Тема 5. Дипломатія в роки Першої

світової війни.

12. Завершення першої світової війни та її наслідки

Внутрішнє становище в Росії ставало все більш напруженим. Криза наростала. Використовуючи становище, яке склалося, керів­ники біль­шовицької партії здійснили 7 листопада (25 жовтня) 1917 р. державний переворот. Тимчасовий уряд було скинуто. Більшовики сформували тимчасовий уряд – Раду Народних комісарів на чолі з Леніним. Росія стала на шлях виходу з імперіалістичної війни. 8 лист­опада (26 жовтня) 1917 року II з'їзд Рад прийняв Декрет про мир – важливий програмний документ радянської дипломатії. В ньому проголо­шувалася політика мирного співіснування держав з різним соціальним ладом, пропонувалось усім народам і урядам воюючих націй негайно укласти демократичний мир без анексій і контрибуцій. Становище, яке склалося в країнах німецького блоку, стало штовхати їх до сепаратного миру з Радянською Росією. Німеччина голодувала, їй не вистачало стратегічної сировини. В Австро-Угорщині розпочав­лись продовольчі безпорядки. Туреччина ледве трималася. Доведені до виснаження Німеччина і Австро-Угорщина бажали позбутися від турбот на Сході. Публікація таємних договорів (в січні – лютому 1918 р. було опублі­ковано 100 договорів), у тому числі договір Росії і Англії про розподіл сфер інтересів в Ірані, Афганістані, Тибеті; угода Англії, Франції і Росії про роз­поділ Туреччини (1916 р.) клали початок добросусідським відносинам з народами Азії. Країни – учас­ниці Антанти не визнавали нової влади в Росії, вважали її не­законною і не вступали з нею ні в які переговори, в тому числі і з пропозиції Росії про мирні переговори, продовжували вважати Тим­часовий уряд єдиним представником інтересів Росії. Країни Троїс­того союзу також негативно ставилися до політичних змін у Росії. Однак, виходячи з таємних намірів, а саме: послабити свого суперника (Антанту) у війні, спробували вступити в сепаратні переговори з урядом радянської Росії. Переговори з Німеччиною про перемир'я розпочались в Брест-Литовську 3 грудня 1917 року, а закінчились 3 березня 1918 року підписанням Брестського мирного договору. Договір між Радянською Росією і центральними державами складався з 13 статей. В основних статтях було обумовлено, що Росія, з одного боку, Німеччина та її союзники – з ін­шого, оголошують про припинення війни. Росія проводить повну демо­білізацію своєї армії. Від Росії за договором відходила Польща, Литва, Курляндія, Ліф­ляндія і Естонія. На Кавказі Росія уступала Туреччині Каре, Ардаган і Батумі. Україна і Фінляндія визнавались самостійними державами. З Українською центральною радою Радянська Росія зобов'я­зувалась укласти мирний договір і визнати мирний договір між Україною і Німеччиною. Брестський мир певною мірою був компромісом з обох сторін. Він дав можливість вивести Росію з війни. Ріст антивоєнних настроїв народних мас і вплив революційних подій в Росії на тру­дящих всього світу викликав занепокоєння в правлячих колах капіта­лістичних держав. Пропозиції новоутвореної Радянської держави за мир без анексій і контрибуцій спонукав уряди Антанти і США шу­кати нові засоби маскування для продовження війни. Необхідно було сформувати "мирну" програму, за допомогою якої можна було б послабити вплив пропозиції Радянського уряду про укладення загаль­ного демократичного миру. Такою програмою, яка була підготовлена дипломатією держав Антанти в завершальний період війни, були "14 пунктів" Вільсона, проголошені в його промові 8 січня 1918 року. Ця декларація і була офіційною програмою США. Захід уважно стежив за всіма процесами в Росії і відповідним чином реагував. 2 липня 1918 р. Верховна рада Антанти прийняла рішення про розширення збройної боротьби з метою повалення радянської влади в Росії. Уже в серпні англійські війська бомбардували Архангельськ, потім вступи­ли в Туркестан і на Кавказ. У листопаді, 1918 р. англо-французькі війська висадили збройний десант в Одесі, Новоросійську, Севас­тополі. США на Паризькій мирній конференції висловили намір розчленувати Росію на окремі держави. Англія стала на шлях ство­рення навколо Росії "санітарного кордону". Верховна рада Антанти заборонила контакти з Ро­сією Мексиці, Норвегії, Швеції, Іспанії, Чилі, Аргентині, Венесуелі. Зі свого боку радянська влада не тільки оборонялась, але й намагалась проводити політику на підтримку, перш за все, в країнах Європи, світової ре­волюції. Особливий інтерес до подій в Росії був у найближчих її сусідів, на За­ході це країни Прибалтики, Білорусія, Україна. Після революції в Німеччи­ні (8-9 листопада 1918 р.) розпочалося виведення її військ з Литви, Латвії, Естонії, України, Білорусії. Тоді ж на території вищеназваних країн була встановлена радянська влада. З 1919 р. на території Росії уже не було іноземних військ. З цього часу країни Заходу надавали анти­радянським силам лише матеріальну і військо­ву допомогу, продов­жували блокувати політичні і дипломатичні зусилля радянської влади щодо налагодження відповідних відносин.

У червні 1918 p. країни Антанти за підтримки США вдалися до контрнаступу й почали звільнювати окуповані території. Водночас союзники роз­горнули наступ на Балканському півострові. Ця опера­ція змусила Болгарію 29 вересня вийти з війни, а наступ англійських війську Сербії, Месопотамії й Палестині при­мусив 30 жовтня 1918 p. капітулювати Туреччину. 29 вересня 1918 року відбулась нарада воєнних і політичних діячів Німеччини. Гінденбург і Людендорф ви­магали негайного укладення перемир'я. Щоб полегшити переговори про перемир'я з Антантою, 5 жовтня було оголошено склад нового уряду. Новий канцлер Макс Баденський направив через Швейцарію президенту Вільсону телеграму з проханням про укладення перемир'я і миру на основі "14 пунктів". До прохання Німеччини приєдналась Австро-Угорщина. Революційні події в Австро-Угорщині спричинили відокремлення від усіх південнослов'янських провінцій. 4 грудня було утворене Королівство сербів, хорватів та словенців (з 1929 p. – Коро­лівство Югославія). До Украї­ни приєдналася Північна Буковина, до Польщі – Галичи­на. 30-31 жовтня спалахнули масові революційні виступи у Відні. Було сформовано Тимчасовий уряд Австрії. З ли­стопада австрійський уряд від імені Австро-Угорщини, яка фактично перестала існувати, підписав перемир'я з Антантою. 12 листопада Австрія проголосила себе рес­публікою. Революційна активність зрос­тала й на території Німеччини. Утворювалися Ради (в Кілі, Бремені, Ессені, Кельні, Мюнхені, Шверині, Дрездені й т. ін.). 8 листопада у Баварії було повалено монархію й проголошено республіку. 9 листо­пада повстання охопи­ло Берлін. 5 листопада 1918 року союзники повідомили Вільсона, що вони приймають "14 пунктів" Вільсона за основу переговорів з Німеччиною. В той же день державний секретар США Лансінг повідомив німецькому урядові про рішення союзників. Німецьку делегацію очолив міністр без портфеля Ерцбергер. Йому видали необхідні документи. Канцлер вручив йому чистий бланк з підписом, яким він міг розпорядитися на свій розсуд. 8 листопада німецька делегація прибула на станцію Ретонд в Комп'єнському лісі. Маршал Фош (головнокомандуючий союзними арміями) прийняв її у своєму штабному вагоні. Німецька делегація 11 листопада 1918 p. у Комп'єнському лісі підписала угоду про перемир'я з державами Ан­танти. Перша світова війна завершилася. Німеччина, визнавши свою поразку, зобов'язалася негайно вивести свої війська з окупованих західних територій та лівого берега Рейну, передати державам Ан­танти військовий флот, озброєння та військове майно. В результаті війни з 70-ти млн. чоловік, які воювали на її фронтах, близько 10 млн. було вбито й 20 млн. – поранено. Матеріальні втрати країн-учасниць склали 208 млрд. доларів. Після завершення першої світової війни постало питання мирного врегулювання повоєнних проблем.