- •Скарб мідних виробів з поселення трипільської культури глибочок
- •Правитоки українського народного мистецтва
- •Розкопки могильника черняхівської культури Петриківці
- •Археологічні розкопки в Гарячів ці на Крижопільщині
- •Нові археологічні матеріали з Тлумач чини
- •Василіанські монастирі на Поділлі
- •Укладення Кам’янецького договору 1653 року та його політичні наслідки для української держави
Нові археологічні матеріали з Тлумач чини
1996 року Прикарпатська археологічна експедиція Інституту українознавства АН України провела Тлумацькому району дослідження пачер і пам’яток відкритого типу.
Найдавніші матеріали зафіксовані на поселеннях під відкритим небом від одноменного села, в урочищі Городища та Ода їв. Тут у вузькій порожнині коридорного типу, в 52м від входу на глибині 220см від поверхні, зафіксовані матеріали доби пізнього палеоліту. Крім крем’яних виробів, тут виявлено рештки північного олони.
Матеріали Трипільської культури зібрані при зачистці в пачері з вертикальним входом Ода їв. Серед знахідок уламки посуду характерного для другої половини трипілля, черепашки молюсків Фелікс і уніо, остеологічні рештки великої рогатої худоби. Відзначені й окремі кремяні вироби. Переважають ножі.
Найбільше обстеження пунктів, що віднесені до доби раннього заліза. Це матеріали з Ода їв. На цих об’єктах наявна значна кількість кам’яних виробів, кераміки, фауністичних решток, а також розрізнені кістки людини, що виявлені в попередньому гроті печерного комплексу Ода їв.
Знахідки 10-12ст. представлені на пунктах Ода їв. Це посуд із заглибленим орнаментом у вигляді хвилі та паралельної лінії, фауна, кам’яні предмети.
Необхідно відзначити й окремі матеріали 17-20ст., фіксуються кістки тварин, іноді людей, фрагменти скляного іноді й глиняного посуду, гільзи та кулі.
Таким чином відкрито та повторно обстежено значну кількість пам’яток давнього населення даного району, що дозволяє зробити такі висновки:
На Тлумач чині фіксується одно з найбільших у Подністров’ї скупчень почерних порожнин.
Одначе лише в останні роки з них простежені достовірні сліди перебування давніх поселенців. Знахідки свідчать про використання печерних утворів аж до сучасності.
Більшість знахідок зафіксовано в печерах в умовах, малопридатних для тривалого проживання у важкодоступних містях, далеко від входу, в темряві, при 90-100% вологості і постійній температурі 10-12 градусів. Такі місця могли бути тимчасовими сховищами для людей під час небезпек.
В печерних об’єктах крім великої кількості першоджерел. Фіксується й значно краща їх збереженість. Доцільно проведення в них стаціонарних комплексних досліджень при розкопках на великих площах.
Василіанські монастирі на Поділлі
Зруйнований в 1624р. Буджацькою ордою Черленків, нині місцевість поблизу селища Тиврівського району Вінницької області, мав василіанський монастир та уніатську церкву. Жіночий Вінницький Благовіщенський монастир був заснований в 1635р. Михайлом Судимунтовичем Кропивницьким, підсудком брацлавським, королівським секретарем з дозволу короля Володислава 4.
З 1638р. є згадки про Вінницький Вознесенський чоловічий монастир та Преображенський, що був заснований у 1616р.
У 18ст. на Поділлі після руїни відновлюється василіанський чоловічий і жіночий. Виникають також нові.
1793р. Поділля приєднано до Росії. Відразу почалося переслідування українських церков і монастирів. Довго зберігали Макіївський монастир, а також Барський з відомою василіанською школою, яка часом мала понад 700 учнів.
В першій третині 19 ст. в монастирях Волинської, Подільської та частині Київської губерніях василіани мали лише 6 шкіл: 4 з них посідали гімназії, а саме: Барська, Уманська, Любарська, Овруцька.
В цілому ж на землях зайнятих Росією, в цей період василіани мали 14 шкіл для навчання швіцького юнацтва, де навчалося 4384 учнів. Тут не враховано 12 новіціатів для духовної освіти чернецтва й 10 пансіонів у монастирях василіан нок. Та до 1839р. Росія ліквідувала все це.