУ зменшувати розмір статутного фонду, об’єднуватися з іншими банками. Вони зобов’язані додержуватися економічних нормативів, встановлених НБУ. За їх порушення банки несуть відповідальність, передбачену законодавством про банки і банківську діяльність.