- •1.1. Регіон як об'єкт дослідження
- •1.3. Методологічні основи і методи науки
- •1.4. Сутність державної регіональної політики
- •2.1. Загальна характеристика стану населення регіону
- •36 Таблиця 2.2
- •2.2. Трудові ресурси регіону, зайнятість населення
- •2.3. Міграція населення як складний соціальний процес
- •3.1. Загальна характеристика природних ресурсів, їх роль у розвитку продуктивних сил
- •3.2. Земельні ресурси: стан та використання
- •3.3. Водні ресурси: стан та використання
- •3.4. Лісові ресурси: стан та використання
- •3.5. Загальнодержавні підходи до охорони природних ресурсів
- •3.6. Охорона земельних ресурсів
- •3.7. Охорона водних ресурсів
- •3.8. Охорона лісових ресурсів
- •3.9. Охорона атмосферного повітря
- •3.10. Чорнобильська катастрофа та її наслідки
- •3.11. Формування та збереження екологічно чистих територій та територій населених пунктів
- •4.1. Характеристика виробничої сфери — основи економічного розвитку
- •4.2. Вплив організаційно-економічних факторів на розвиток виробничої сфери
- •4.3. Загальна оцінка стану та розвитку промисловості
- •4.4. Паливно-енергетичний комплекс
- •4.5. Гірничо-металургійний комплекс
- •4.6. Машинобудування, хімічна та деревообробна галузі енономіки
- •4.7. Стан та розвиток агропромислового комплексу
- •4.8. Стан та розвиток транспорту та зв'язку
- •4.9. Інноваційна та інвестиційна діяльність
- •4.10. Послуги. Мале підприємництво
- •5.1. Характеристика соціальної сфери
- •5.2. Стан та розвиток освіти
- •5.3. Охорона здоров'я
- •5.4. Соціальний захист та соціальне забезпечення людей
- •5.5. Культура і мистецтво
- •5.6. Іуризм
- •5.7. Готельне господарство
- •5.8. Житлово-комунальне господарство та побутове обслуговування
- •6.1. Сутність спеціальних економічних зон
- •6.2. Характеристика спеціальних економічних зон
- •6.3. Оцінка виробничої діяльності
- •7.1. Характеристика малих міст
- •7.2. Основні напрями соціально-економічного розвитку малих міст
- •8.1. Сутність регіонального управління та місцевого самоврядування
- •8.3. Повноваження представницьких органів влади
- •8.4. Повноваження виконавчих органів влади
- •8.5. Підготовка кадрів для органів регіонального управління
- •8.6. Основні напрями вдосконалення системи регіонального управління
- •9.1. Планування — центральна функція управління. Сутність поняття планування
- •9.2. Теоретичні основи планування розвитку регіональних соціально-економічних процесів
- •9.3. Характеристика програм соціально-економічного розвитку регіону
- •10.2. Принципи формування місцевих бюджетів
- •10.3. Доходи місцевого бюджету
- •10.4. Видатки місцевого бюджету
- •10.5. Норматив бюджетної забезпеченості. Міжбюджетні трансферти
- •Регіональна економіка
4.5. Гірничо-металургійний комплекс
Гірничо-металургійний комплекс розглядають як базову галузь народного господарства, що забезпечує потреби всіх галузей економіки України в металопродукції як основного конструкційного матеріалу. Основною сировинною ланкою комплексу становлять підприємства гірничовидобувної галузі, що забезпечують видобуток, збагачення та агломерування залізних, марганцевих і хромітових руд. На цій базі забезпечується робота підприємств переробних галузей, які зайняті виробництвом чавуну, сталі та прокату, феросплавів, повторним використанням металевої сировини, коксуванням вугілля, виробництвом вогнетривів та допоміжних матеріалів для них (флюсових вапняків тощо). Провідна роль у цьому комплексі належить металургійній переробці за схемою: чавун — сталь — прокат.
Таким чином, гірничо-металургійний комплекс являє собою бага-товекторне виробництво надзвичайної складності, до якого входять: • гірничорудна промисловість, що забезпечує погреби металургійних підприємств в сировині, одночасно забезпечує постачання
продукції на експорт;
марганцеворудна промисловість;
феросплавне виробництво;
коксохімічне виробництво;
виробництво флюсів;
вогнетривке виробництво;
аглодоменне виробництво;
сталеплавильне виробництво;
175
РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА
прокатне виробництво;
трубне виробництво;
метизне виробництво;
кольорова металургія. Розташування переробних підприємств на території України залежить від багатьох природних та економічних факторів, особлива роль в складі яких належить наявність сировини і палива. Основними територіями видобутку залізних руд стали родовища Криворізько-Кре-менчуцького та Білозерсько-Конкського залізорудних басейнів, де руда розробляється як підземним, так і відкритим (кар'єрним) способом. Важливе місце у виробничій структурі залізо видобувної промисловості України посідають гірничо-збагачувальні комбінати (ГЗК), на яких видобуті залізисті кварцити збагачуються і перетворюються на концентрат з вмістом чистого заліза до 62-65 %. На Криворіжжі спочатку був споруджений Південний ГЗК з відкритим видобутком заліза, а пізніше — Новокриворізький, Центральний, Північний та Інгулецькиіі ГЗК. Крім того, на інших територіях були введені в дію Дніпровський та Полтавський ГЗК поблизу Кременчука, Запорізький ГЗК — у Бі-лозерському залізорудному районі, Комиш-Бурунський ГЗК — на базі Керченського родовища.
Основною територією видобутку марганцевих руд виступає Нікопольський марганцеворудний басейн. В Нікопольському басейні та на його продовженні Великогокмацькому родовищі марганцевих руд видобуваються значні обсяги руди, в тому числі до 75% відкритим способом, що являють собою сировинну складову марганцеворудної промисловості України.
Поєднання видобутку залізних та марганцевих руд та коксохімічного виробництва дає змогу налагодити виробництво чавуну, сталі, прокату, труб, продукцію кольорової металургії.
Формування гірничо-металургійного комплексу відбувається в складних умовах трансформації економічних відносин, визначення реальних потреб продукції підприємств для забезпечення внутрішніх потреб України та експортних потреб. Протягом останніх 15 років рівень виробництва основних видів металопродукції був зменшений
176
в два рази. Виробництво сталі та видів прокату забезпечувалось, головним чином, з врахуванням потреб їх споживання в Україні.
Чорна та кольорова металургія має недосконалу галузеву та технологічну структуру, наявне старіння основних виробничих фондів, низьку ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів. Обладнання та технологія виробництва, які були введені в експлуатацію в 70-80-х роках минулого століття, фізично та морально застарілі, що стримує випуск конкурентоспроможної продукції, призводить до аварій на виробництві.
Стан основних виробничих фондів гірничодобувних підприємств оцінюється як незадовільний, їх спрацювання становить 70%. В експлуатації знаходиться частина устаткування ЗТ терміном служби, що перевищує нормативний.
Обмеженість у фінансуванні гірничорудного виробництва негативно вплинула на формування сировинної бази підприємства, збагачення рудою підприємств. Обмежені обсяги розкривних робіт на підприємствах з відкритим способом розробки, що створює труднощі в нарощуванні обсягів видобутку руди у кар'єрах, на відкритих гірничих роботах. Із-за відсутності фінансування не виконуються в повному обсязі гірничопідготовчі роботи на підприємствах з підземним способом розробки родовищ, погіршуються гірничо-геологічні умови видобутку руди, не здійснюється підготовка до експлуатації нових горизонтів і в шахтах, і в кар'єрах.
Експлуатація підприємств чорної металургії приводить до ускладнення економічної обстановки у великих промислових центрах.
Не вдосконалюється економічні методи стимулювання розвитку гірничо-металургійного комплексу. Протягом тривалого часу не впроваджуються спеціальні пільги щодо фінансування розвитку галузі. Підприємства перебувають в єдиній державній системі оподаткування, виплачують усі види податків до державного бюджету, не заощаджуючи коштів, необхідних для забезпечення модернізації виробництва та розвитку.
Гірничо-металургійний комплекс має добрі перспективи для розвитку, використовуючи власну сировинну базу, високий рівень науково-технічного потенціалу, що може забезпечити передовий технологічний
177
РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА
рівень. Підприємства гірничо-металургійного комплексу можуть стати головним експортером значного обсягу металопродукції.
Для ефективного використання переваг та особливостей розвитку в складі економіки України на часі впровадження докорінних змін в організації та економічному стимулюванні роботи підприємств гірничо-металургійного комплексу. Важливого значення набуває прогнозування змін сортаменту металопрокату. Підприємства гірничо-металургійного комплексу виплавляють обсяг металу значно більший, ніж необхідно для забезпечення роботи в різних галузях економіки, однак не виробляють всієї номенклатури прокату. Профільний і розмірний сортамент має бути розширений і уніфікований, включати нові види металопродукції. У сортопрокатному виробництві необхідним є виробництво нових профілів для залізничного транспорту, будівництва, машинобудування тощо. Важливим є збільшення обсягів виробництва листа в зальному обсязі металопрокату, а також частка холоднопрокатного листа.
Перебудова в роботі буде сприяти збільшенню виробництва водогазопровідних труб, труб з цинковим, полімерним, алюміній-полімер-ним покриттям, емальованих труб. Передбачається випуск високоміцних насоснокомиресорних, обсадних і бурильних труб.
Сортамент метизного виробництва складається із таких видів виробів: високоміцні кріпильні деталі для авіа-, автомобіле-, і транспортного машинобудування; кріплення з покриттям; канати; сітки та метизні вироби тощо.
Перебудову виробничої та економічної діяльності підприємств чорної та кольорової металургії необхідно здійснювати з врахуванням світового досвіду, сутність якого полягає в наступному. До першочергових завдань належить ліквідація зайвих металургійних потужностей; проведення широкомасштабної модернізації та реконструкції виробництва; розширення номенклатури виробництва продукції. Світовий розвиток чорної та кольорової металургії формується під впливом напряму, що характеризує зниження питомого метало споживання за рахунок випуску та використання металопродукції підвищеної якості, замість переважного нарощування абсолютних обсягів виробництва.
178
Для відновлення основних виробничих фондів до загальноприйнятого у світовій практиці рівня потрібні значні обсяги інвестицій для забезпечення підтримки виробничих потужностей на високому рівні, поновлення основних виробничих фондів. Щорічний обсяг капітальних вкладень, за оцінками фахівців, мас дорівнювати 20-25% середньорічної вартості товарної продукції.
Для покращення діяльності підприємств гірничо-металургійного комплексу необхідно здійснити:
оптимізацію виробничих потужностей підгалузей та підприємств відповідно до кон'юнктури внутрішнього та зовнішнього ринків шляхом вилучення надлишкових потужностей, морально і фізично застарілих агрегатів;
розробку та реалізацію інноваційних проектів розвитку технологій, створення нового високоефективного обладнання, що забезпечує виробництво конкурентоспроможної за якістю та цінами продукції;
економічні, технологічні та організаційні заходи, щодо мінімізації витрат на виробництво та забезпечення рентабельної роботи підприємств.