2.3. Розвиток господарства фрн в70 – 90 рр. Хх століття

У першій половині 70-х років структура промислового виробництва, що характеризувалась перевагою традиційних галузей: вугледобування, металургії, суднобудування, слабким розвитком інфраструктури та низькою долею сфери послуг, стала стримувати розвиток економіки. Ситуацію ускладнив ріст світових цін на нафтопродукти в 1973 році та криза 1973-1975 рр., що викликала значний спад виробництва. Протидією цим явищам стала поступова структурна перебудова промисловості. Стимулювався розвиток електроніки, точного машинобудування, автобудування. Впроваджувались наукоємкі ресурсозберігаючі технології, електрообчислювальні машини, роботи, лазерна техніка, мікропроцесори, новітні системи зв’язку. Структурні зміни та оновлення матеріально-технічної бази промисловості сприяли подальшому росту продуктивності праці та конкурентоспроможності німецьких товарів. Позитивні результати стали наслідком об’єднаних зусиль підприємств і уряду.

Державне регулювання економічного розвитку здійснювалось за допомогою середньо - та довгострокового планування, системи кредитно-податкового впливу, різного роду заохочувальних пільг. При підтримці уряду суттєвим фактором поступального розвитку стала еволюція малого та середнього бізнесу. Позитивно вплинув і процес переносу філіалів підприємств у зарубіжні країни з дешевою робочою силою. Це сприяло зниженню витрат і відповідно - собівартості продукції. Була закінчена реконструкція чорної металургії, внаслідок чого стало переважати виробництво високоякісних легованих сталей. У машинобудуванні суттєво зросла питома вага наукоємкої ресурсозберігаючої продукції.

Важливу роль у розвитку німецької промисловості відіграли капіталовкладення США. На ФРН приходилось 40% американських інвестицій у Європі.

На цих основах у господарстві Німеччині з 1983 р. починається значний економічний підйом, що продовжувався до початку 90-х років. Разом з дією вищезгаданих позитивних факторів, йому сприяли:

1. Позитивний торговий баланс ФРН на основі значного розширення зовнішньоторговельних зв’язків з країнами “Спільного ринку” та СРСР. У СРСР німецькі підприємці закупляли сировину, дуже тверді метали, ізотопи, зварювальні технології інституту ім.. Патона, судна на підводних крилах, літаки ЯК-40 та ін.

2. Випереджуючий розвиток виробництва якісних машин та обладнання.

3. Значний ріст витрат на науково-технічні дослідження та участь ФРН в Європейській стратегічній програмі наукових досліджень (з 1984 р.).

4. Завершення процесу формування науковоємних виробництв (обчислювальні машини, лазерна техніка, засоби зв’язку, станкобудування).

5. Ріст золотовалютних резервів.

6. Посилення процесу концентрації промислового виробництва: 2% великих корпорацій давали 50% продукції.

7. Посилення внутрішньої та міжнародної ролі транснаціональних корпорацій (з 350 найбільших ТНК світу – 12 – німецькі).

У 90-ті роки економічний розвиток Німеччини ускладнюється. Посилюється конкуренція США та Японії. Значно звужуються ринки збуту в колишніх соціалістичних країнах. Суттєво ускладнило економічний розвиток приєднання Німецької Демократичної Республіки. На її територіях на початку 90-х років була проведена денаціоналізація та впроваджена приватна власність. Перехідний період викликав дезорганізацію виробництва та його спад на 40%. Він супроводжувався закриттям нерентабельних підприємств та безробіттям. Уряд ФРН змушений був направити на соціальну підтримку східно-німецького населення більше 1 трильйона марок. Затрати продовжувати рости. Це значно обтяжувало бюджет країни і стає головною причиною його дефіцитності. Паралельно спостерігався спад виробництва і в Західній Німеччині. Ситуація значно ускладнювалась тим, що робоча сила була тут найдорожчою в Європі. Зарплата досягла 40 % чистого прибутку. Це суттєво завищувало собівартість продукції. Крім того, у ФРН найбільш високі податки. Якщо в інших країнах вони коливаються в рамках 30-40 %, то в німецькій промисловості – підіймаються до 65 % від нерозподіленого прибутку. Це також викликає значне подорожчання німецьких товарів. І в цих умовах підприємці можуть розрахувати тільки на переваги якості німецької продукції, тобто на конкуренцію якості. Крім того, у ФРН відсутні програми стимулювання інновацій. Переважають соціальні програми. Держава дбає про своїх громадян, і вони залишаються найбільш соціально захищеними в Європі.

Сільське господарство Німеччини забезпечувало її потреби на 80 %. По рівню механізації і хімізації воно займало одне з перших місць в Європі. В галузі з 50-х років розвивався процес концентрації виробництва. 90 % господарств мають по 50 га землі. Головний напрямок спеціалізації – тваринництво. Один німецький фермер своєю працею в 90 рр. утримував 80 осіб. Та собівартість сільськогосподарської продукції висока. В області зовнішньої торгівлі Німеччина в даний період займала друге місце в світі. Її основними торговими партнерами були країни Європейського союзу.

Зарубіжні капіталовкладення німецьких корпорацій досягли 309 млрд. марок, у той час, як внутрішні склали порівняно скромну величину – 35 млрд. марок.

У кінці 90-х років у ФРН спостерігався дефіцит платіжного балансу.