2. Техніка мовчання (паузи) в психологічному консультуванні.

Техніка мовчання - одна із складних і специфічних технік психологічного консультування, тому що має дві площини:

• мовчання клієнта; - пауза в мові консультанта.

Ці особливості консультант повинен уміти інтерпретувати і використовувати з метою терапевтичного впливу.

Паузи в мові клієнта можуть означати наступне:

• підвищену тривожність;

• погане самопочуття;

• розгубленість, через сам факт приходу на консультацію;

• опір, небажання продовжувати розмову, уникнення теми обговорення;

• внутрішній діалог, обмірковування якого - небудь рішення, рефлексію;

• виникнення в клієнта інсайту й обмірковування його;

• відчуття безуспішності проблемної ситуації;

• очікування від консультанта активності або резюмування, підбиття підсумків;

• переживання неприємних відчуттів, які клієнт не взмозі висловити;

• фрустрація клієнта.

Правила використання техніки мовчання:

• консультант повинен уміти використовувати паузу, не викликаючи при цьому особистої тривоги у клієнта;

• консультант повинен уміти «читати» клієнта і відчувати, чому саме виникла пауза. Наприклад, якщо клієнт у цей час переживає інсайт, йому не слід переривати цей процес, а якщо мовчання клієнта носить очікувальний характер, то йому необхідно припинити мовчання, або проаналізувати його, направляючи бесіду в потрібне русло;

• консультанту необхідно дотримуватися часових обмежень при утриманні паузи, тому що довге мовчання може викликати тривожність у клієнта;

• консультант повинен допомогти клієнту виражати свої думки в тому випадку, якщо мовчання клієнта означає утруднення через збіднілий словниковий запас;

• консультант може запропонувати клієнту виразити свої думки, почуття не словами, а діями, грою малюнками.

3.Техніка структурування і керівництва в психологічному консультуванні.

Техніка структурування являє собою дії консультанта в просторі психологічного консультування, спрямовані на визначення сутності, меж і цілей консультаційного процесу, структурування меж консультаційного простору й меж взаємовідносин з клієнтом.

Техніка структурування виконує такі функції:

• орієнтовну, інформаційну (допомагає клієнту зрозуміти сутність процесу консультування, його межі, обмеження й переваги); -регулюючу (допомагає учасникам консультаційного процесу структурувати свої взаємовідносини, визначити обов'язки, міру відповідальності);

об'єктивну (допомагає клієнту адекватно сприймати процес психологічного консультування);

- пізнавальну (у консультаційному просторі клієнт навчається адекватно сприймати реальні обмеження й формувати схеми поведінки).

Техніка структурування консультування має два елементи:

- неформальне: засноване на тому, що межі консультування визначаються ід формальною обстановкою і роль консультанта дає клієнту уявлення про

консультування;

- формальне: консультант визначає межі консультування, повідомляючи про це клієнту й роз'яснюючи йому специфіку ролей, обов'язків і міру відповідальності кожного з учасників консультаційного процесу.

Принципи структурування меж психологічного консультування: мінімальність меж, тобто обмеження, які встановлюються в психологічному консультуванні, не повинні суперечити механізмам психологічного консультування;

- відсутність покарання - означає, що дотримання норм і меж психологічного консультування клієнтом не повинне мотивуватися страхом отримати покарання за їх недотримання, а консультант своєю поведінкою не повинен створювати таких відчуттів; -чіткі організаційні межі, тобто чітке визначення з боку консультанта часу, дій, кількості зустрічей, і згода клієнта з цими умовами;

• своєчасність структурування меж:, тобто консультант відповідає за усі моменти, що стосуються структурування консультаційного простору;

• безперервність процесу структурування меж: означає, що в будь - який момент, не тільки на початкових стадіях, консультант може коректувати уявлення клієнта про процес консультування, про рольові функції учасників, про межі відповідальності;

структурування багато в чому залежить від індивідуальних особливостей клієнта: одні можуть потребувати інформування й обмеження постійно, а інші чітко розуміють свою роль і відповідальність й їм необхідне лише спрямоване керівництво з боку консультанта;

- межі консультування можуть розширюватися або звужуватися.

Керівництво в психологічному консультуванні розуміється як певний вплив, що здійснює консультант на клієнта, спрямований на досягнення ефективних результатів. Цей вилив має два аспекти:

• випередження консультантом мислення клієнта;

• підштовхування клієнта до цілей консультування. Позиції керівництва в психологічному консультуванні:

• керівництво як технічний метод, тобто складова будь - якого методу й техніки роботи;

• керівництво як терапевтичний метод, тобто як окрема техніка роботи. Застосування керівництва в процесі консультування обумовлено наступними факторами:

• консультант може контролювати процес взаємодії з клієнтом;

• консультант може варіювати ступінь відповідальності за бесіду, передаючи її клієнту або залишаючи за собою;

• консультант може стимулювати мислення клієнта.

4.Техніка конфронтації. Техніка конфронтації використовується в психологічному консультуванні на етапах глибинного аналізу проблем і конфліктів клієнта, що властиво пізнім стадіям терапії. Конфронтація визначається як відкриття консультантом неусвідомлених або амбівалентних установок клієнта з метою їх усвідомлення та уникнення. Ціль конфронтації -демонстрація клієнту неприйнятності подвійності його поведінки, захисних механізмів і інших суперечливих фактів і феноменів, які можуть заважати нормальній адаптації особистості.

Техніка може використовуватися в психологічному консультування в таких випадках:

• коли існують протиріччя в поведінці клієнта;

• коли відбувається суперечливість думок і почуттів клієнта;

• прагнення допомогти клієнту побачити протиріччя, яке він не усвідомлює;

• протиріччя у ситуації.

Правила застосування техніки конфронтації:

• конфронтацію не можна застосовувати на ранніх етапах консультування, тому що рівень довіри між клієнтом та консультантом не достатньо сформований;

• конфронтація застосовується тільки тоді, коли клієнт упевнений в тому, що консультант піклується про нього й розуміє його;

• консультант повинен розуміти доцільність і своєчасність використання конфронтації, а також усвідомлювати мотиви його застосування

• не можна використовувати конфронтацію для «покарання» клієнта або виражати ворожість до нього;

• не можна використовувати' конфронтацію занадто часто, тому що це може підірвати довіру клієнта та зруйнувати терапевтичний контакт. Отже, у психологічному консультуванні існує безліч технік і кожна має свої індивідуальні особливості застосування.