Лекція № 3

Тема 2. Традиційні та інноваційні форми державного влаштування дітей, що потребують соціального захисту.

Мета: Охарактеризувати соціальні служби, діяльність яких спрямована на подолання дитячої безпритульності та бездоглядності.

План

1. Загальна характеристика соціальних служб, діяльність яких спрямована на подолання дитячої безпритульності та бездоглядності.

2. Проведення профілактичної вуличної соціальної роботи.

Література

1. Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»)

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. N 623 «Про затвердження Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки»

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. N 1068 «Про затвердження типових положень про службу у справах дітей»

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 р. N 87 «Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей»

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 р. N 1291 «Про затвердження Типового положення про соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко)

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. N 310 «Про затвердження Типового положення про СОС-дитяче містечко

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 р. N 787 «Про проведення у м. Києві експерименту щодо запровадження інноваційної форми влаштування дітей

1. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) /А.Й.Капська, О.В.Безпалько, Р.Х.Вайнола; Загальна редакція А.Й.Капської. – К., 2002. – 164с.

2. Соціальна робота: В 3 ч. – К.: Вид.дім «Києво-Могилянська академія», 2004. – 166 с. – С.28-52

3. Социально-педагогическая поддержка детей группы риска: Учеб.пособие для студ.высш.пед.учеб. заведений /Л.Я.Олиференко, Т.И.Шульга, И.Ф.Дементьева. – М.: издательский центр «Академия», 2002. – 256 с.

4. Холостова Е.И. Социальная работа с дезадаптированными детьми: Учебное пособие. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2007. – 280 с.

5. Вступ до соціальної роботи: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів /за ред.. Т.В.Семигіної, І.І,Миговича. – К.: Академвидав, 2005. – 304 с.

1. Загальна характеристика соціальних служб, діяльність яких спрямована на подолання дитячої безпритульності та бездоглядності.

Соціальні проблеми дітей: безпритульність, бездоглядність, сирітство, інвалідність.

Категорії дітей, які потребують підтримки: безпритульні діти, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, ВІЛ-інфіковані діти, діти-інваліди тощо.

Окремо слід згадати про соціальну підтримку дітей із особливими потребами. Одна з найболючіших проблем – зростання кількості дітей-сиріт і „соціальних сиріт” при тому, що форми опіки та піклування над дітьми залишаються в Україні практично незмінними.

Слід сказати, що в Україні й досі не відпрацьовано законодавство щодо сучасних шляхів розв’язання проблем дітей із особливими потребами: дітей-сиріт, дітей, котрі залишилися без піклування батьків, дітей із проблемами фізичного, емоційного та інтелектуального розвитку. Мережа державних стаціонарних установ не забезпечує задоволення потреб та інтересів цих дітей.

На дітей, які залишилися без батьківського піклування, поширювалися такі форми опіки, як:

• всиновлення та влаштування у дитячі будинки (державні виховні заклади для дітей-сиріт і дітей, які потребують допомоги з боку держави);

• загальноосвітні школи-інтернати (загальноосвітні навчальні заклади з частковим або повним утриманням дітей, які потребують соціальної допомоги за рахунок держави).

На сучасному етапі поширені такі форми опіки дітей, які залишилися без батьківського піклування:

• дитячий будинок сімейного типу (подружжя або особа, яка не перебуває у шлюбі, беруть на виховання та спільне проживання не менше 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування);

• прийомна сім’я (добровільне спільне проживання і виховання у сім’ї від 1 до 4 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

В Україні вирішенням проблем, пов’язаних з дитячою безпритульністю та бездоглядністю, займаються:

• управління (відділи) у справах сім’ї, молоді та спорту регіональних і місцевих державних адміністрацій;

• органи опіки і піклування;

• служби у справах дітей;

• кримінальна міліція у справах неповнолітніх органи внутрішніх справ;

• центри соціальних служб для молоді;

• громадські, благодійні, релігійні організації.

Влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на органи опіки та піклування місцевої державної адміністрації. Вирішенням питань захисту прав дітей-сиріт займаються інспектори з охорони дитинства відділів освіти.