Поставка. \

1. Поняття, сфера застосування та законодавче регулювання договору поставки.

2. Сторони договору поставки. Форма укладення договору поставки.

3. Зміст договору поставки.

4. Зміна та припинення договору.

5. Відповідальність сторін за порушення умов договору поставки.

1. Поняття, сфера застосування та законодавче регулювання договору поставки.

У нинішніх умовах зростає роль договору поставки як універсальної та найбільш доцільної форми опосередкування товарно-грошових відносин.

Перехід до ринкової економіки і саме функціонування ринкового механізму можливі лише за умови, що основна маса товаровиробників - підприємств, громадян - має свободу господарської діяльності та підприємства. Результати цієї діяльності реалізуються на ринку товарів і послуг на договірних засадах. Перехід до ринку супроводжується звуженням планово-адміністративного впливу держави на майнові відносини і, отже, розширюється свобода вибору партнерів у господарських зв'язках і визначення змісту договір-них зобов'язань. Це стосується насамперед договорів, спрямованих на забезпе-чення потреб організацій та громадян у матеріальних, енергетичних, продо-вольчих ресурсах (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна - бартер, поста-чання енергії тощо).

договір поставки регулює господарські відносини з постачання продукції і товарів. Договір поставки є найдоцільнішою правовою формою регулювання господарських відносин з постачання продукцією і товарами. До договору поставки застосовують загальні правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не передбачено договором або не випливає з характеру відносин сторін. Іншими словами поставка — це комерційна купівля-продаж або купівля-продаж у господарському обігу.

Найдоцільнішою правовою формою регулювання господарських відносин з постачання продукцією і товарами є договір поставки. Підприємства є вільними у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, за винятком випадків поставки товарів за міждержавними угодами.

Договір поставки є одним із найпоширеніших видів зобов'язань, що вико­ристовуються в підприємницькій діяльності. Укладання цього дого­вору вбачається надзвичайно зручним як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб-підприємців.

Договір поставки спроможний найбільш оптимально регулюва­ти відносини між виробниками товарів і постачальниками сирови­ни, матеріалів або комплектуючих виробів; між виробниками то­варів і оптовими організаціями, які спеціалізуються на реалізації товарів тощо. Такі відносини неодмінно повинні відрізнятися ста­більністю й мати довгостроковий характер, саме тому в їх право­вому регулюванні переважне значення мають не разові правочини щодо передачі партії товарів, а довгострокові договірні зв'язки.

Поставка як форма оплатно-грошової реалізації товару за юридичною сутністю походить із купівлі-продажу, але має свої відмінності.

Саме тому до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, однак закон може передбачати особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки (ст. 712 ЦК України).

Для встановлення рис, характерних для договору поставки, проаналізуємо його визначення, що містяться в Цивільному та Господарському кодексах України.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, "за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму".

Згідно зі ст. 265 ГК України, "за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму".

Договір поставки є двостороннім (правами та обов'язками наді­лені як постачальник, так і покупець), консенсуальним (вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов) і відплатним (постачальник передає товар покупцю за відповідну плату).

У ч. 2 ст. 712 ЦК України наголошується на застосуванні до дого­вору поставки загальних положень про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру від­носин сторін. Це положення має як науково-пізнавальне, так і прак­тичне значення, оскільки в процесі реалізації прав, що випливають з конкретних зобов'язань, а також під час здійснення захисту прав у суді потрібне чітке їх визначення й правильна юридична квалі­фікація.

Разом з тим, договору поставки властиві ознаки, що виокрем­люють його серед інших договорів і дають підстави розглядати його як договір, якому властиве особливе правове регулювання:

1. до обсягу прав і обов'язків сторін входить не тільки продаж товару, що поставляється, а і його доставка;

2. передача товарів продавцем (постачальником) покупцеві по­винна здійснюватися в обумовлений договором строк або строки;

3. предме­том договору поставки, може і не бути на момент укладання договору;

4. між моментом укладання і моментом реального виконання існує великий проміжок часу. Укладення договору з одночасним чи одномоментним виконанням тягне визнання його договором купівлі-продажу;

5. предметом поставки не може бути нерухоме майно;

6. має істотне значення, з якою метою покупець хоче придбати товар у постачальника, тому що за договором поставки по­купцеві передається товар для використання його у підпри­ємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особи­стим, сімейним, домашнім і іншим подібним використанням;

7. система договірних зв'язків при укладанні договору поставки зазвичай є складною. Тому постачальником не завжди висту­пає власник (виробник) майна, що є предметом поставки, ним може бути і посередник, який реалізує покупцеві товар з метою одержання прибутку.

8. спеціальний суб'єктний склад: сторонами договору можуть бути лише суб'єкти підприємницької діяльності, зареєстровані як такі у встановленому законом порядку, один з яких зобов'язаний поставляти товар, а інший – приймати й оплачувати його;

9. договором поставки опосередкована підприємницька діяльність обох сторін: поставка товару та його придбання здійснюються в межах господарської діяльності не тільки постачальника, а й покупця, для якого закон встановлює вимогу щодо спеціальної мети використання предмета поставки;

10. • постачальник зобов'язаний передавати товар неодноразово, тобто більше ніж один раз.

Відносини поставки регулюються досить великим масивом нормативно-правових актів, що обумовлено неабиякою популярністю цього виду договору в підприємницькій діяльності. Поняття та загальні положення щодо порядку укладання та виконання договору поставки визначено в § 3 гл. 54 ЦК України, § 1 гл. 30 ГК України. Проте вже ч. 2 ст. 264 останнього акцентує увагу на можливості встановлення спеціальними актами особливостей поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливого порядку здійснення поставки продукції для державних потреб. Поставки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання додатково врегульовані відповідними положеннями, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 25 липня 1988 р. № 888. Поставки продукції для державних потреб, окрім загальних положень з питань поставок, врегульовані П О С Т А Н О В А КМ від 29 лютого 1996 р. N 266 " Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, З А К О Н У К Р А Ї Н И Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб, ЗАКОН УКРАЇНИ Про здійснення державних закупівель. у сфері поставок діє міждержавна Угода від 20 березня 1992 року "Про загальні умови поставок товарів між організаціями держав-учасниць Співдружності Незалежний Держав". Угода поширюється на відносини між суб'єктами господарювання (назалежно від форм власності) держав-учасниць Співдружності за міждержавними еконо-мічними зв'язками.