7. Прогнозування та планування зед.

Вихід підприємства на зовнішній ринок можливий лише за умови використання ефективної системи багатоетапного планування та прогнозування ЗЕД.

При роботі над пошуком партнерів для здійснення зовнішньоекономічних операцій необхідно дати відповіді на ряд запитань, серед яких:

1. Чи доцільно виходити на міжнародний ринок і які цілі при цьому мають бути досягнуті?

2. Які ризики можуть виникнути при виході на міжнародний ринок?

3. На ринок якої країни планується вихід підприємства?

4. Яку продукцію можна запропонувати споживачам на цьому ринку: існуючу чи нову?

5. Яким чином вийти на обраний ринок, знайти споживача і запропонувати йому свою продукцію?

6. Яку конкретну програму заходів маркетингового комплексу розробити для того, щоб досягти поставлених цілей на обраному ринку?

7. Які результати мають бути отримані в результаті виходу підприємства на міжнародний ринок?

8. Які економічні, науково-технічні або інші результати можуть бути отримані в результаті участі підприємства в міжнародному поділі праці?

Маркетингове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності підприємства включає:

• дослідження основних характеристик зовнішніх ринків, їх динаміки, тенденцій розвитку та пріоритетів;

• визначення основних суб’єктів, що діють на цих ринках, особливостей їх поведінки і мотивації;

• характеристику основних параметрів міжнародного маркетингового середовища;

• розробку стратегії виходу та діяльності на потенційному зарубіжному ринку;

• визначення проблем та специфіки зовнішньоекономічної діяльності на конкретних зовнішніх ринках.

Основною метою, з якою підприємства виходять на зовнішні ринки, є максимізація прибутку за рахунок використання ефекту масштабу. Досягнення цієї мети не вичерпує всі елементи мотиваційного механізму, який складається із конкретних збуджувальних мотивів. Серед них можуть бути наступні:

1. Обмеженість та відносно низькі можливості розширення внутрішнього ринку.

2. Рівень розвитку внутрішнього ринку, за якого вигідно розміщувати товари за кордоном: насичення ринку товарами; посилення тиску конкурентів; зростання залежності від посередницької торгівлі; зростання зборів, що пов’язані із захистом довкілля; труднощі в дотриманні соціального законодавства.

3. Подолання залежності від внутрішнього ринку, сезонних коливань попиту та розсіювання ризиків шляхом завоювання закордонних ринків.

4. Скорочення витрат виробництва за рахунок кращого використання виробничих потужностей, зменшення податкових платежів внаслідок виробництва продукції за кордоном.

5. Продовження життєвого циклу товару.

6. Використання державних програм сприяння, які діють у своїй країні чи за кордоном.

7. Підвищення ефективності збутової діяльності шляхом посилення ринкових позицій на основі створення відділень, філій, дочірніх підприємств, розширення мережі сервісних пунктів тощо.

8. Компенсація коливань валютного курсу шляхом організації паралельного виробництва і збуту у відповідних країнах.

9. Подолання тарифних та нетарифних бар’єрів шляхом організації закордонного виробництва.

10. Підвищення престижу підприємства на національному ринку як суб’єкта міжнародних економічних відносин.

Водночас не можна залишати поза увагою і інші фактори, які можуть поставити під сумнів доцільність виходу підприємства на зовнішній ринок:

• Рівень прибутку від ЗЕД може виявитись значно нижчим, ніж планувалось, через нестабільність економічної або політичної ситуації за кордоном.

• Модифікація товару для відповідності його вимогам закордонного ринку може виявитись надто витратною.

• Проникнення на зарубіжний ринок і закріплення там буде вимагати значних коштів.

• Запровадження урядом країни-імпортера нетарифних бар’єрів на шляху експортованого товару може поставити під загрозу бізнес на даному ринку.

Планування ЗЕД на підприємстві проходить декілька фаз:

1. постановка цілей;

2. аналіз ситуації;

3. прогноз ситуації;

4. планування альтернативи;

5. прийняття рішення;

6. контроль результату виконання рішення.

Згідно до світової практики короткострокові (до 1 року) плани визначають розв'язання конкретних завдань по здійсненню експортних та імпортних операцій. Вони містять конкретну інформацію про терміни, об’єми, асортимент, черговість поставок.

Середньострокові плани (від 1 до 5 років) вирішують більш масштабні задачі, пов’язані з перебудовою існуючих виробничих процесів, оновленням асортименту, розширенням або згортанням експорту (імпорту), зміною регіональних акцентів у зовнішній торгівлі.

Особливу роль відіграють стратегічні плани (5-10 років). Відправними точками при їх укладанні є аналіз зовнішнього середовища, аналіз сильних та слабких сторін підприємства з точки зору ЗЕД.