4.2.1. Заголовок бібліографічного опису

Заголовок — це елемент бібліографічного запису, який містить ім'я особи (заголовок індивідуального автора), або на­зву організації (заголовок колективного автора), чи позначення виду документа (заголовок форми), або уніфікований заголо­вок, а також інші відомості, що розташовані перед бібліогра­фічним описом та які використовують для упорядкування бібліографічних записів.

У вищенаведеному переліку зон та елементів бібліографіч­ного опису документів такий елемент як заголовок відсутній. Це пов'язано з тим, що заголовок розташовують перед назвою документа і далеко не всі документи мають заголовок (не треба плутати терміни «заголовок» і «назва» документа).

Заголовок є елементом бібліографічного запису, який розта­шовують перед основною назвою документа. Він може включати ім'я особи (ім'я особи — це умовне поняття, яке включає прізви­ще, ініціали або ім'я, по батькові, псевдонім, особисте ім'я або прізвисько, яке розглядається як прізвище), назву організації, уніфіковану назву документа, його позначення, географічну назву тощо. Ці відомості являють собою основну частину заго­ловка. Але вони можуть бути доповнені уточнюючими даними, так званими, ідентифікаційними ознаками. Заголовок призна­чений для пошуку та упорядкування бібліографічних записів, тому відомості у ньому повинні бути представлені у єдиній формі. Докладніше заголовок бібліографічного опису та методи­ку складання бібліографічного опису документів під заголовком буде розглянуто у модулі 2.

4.2.2. Зона назви та відомостей про відповідальність

Зона назви та відомостей про відповідальність — це зона бібліографічного опису, яка містить основні відомості, що не­обхідні для ідентифікації та пошуку документа і складається з назви та пов'язаних із нею відомостей, а також відомостей про авторів та інших осіб й організації, які брали участь у створенні документа й його публікації. Згідно з міжнародними правилами у цій зоні наводять загальне позначення матеріалу — термін, який означає у широкому сенсі клас матеріалу, до якого нале­жить даний документ.

Основна назва документа — це слово, фраза, буква чи гру­па слів, фраз та букв, які називають конкретний документ чи документи, що входять до його складу. Основну назву наводять у тому вигляді, в якому вона подана у передписаному джерелі інформації, у тій самій послідовності і з тими ж самими знака­ми. Вона може складатися з одного чи кількох речень, містити цифри, знаки й абревіатури, особові імена тощо, наприклад:

XX Огарьовські читання поЕТИКА

Learn to read science

Я + Папа і Мама

Юрій Олександрович Золотов

Національна парламентська бібліотека України

Т. Шевченко — художник

Основна назва може бути тематичною або типовою (тобто складатися лише з позначення виду документа), наприклад:

Тіні забутих предків

Сто великих таємниць історії

Путівник

Електронний журнал Вчені записки

Основна назва може містити альтернативну назву, що поєднана з нею сполучником «або» і яку записують із заголовної літери. Перед сполучником «або» ставлять кому, наприклад:

Наука радощів, або Як не потрапити на прийом до психотера­певта.

Якщо основна назва складається лише з імені особи чи на­зви організації, її наводять саме у такому вигляді, наприклад:

Поль Гоген

Державний історико-культурний заповідник «Києво-Печерсь­ка лавра».

За наявності типової та тематичної назви як основну назву у бібліографічному описі наводять тематичну, незалежно від поліграфічного виокремлення і послідовності розташування, наприклад:

У джерелі інформації зазначено: В описі: Історія середніх віків Історія середніх віків

АТЛАС

Енциклопедія Театр

Театр

Якщо основна назва відсутня у передписаному джерелі інформації, вона може бути запозичена з інших джерел, а за їх відсутності може бути сформульована бібліографуючою осо­бою. Таку назву беруть у квадратні дужки, а відомості про це зазначають у примітках, наприклад:

[Сімейний портрет] (Назва встановлена за довідковим виданням, про що треба зробити примітку)

[Вибрані фортепіанні п'єси] (Назва сформульована на основі аналізу даної збірки).

Наступним елементом бібліографічного опису є загальне позначення матеріалу, яке визначає клас матеріалу до якого належить об'єкт опису. Це факультативний елемент. Терміни для загального позначення матеріалу наведені у ГОСТ 7.1-2003. Нижче подаємо їх перелік українською мовою (з відповідними еквівалентами англійською мовою):

• відеозапис (video-recording);

• звукозапис (saundrecording);

• образотворчий матеріал (graphic);

• карти (cartographic material);

• комплект (kit);

• кінофільм (motion picture);

• мікроформа (microform);

• мультимедіа (multimedia);

• ноти (music);

• предмет (object);

• рукопис (manuscript);

• текст (text);

• шрифт Брайля (braille);

• електронний ресурс (electronic resource).

З означеного вище переліку обирають один термін, із на­данням переваги фізичній формі, у якій поданий документ. За­гальне позначення матеріалу наводять одразу після основної назви із заголовної букви у квадратних дужках мовою та (або) графікою бібліографуючої установи. Слова у загальному позна­ченні матеріалу не скорочують, наприклад:

Реквієм [Ноти] Історія релігій світу [Текст] Західна Європа [Карти] Протистояння [Електронний ресурс]

Якщо документ розташований на кількох носіях, що нале­жать до різних категорій матеріалів, наводять загальне позна­чення того матеріалу, що прийнятий за основний об'єкт бібліографічного опису.

Наступним факультативним елементом бібліографічного опису є паралельна назва — це еквівалент основної назви доку­мента, яка подана іншою мовою або іншою графікою. Правила наведення паралельної назви ті самі, що й основної назви. Доку­мент може мати одну чи кілька паралельних назв, наприклад:

Діалог з Клавдієм [Текст] = Dialog mit Claudius.

Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые техно­логии и новые формы сотрудничества [Текст] = Libraries and asso­ciations in the transient world: new technologies and new forms of cooperation = Бібліотеки та асоціації у світі, що змінюється: нові технології та нові форми співробітництва.

Відомості, що містять інформацію, яка розкриває і пояснює основну назву, зокрема й іншу назву, відомості щодо виду, жанру, призначення документа, зазначення того, що документ є перекладом з іншої мови тощо, називають відомостями, що стосуються назви. Їх наводять у формі та послідовності, що дана у документі, чи залежно від виокремлення їх поліграфіч­ними засобами. Перед відомостями, що стосуються назви, ставлять знак «двокрапка», який може повторюватися разом з даними, що уточнюють основну назву, наприклад:

English [Текст] : курс англ. мови для аспірантів Італія [Карти] : Рим — Венеція — Флоренція : карти турист. маршрутів

Музыка Вены [Ноты] : пьесы для юных пианистов Шевченківська весна [Текст] : тез. доп. наук. конф., (Київ, 12 берез. 2003 р.)

Інформатика [Текст] : проб. підруч. : у 2 ч.

Відомості, що необхідні для пояснення основної назви, жанру твору, виду документа тощо, можуть бути сформульо­вані на основі аналізу документа. У цьому випадку їх вміщу­ють у квадратні дужки, наприклад:

Яблони в цвету [Ноты] : Жизнь, воплощенная в песне : [из ре­пертуара Е. Мартынова].

В описі деяких видів документів відомості, що містять по­значення матеріалу, є обов'язковими, у тому разі, якщо вони не були вміщені у заголовку бібліографічного запису, наприклад:

Электронные издания. Основные виды и выходные сведения [Текст ] : ГОСТ 7.83-2001.

Відомості про відповідальність містять інформацію про осіб та (або) організації, які брали участь у створенні інтелек­туального, художнього або іншого змісту документа, що є об'єктом опису. Імена авторів — це відомості про осіб, що створили даний твір або брали участь у його створенні, а також організації, від імені яких публікується документ. Відомості про організації, з якими автор професійно пов'язаний, у тому вигляді, як вони вказані у документі, використовують для більш повної ідентифікації автора і називають відомостями щодо належності автора. Відомості про інших осіб, які беруть участь у створенні документа, включають дані про тих, хто складав документ (особи чи організації, які скали видання з творів одного чи кількох авторів, або ж зібрали з різних дже­рел і обробили для опублікування друковані, рукописні чи інші матеріали), редакторів, перекладачів, авторів передмов, коментарів, авторів літературної обробки, художників-ілюст-раторів, фотографів тощо. Разом із найменуванням організації може бути наведена інформація, що зазначена в документі й стосується місцезнаходження, а також дат і місця проведен­ня конференції чи іншої тимчасової організації.

Відомості про відповідальність записують у тій формі, у якій вони наведені в документі. Вони можуть складатися з імені особи (осіб), назви організації разом зі словами, що уточ­нюють категорію їх участі у створенні документа, що є об'єктом опису, наприклад:

/ Георгій Щедровицький, Вадим Розін, Семен Стрельченко / Священник Дмитро Дудко

/ Т. І. Трохимчук, Л. В. Павлова, В. П. Новіченко; худож. С. Ільченко

/ упоряд., авт. вступ. ст. Ю. Г. Кругліков

/ Уільям Стайрон; пер. з англ. В. Голишева; вступ Г. Злобіна

Першим відомостям про відповідальність передує знак навскісна риска; наступні групи відомостей відокремлюють одну від одної крапкою з комою. Однорідні відомості у середині групи виокремлюють комами. Порядок наведення відомостей визначається їх поліграфічним оформленням чи послідовністю в документі, незалежно від ступеня відповідальності, наприклад:

/ упорядники: А. Є. Конверський, В. І. Лубський, Т. Г. Горба-ченко [та ін.] ; за ред. А. Є. Конверського; Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка

Якщо відомості про відповідальність запозичені з різних джерел інформації, їх наводять у логічному порядку: спочатку — імена осіб чи назви організацій, що зробили найбільший вне­сок до інтелектуального, художнього чи іншого змісту твору, потім відомості про інших осіб та організації.

Відомості про відповідальність, що включають назву голов­ної організації та її підрозділи або підпорядковані їй організа­ції, записують у тому вигляді і порядку, в якому вони наведені в документі, і відокремлюють одну від одної комою, наприклад:

/ М-во сель. хоз-ва и продовольствия РФ, Департ. ветерина­рии; подгот. : Г. В. Ермаков, Б. В. Алилова.

В описі можуть бути наведені відомості про всіх осіб та (або) організації, які зазначені у документі. За потреби у скороченні їх кількості обмежуються зазначенням першого з кожної гру­пи з додаванням у квадратних дужках скорочення «та ін.» [та ін. ] або його еквіваленту латинською мовою [et al.].