9.5 Інформаційні системи та програмне забезпечення регулювання виробництва

Обов’язковим, невід’ємним елементом процесу управління є збирання, передавання та обробка інформації, яка служить основою прийняття рішень з регулювання виробництва.

Інформація - це будь-які відомості, дані, що мають елементи новизни та характеризують стан і поведінку певних об’єктів в середовищі, що їх оточує. Інформація виступає одночасно і як предмет праці, і як продукт праці. При цьому на відміну від інших предметів праці інформація може використовуватись кількаразово, і тому її вартість переноситься на готовий продукт певними частинами.^:

Матеріальним об’єктом, який вміщує інформацію у зафіксованому вигляді та призначений для її передавання в часі та просторі, є документ. Документи залежно від використаного носія інформації можуть вміщати тексти на звичайній та формалізованій мовах, різного роду зображення, звукову інформацію і т.п. В управлінській діяльності використовуються переважно текстові документи на паперовій основі, і нази­ваються вони управлінськими документами. В господарській практиці використовуються зараз понад 1000 видів управлінських документів.

З розвитком продуктивних сил, збільшенням масштабів виробництва зростають та ускладнюються зв’язки між учасниками виробництва, як в межах підприємств, так і на ринку. При цьому обсяг інформації зростає швидше, ніж збільшується обсяг виробництва та чисельність працюючих. Тому будь-яка раціоналізація документів та способів їх обробки може принести значний економічна ефект. Цьому повинна сприяти і єдина державна система діловодства, яка являє собою зведення основних положень, правил, нормативів та рекомендацій, що визначають і регла­ментують діловодні процеси на підприємствах та в організаціях.

Документальна інформація промислового підприємства залежно від функцій, які вона виконує, може бути згрупована за такими видами: технічна документація, планово-облікова документація, оперативно-виробнича документація, адміністративна документація та документація з особового складу.

Технічна документація охоплює весь комплекс документів, які пов’язані з конструкторською, технологічною підготовкою виробництва, обслуговуванням виробництва, капітальним будівництвом, технічним контролем якості продукції та робіт (послуг). В умовам роботи підприємств нафтогазового комплексу це різноманітна текстова та графічна документація, що характеризує проекти на проведення геологорозвідувальних робіт та спорудження свердловин, геологотехнічні наряди, проекти розробки нафтових і газових родовищ, проекти збирання, та транспортування нафти і газу, проекти прокладання трубопроводів, різні технологічні інструкції і т.п.

Планово-облікова документація включає документи, що використовуються для планування, фінансової діяльності, економічного аналізу, матеріально-технічного постачання та реалізації продукції, складського господарства, бухгалтерського та статистичного обліку. До цієї групи можна віднести: положення про розробку планів, нормативні карти, плани рахунків, табелі звітності, положення про поставки продукції, положення про преміювання та ін.

Оперативно-виробнича документація призначена для оперативного планування та регулювання виробництва. На промислових підприємствах ця група документів представлена графіками різних видів, зокрема органіграмами та діаграми.

Органіграми відображають відношення різних складових елементів. Вони найчастіше використовуються для зображення різних класифікаційних характеристик: структура (організаційна та виробнича) підприємства, склад виробничих фондів, класифікація факторів ефективності виробництва і т.п. (детальніше див. 9.4)

Діаграми відображають графічні результати статистичного спостереження у співставимому або порівнюваному вигляді в певному сумірному одне до одного відношенні. Це і діаграми простого співставлення, структурні діаграми, графіки часових рядів і т.д.

В процесі оперативного управління вагоме практичне значення мають графіки, що відображають рух виробництва в часі: плани-графіки спорудження свердловин, графіки ремонту обладнання, графіки виходу на роботу і т.п.

Адміністративна документація призначена головним чином для адміністративних цілей, зовнішньої та внутрішньої кореспонденції. Таку документацію називають ще діловою. До цієї групи документації слід віднести листи, накази, протоколи, розпорядження, договори, доповідні записки та ін.

Документація з особового складу охоплює документи, що пов’язані із прийманням, переміщенням, звільненням, підготовкою, перепідготовкою кадрів і т.д. До цієї групи документації відносять: заяви громадян, графіки відпусток, особові карточки, трудові книжки, посвідчення про особу, посвідчення про відрядження та ін.

Кожний інформаційний документ має певне юридичне значення, яке полягає в тому, що документ є нормативних актом відповідного рівня, обов’язковим для виконання і підкріплюється відповідними правовими санкціями. Вони регулюють різні сторони виконавсько-розпорядницької діяльності, включають конкретні завдання, права та обов’язки окремих структур і виконавців та їх взаємовідносини.

Значний вплив на процес створення документів має забезпечення правильного співвідношення між первинною та вторинною інформацією, яке зводить до мінімуму повторюваність однорідної інформації на різних рівнях управління і дозволяє усувати появу разової інформації, яка поглинається наступними документами.

Організація інформаційних процесів на підприємстві потребує розробки технології збирання, зберігання, переробки та передавання інформації. В цьому комплексі найбільший інтерес складають методи збирання та обробки різної інформації.

В основі збирання інформації лежить її сприйняття, тобто формування образу об’єкта, його пізнання та оцінка. При сприйнятті корисна інформація відділяється від спотворень з метою підвищення її вірогідності. В результаті інформація набуває форми зручної для передавання та обробки. Важливими логічними операціями збирання і сприймання інформації є також її сортування та розмноження в потрібній кількості для багаторазового використання.

Для того, щоб людина могла сприймати будь-яку інформацію, потрібно провести відповідну її індексацію. На практиці така індексація проводиться в різних формах: цифровій (цифровий запис в документі, цифрове зображення в таблиці і т.п.); алфавітній (словесний запис в документі, написи на табло і т.д.); символічній (умовне зображення на кресленнях, схемах); предметно-візуальній (телевізійні зображення, фотографії і т.п.).

Носіями інформації або засобами її відображення і передавання можуть бути: пам’ять людини (усні та зорові види інформації); документи (відомості, таблиці, статистичні зведення, технологічні карти, магнітодиски та ін.). Вибір носія інформації проводиться залежно від форми та методів обліку, які повинні забезпечувати високу точність при фіксації, простоту знаходження та виправлення помилок, зручність зберігання та легкість пошуку. Сприймання інформації охоплює також її передавання на відстань сигналами різної фізичної природи та приймання на другому кінці каналів зв’язку.

Обробка інформації - це ціла низка дій та операцій для одержання бажаних результатів. Своєчасна та доброякісна обробка інформації неможлива без застосування швидкодіючої електронної техніки, здатної прийняти на себе функції виконання складних фінансових, економічних та інженерних розрахунків.

Створення інформаційного документа складається із сприйняття та фіксування вихідної інформації, її перетворення, передавання і переміщення, логічного перетворення первинної інформації у вторинну та фіксування кінцевої інформації. У зв’язку з цим виникає потреба кодування інформації за допомогою абстрактних символів (реквізитів). В документах, що відображають виробничо-господарську діяльність підприємства, елементарною частиною інформації є реквізит, тобто один або група словесних, цифрових, алфавітних, алфавітно-цифрових символів, що мають закінчене смислове значення (наприклад, кодування форм бізнес-плану, форм звітності тощо).

Процес збирання та переробки первинної інформації може здійснюватись ручним способом, за допомогою самописних пристроїв та з використання механізованих і автоматизованих засобів. Залежно від ступеня використання живої праці розрізняють декілька інформаційних систем.

1. Інформаційні системи, де весь цикл перетворення інформації проводиться людиною, що використовує на окремих етапах її обробки прості механізовані чи інші пристрої.

Така система найбільш поширена на невеликих підприємствах. Хоч вона і не створює передумов для оперативного управління, зате дає можливість достатньо кваліфіковано керувати підприємством. Безперечно, оскільки людина не здатна перетворювати інформацію синхронно ходу виробничого процесу, тут потрібно використовувати і найпростіші лічильні машини.

2. Змішані системи, де людина перетворює вихідну інформацію за допомогою механізованих та автоматизованих пристроїв. Така система використовується на великих підприємствах, оскільки во­на найбільш прийнятна в умовах дискретного (перервного) виробництва, а це переважно характерно для підприємств нафтогазового профілю.

Ця система дає можливість мінімізувати інформацію і на основі обмеженого кола первинної інформації створити похідну інтегровану інформацію, за допомогою якої і вдається оперативно керувати виробництвом, прогнозувати розвиток окремих явищ, оцінювати їх економічні результати.^:

3. Автоматизовані інформаційні системи, де увесь цикл перетворення інформації автоматизований. Такі системи забезпечують автоматичний контроль, а деколи здійснюють найпростіші акти управління виробничою діяльністю підприємств.

При проектуванні використання автоматизованих інформаційних систем для обробки інформації до них пред’являються певні вимоги:

• своєчасність, повнота та достовірність вихідної інформації;

• максимальна автоматизація всіх процесів з обробки інформації, які підлягають формалізації (збирання, передавання, зберігання, оновлення, обробка) або інакше - максимальне вивільнення користувачів від виконання рутинних операцій з обробки інформації;

• мінімальні строки на розширення інформаційних послуг;

• надання користувачам можливості вести обробку інформації в режимі діалогу безпосередньо з робочих місць;

• адаптивність системи до індивідуальних запитів користувача.

На підприємствах нафтогазового комплексу також запроваджуються окремі елементи таких систем як при проведенні бурових робіт, так і при видобутку нафти і газу та їх транспортуванні. Наприклад, телеметричний контроль за ходом буріння свердловин, за роботою добувних свердловин та ін.

4. Інформаційно-довідкова системи, які обмежуються видачею певних даних для візуального контролю.

5. Відслідковуючі системи, які забезпечують автоматичний контроль управління.

Останні дві системи використовуються переважно для переробки інформації про технологічні процеси.

На вибір інформаційних систем впливає багато чинників, серед них насамперед рівень централізації управління та технічні засоби, що можуть бути використані для формування, переробки та передавання інформації. Слід, однак, зазначити, що не тільки системи управління впливають на систему інформації. Тут існує і зворотний зв’язок, зворотна взаємозалежність.

Чим вищий рівень механізовано-автоматизованого перетворення інформації, тим більше можна спростити структуру управління, документооборот на підприємстві, зробити ширшою та мобільнішою саму інформацію. Інакше, будь-яке удосконалення системи управління завжди зачіпає і інформаційну систему.

Удосконалення інформаційної системи - справа не проста. В початковий період такої роботи потрібно вирішувати деякі локальні, часткові завдання, а далі в міру нагромадження досвіду та технічних засобів, подолання психологічних бар’єрів можна перейти до комплексної системи інформації.

Підсистема оперативного управління виробництвом являє собою сукупність двох складових - інформаційно-обчислювальної та контрольно-диспетчерської діяльності. Об’єктом інформаційно-обчислювальної діяльності є розробка календарно-планових нормативів, розрахунки потреб деталей, складання виробничих завдань цехам та дільницям, облік руху предметів праці з видачею інформації для оперативного регулювання.

Для розв’язання всього комплексу завдань планування, обліку, контролю та регулювання виробництва потрібне певне технічне та методичне забезпечення. Насамперед - це створення інформаційної бази, що компонується в масиви (файли). Умовно можна виділити такі групи первинних масивів: нормативні, розціночні, планово-договірні, регламентуючі , довідково-табличні.

Технічне забезпечення являє комплекс технічних засобів, тобто сукупність взаємопов’язаних єдиним управлінням технічних засобів збирання, нагромадження, обробки, передавання, виведення та представлення інформації, а також засобів оргтехніки, призначених для здійснення інформаційного обміну між різними технічними засобами.

На сьогоднішній день найкращим засобом для збирання, обробки та зберігання інформації є комп’ютер. В останній час найбільше поширен­ня мають персональні комп’ютери. Для користування ними не потрібні спеціальні знання програмування, достатньо точно вивчити і користуватися кількома командами.

Загалом персональний комп’ютер включає такі пристрої: процесор, клавіатуру, монітор, накопичувачі у формі дискет та вінчестерів. Крім того, до комп’ютера під’єднуються принтер (для виведення на друк текстової та графічної інформації), “мишка” (пристрій для полегшення введення інформації в комп’ютер), джойстик (маніпулятор для ігор), сканер (пристрій для зчитування графічної та текстової інформації), плотер (пристрій для виведення креслень на папір). Всі перераховані основні та периферійні пристрої прийнято називати апаратними засобами.

Для успішного використання комп’ютерів потрібне певне програмне забезпечення, під яким розуміють набір комп’ютерних програм, що дають змогу використовувати комп’ютер для вирішення різних прикладних задач.

Всю різноманітність комп’ютерних програм можна поділити на: операційні системи; текстові редактори; електронні таблиці; електронні планувальники; комунікаційні програми; графічні редактори; системи управління базами даних; геоінформаційні системи; ігри та навчаючі програми.

Сучасні комп’ютерні технології передбачають, що користувачі звертаються до комп’ютера за допомогою спеціальних програмних засобів за схемою “запит – відповідь”. Такі технології називають діалоговими, або інтерактивними.

Програмне забезпечення включає також різноманітні інструктивно-методичні матеріали, що являють собою документацію з програмного забезпечення.

Для прискорення та здешевлення розробки програмного забезпечення широко використовують типові програмні засоби, включаючи пакети прикладних програм.