2. Раціональні розміри сільськогосподарських підприємств. Поєднання великого, середнього та дрібного виробництва

У аграрному секторі АПК України склалися великі сільськогосподарські підприємства. Поряд з ними функціонують також невеликі підсобні господарства промислових підприємств та організацій, а також особисті господарства населення. Крім того, за період 1991–2006 рр. створено багато фермерських господарств.

Переваги великого (у певних межах) виробництва є незаперечними, проте через біологічні особливості різних галузей, перевагу дрібногрупових форм організації праці, різноманітність засобів виробництва, розвиток особистих селянських господарств та з інших причин ефективними можуть бути і невеликі господарства. Цим пояснюється необхідність поєднання в сільському господарстві великого, середнього і дрібного виробництва.

На початок 2006 р. на одне сільськогосподарське підприємство України припадало в середньому 1907,8 га сільськогосподарських угідь, втому числі 1714,1 га орних земель. При цьому середній розмір господарського товариства за площею сільськогосподарських угідь становить 1995,0 га сільськогосподарського виробничого кооперативу – 1739,7 га, приватного (приватно-орендного) підприємства – 1701,6 га, іншого недержавного підприємства – 1950,4 га, державного підприємства – 2707,0 га. Середній розмір фермерського господарства, яких на початок 2006 р. в Україні функціонувало 42445, становив 86,2 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 82,3 га ріллі. При цьому 80,2% фермерських господарств мали площі сільськогосподарських угідь до 100 га.

У більшості фермерських господарств виробництво має рослинницький напрям. На почато 2006 р. усі фермерські господарства утримували 109,5 тис. голів великої рогатої худоби, у тому числі 38,2 тис. корів; 150,2 тис. голів свиней, 32,9 тис. голів овець і кіз, 387,5 тис. голів птиці. Частка виробленої нами валової продукції у валовій продукції сільського господарства країни є невеликою. У 2005 р. вона становила 4,2%. Проте кількість Фермерських господарств зростає, збільшуються їх розміри, а отже, збільшується і обсяг виробленої ними продукції.

Протягом останніх років значно зросла частка валової сільськогосподарської продукції, виробленої в особистих господарствах населення. Якщо в 1995 р. вона становила 44,9%, то у 2005 р. – 59,3%. Це головним чином пояснюється тим, що найбільш трудомісткі види продукції в сучасний період виробляється в особистих селянських господарствах. В 2005 р. в цих господарствах було вироблено 99% картоплі, 89% овочів, 65% м’яса (в забійній вазі), 81% молока. Цьому сприяло те, що згідно із Земельним кодексом України, громадянам для ведення особистого підсобного господарства надається безплатно земельна ділянка площею до 0,6 га і, крім того, за бажанням можуть надаватись земельні ділянки в користування, загальна площа яких не повинна перевищувати 1 га, а за погодженням з обласною радою — 2 га.

3. Методи обґрунтування раціональних розмірів сільськогосподарських підприємств та їх виробничих підрозділів

Розмір сільськогосподарського підприємства є одним з факторів, що впливають на ефективність виробництва. Тому необхідно мати раціональні розміри підприємств, що в значній мірі на сучасному етапі розвитку продуктивних сил сприяють підвищенню ефективності виробництва.

Для обґрунтування раціональних розмірів сільськогосподарських підприємств використовують статистичні, монографічний, варіантний, розрахунково-конструктивний та інші методи.

Методика обґрунтування раціональних розмірів сільськогосподарських підприємств включає кілька етапів розрахунків. На першому етапі вивчають ефективність фактичних розмірів підприємств та їх виробничих підрозділів, використовуючи при цьому статистичний метод досліджень. Підприємства певного виробничого типу в регіоні групують за розмірами сільськогосподарських угідь, ріллі, основних виробничих фондів, поголів'ям худоби і виявляють залежність між розмірами підприємств та результатами виробництва у різних за розмірами групах господарств (за виходом продукції на одиницю площі, продуктивністю праці, рентабельністю виробництва тощо).

Раціональні розміри сільськогосподарських підприємств, що склалися на сучасному етапі, встановлюють за допомогою комбінаційного групування господарств. При цьому у групах господарств за вартістю валової продукції на одиницю площі виділяють підгрупи за рівнем рентабельності виробництва. Підприємства, які увійшли до вищої групи за вартістю валової продукції, а в ній до вищої підгрупи за рівнем рентабельності виробництва вважаються раціональними за розмірами в сучасних умовах.

На наступному етапі використовують монографічний метод досліджень. Вивчають розміри кращих господарств та показники ефективності їх виробництва. Ці господарства відбирають з кращої підгрупи за показниками ефективності виробництва вищої групи підприємств. Матеріали дослідження кращих підприємств використовують у наступних розрахунках, пов'язаних з визначенням раціональних розмірів господарства на перспективу. При цьому встановлюють раціональні розміри виробничих бригад і ферм, користуючись варіантним методом. Суть його полягає в тому, що за кількома варіантами розміру виробничої бригади чи ферми відшукують той, за яким витрати виробництва, які залежать від виробничого підрозділу, виявляються мінімальними. До цих витрат належать внутрішньобригадні (внутрішньофермські) і транспортні. У всіх варіантах розрахунків при визначенні змінних витрат приймаються рівними всі інші умови, крім ознаки, яка характеризує розмір підрозділу (рілля — у виробничій бригаді рослинництва, поголів'я худоби — на фермі). При цьому мінімальна сума змінних витрат (внутрішньобригадних, внутрішньофермських, транспортних) з розрахунку на 1 га площі в бригаді по рослинництву, голову худоби — на фермі показує раціональний (оптимальний) варіант розміру даного виробничого підрозділу підприємства.

Здійснені розрахунки з визначення раціонального розміру бригади, ферми доцільно перевірити визначенням інших показників ефективності виробництва за варіантами (витрати на одиницю продукції, чистий доход на одиницю площі, голову худоби, а також строк окупності капітальних вкладень — для ферми).

На завершальному етапі розрахунків з визначення раціонального розміру сільськогосподарського підприємства на прикладі кращого підприємства певного виробничого типу уточнюють розміри виробничих підрозділів, виробничу та організаційну структуру підприємства з урахуванням спеціалізації, організації земельної території господарства на перспективу.

Найбільш важливим при обґрунтуванні раціонального розміру сільськогосподарських підприємств є визначення розміру виробничих підрозділів: у рослинництві — виробничих бригад, у тваринництві — ферм. Наприклад, розмір тракторно-рільничої бригади за земельною площею у рослинництві має забезпечити високопродуктивне використання техніки, зручність управління бригадою, раціональну організацію сівозмінної площі. Критерієм оптимальності при використанні варіантного методу є змінні витрати (які залежать від бригади) на одиницю площі. Їх поділяють на дві групи: витрати на експлуатацію тракторного парку, що зменшуються з розрахунку на одиницю площі зі збільшенням площі ріллі у бригаді, і транспортні витрати, які збільшуються на одиницю площі при збільшенні земельної площі бригади. Розрахунки проводять за кількома варіантами розміру земельної площі в бригаді. Варіант, де найменші сумарні витрати (по обох виділених групах) і є оптимальним розміром земельної площі в бригаді.

Мета визначення раціональних розмірів тваринницьких ферм — створити необхідні умови для раціональної організації виробництва продукції тваринництва. При цьому вибирають найбільш ефективні технології утримання худоби і засоби механізації, обґрунтовані раціони годівлі тварин, що забезпечують максимально можливу їх продуктивність. Спеціалізація ферм за видами і статево-віковими групами, правильне розміщення їх на території господарства значною мірою впливають на збільшення розмірів ферм.

Варіантний метод визначення розміру тваринницьких ферм, наприклад, на молочній фермі, передбачає проведення розрахунків у варіантах: 200 корів; 400; 600; 800; 1000; 1200; 1400; 1600 корів. Ефективність різних варіантів оцінюють за поточними і приведеними витратами та чистим доходом на одну голову, строком окупності капітальних вкладень та ін. При цьому розрахунки рекомендується вести за трьома групами витрат, які по-різному змінюються з розрахунку на одну голову залежно від розміру ферми: 1) зменшуються при збільшенні розмірів ферми (відрахування на амортизацію, поточний ремонт основних засобів виробництва, організацію і управління виробництвом); 2) збільшуються при збільшенні розмірів ферми (транспортні витрати); 3) не змінюються при збільшенні розмірів ферми (затрати на корми, воду, медикаменти).

Обчислюючи ефективність різних варіантів розміру ферми, спершу визначають суму внутрішньофермських і транспортних витрат на одну голову худоби і одиницю продукції за варіантами розмірів ферми. Всі інші умови приймаються рівними для всіх варіантів. При цьому для кожного варіанта складають технологічну карту виробництва даного виду продукції тваринництва. Мінімальні сумарні витрати та інші показники ефективності виробництва з розрахунку на голову худоби і одиницю продукції за інших рівних умов вказують на оптимальний розмір ферми. Варіанти розрахунку, в яких сумарні витрати (внутрішньофермські і транспортні) істотно підвищуються порівняно з іншими варіантами, визначають межі розміру ферми, за якими збільшення їх розміру економічно невигідне.

Світова практика свідчить, що кількість великих ферм поступово збільшується, малих, навпаки, зменшується. Якщо, наприклад, у США в 1935 р. було 6,8 млн. ферм при середньому розмірі 50 га, то в 1995 р. — 2 млн. при середньому розмірі 187 га. В Канаді середній розмір ферми становить 231 га, Англії — 107 га, інших країнах Західної Європи — значно менше. На старих землях Німеччини (колишня ФРН) середній розмір селянського господарства 34,5 га, на нових землях (колишня НДР) — 152 га. Проте на землях колишньої НДР більшість сільськогосподарських угідь належать кооперативам із середнім розміром 1461 га.

Великі ферми США і країн Західної Європи забезпечують одержання значної частини валового виробництва продукції, прибутку. Так, у США 106 тис. великих ферм (4,6 % загальної кількості) займали 24,3 % всієї землі, давали 51% всієї товарної сільськогосподарської продукції і 58 % прибутку.