Розділ 2

ВНУТРІГОСПОДАРСЬКИЙ МЕХАНІЗМ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Внутрішня структуризація підприємства

2.1.1. Виробнича структуризація

Функціонуючи як цілісна система, будь-яке підприємство, зокрема й сільськогосподарське, має певну внутрішню струк­туризацію. У свою чергу, ця структуризація передбачає наяв- ність окремих структур, таких як виробнича, організаційна, управ­лінська. Внутрішня структуризація підприємства повинна від- повідати його цілям та підпорядковуватися визначеній стратегії розвитку.

Виробнича структура підприємства означає його поділ за виробничою ознакою, тобто врахування спеціалізації виробництва, його технологій та місця розташування. Прикладом виробничої структуризації є предметно-технологічна або змішана структуризація, яка характеризується наявністю на підприємстві основних цехів, що організовані як за технологічною, так і за предметною ознаками. Такими цехами в сільськогосподарському підприємстві можуть бути рослинницький і тваринницький. Іншим прикладом виробничої структуризації є поточно-цехова система виробництва молока з чіткою спеціалізацією виробництва за техно­логічними ознаками й спеціалізовані механізовані загони з вирощування конкретних сільськогосподарських культур у рослин- ництві.

Спеціалізація виробництва та його структуризація за технологічними ознаками скорочують кількість виробничих одиниць і спрощують взаємозв’язки між ними, створюють умови для мінімізації виробничих витрат, зменшення циклу виробництва продукції, для підвищення її якості та конкурентоспроможності. Одним з напрямів удосконалення ефективності діяльності підприєм­ства є максимально можливе спрощення його виробничої структури. Воно досягається скороченням кількості елементів системи, спрощенням зв’язків між ними, а також зростанням стабільності функціонування системи.

2.1.2. Організаційна структуризація

Організаційна структуризація підприємства ґрунтується на його виробничій структурі й означає організацію взаємодії між виробничими підрозділами. Визначити організаційний рівень виробничої системи можна за допомогою складання схеми або матриці взаємодії виробничих підрозділів, яка показує рух матеріальних потоків від підрозділу до підрозділу — сировини, матеріалів, запасних частин, кормів, готової продукції, а також послуг, що надаються підрозділами один одному. Звичайно, орга-нізаційна структуризація тісно пов’язана зі спеціалізацією та виробничою структурою підприємства.

Прикладом організаційної структуризації є поточно-цикловий метод організації використання техніки в рослинництві. Його суть полягає в поділі виробничого процесу на окремі короткі періоди (цикли) та в концентрації необхідних матеріальних і трудових ресурсів у кожний такий період для виконання найважливіших технологічних процесів. Економічна суть методу полягає в тому, що протягом кожного циклу досягається максимальний виробіток найпродуктивніших машин шляхом організації їх двозмінної роботи. Використання методу залежить від агротехнічних, технологічних і організаційно-економічних заходів, комплекс яких дозволяє ефективно експлуатувати машинно-тракторний парк.

Основний принцип поточно-циклового методу полягає в закріпленні за двома трактористами-машиністами двох тракторів гусеничного або колісного загального призначення (Т-74, ДТ-75, Т-150, Т-150К) і просапного (Т-70С, МТЗ-80, ЮМЗ-6АЛ), відповідних шлейфів машин, а за необхідності — машин для збирання зернових, кукурудзи, буряків або кормових культур. Добираючи механізаторів для спільної роботи за цим методом, враховують їхню психологічну сумісність та кваліфікацію з метою створення атмосфери довір’я, поваги, взаємодопомоги і взаємної заінтересованості в досягненні якнайкращих виробничих результатів.

Спеціалісти господарства спільно з бригадиром і механізаторами виділяють основні цикли виконання механізованих робіт, у кожному з яких технічні й трудові ресурси зосереджуються на виконанні в оптимальні строки технологічних операцій — посіву, міжрядкового обробітку, шарування, формування густоти посівів, внесення гербіцидів по сходах, боротьби зі шкідниками та хворобами рослин, збирання врожаю.

Для продуктивного використання техніки роботу планують у дві зміни. Завантаження тракторів і самохідної техніки визначають за періодами робіт і складають план-графік використання машинно-тракторного парку, в якому зайнятість кожного механізатора простежується протягом усього весняно-осіннього періоду. В плані-графіку відображається робота всіх тракторів, зайнятих у рослинництві, незалежно від ступеня їх завантаження протягом року.

Трактори й самохідні машини, нескомплектовані в пари, використовують в одну зміну або як резерв. Для того щоб забезпечити безперебійну роботу машинно-тракторного парку під час польових робіт, частину техніки резервують і не використовують до моменту виникнення нагальної потреби в ній. Зокрема, на дев’ять-десять нескладних машин або обладнання припадає одна резервна, а на чотири-п’ять тракторів — один резервний. Резервну техніку закріплюють за відповідними механізаторами і заносять до плану ремонтних робіт.

При поточно-цикловому методі використання техніки робота організовується у дві зміни, що в напружені періоди дозволяє використовувати весь світловий день. Можливий такий режим робочого дня: перша зміна — з 5-ї до 13-ї год, враховуючи сніда- нок — з 8-ї до 9-ї год; друга зміна — з 14-ї до 22-ї год, врахову- ючи вечерю — з 18-ї до 19-ї год Перезміну і передачу агрегата здійснюють з 13-ї до 14-ї год. У цей час виконують роботи з технічного обслуговування. Механізатор, котрий працював у другу зміну, наступного дня виходить у першу зміну, потім добу відпочиває і стає до роботи у другу зміну. Можливі варіанти, коли механізатори працюють на одній зміні через день.

При двозмінній роботі технологічні операції загального призначення механізатори виконують на одному тракторі (наприклад, ДТ-75 або Т-150), інший трактор (Т-70С, МТЗ-80 або ЮМЗ-6Л знаходиться в цей час на спеціально відведеному майданчику. Використання цих тракторів іншими механізаторами не допускається, за що несе персональну відповідальність завідувач машинним двором. Важливим організаційним моментом при цьому є те, що лише після повного завершення циклу робіт техніку надають для виконання іншого циклу робіт.

Поточно-цикловий метод поєднується з груповим використанням у найбільш напружені періоди робіт. При цьому на роботу агрегатів має вплив організація переїздів з одного поля на інше, підготовка полів до роботи, вибір способів руху агрегатів полем тощо. Після закінчення механізованих робіт техніка силами ремонтної ланки ставиться на зберігання.

Обов’язковою умовою застосування методу є налагоджене спеціалізоване технічне обслуговування тракторів та іншої техніки, швидке усунення поломок. Тому при ремонтній майстерні створюють ланки з технічного обслуговування і ремонту техніки, складають план-графік її ремонту з урахуванням трудомісткості робіт. Слюсарі ремонтних ланок контролюють роботу закріплених за ними машин під час польових робіт.

2.1.3. Структуризація управління підприємством

На основі виробничої та організаційної структур будується структура управління підприємством, де виробнича й організаційна структури виступають об’єктами управління. Традиційні моделі структур управління в реформованих сільськогосподарських підприємствах ґрунтуються на комбінаціях лінійних, штабних і функ­ціональних систем управління. Для лінійної системи характерним є пряме керівництво за схемою «керівник—підлеглий». Функціонування штабної системи управління забезпечується певною групою людей (штаб), які мають відповідні штабні повноваження. Функціональна система реалізується через службові функції працівників.

У сільському господарстві поширення набули лінійні та функціональні управлінські структури. Їм властиві постійні елементи (ланки, бригади, загони) й вертикальні виробничі зв’язки. Звичайно, у чистому вигляді ні лінійні, ні штабні, ні функціональні управлінські структури не існують. Завжди виникають певні їх комбінації. Для сільського господарства характерним є існування дивізіональних (продуктових) управлінських структур. Прикладом такої структури є цехова система управління на сільськогосподарському підприємстві, принципову схему якої показано на рис. 2.1.

Р ис. 2.1. Принципова схема цехової структури управління на сільськогосподарському підприємстві

Як видно з рис. 2.1, лінійні зв’язки існують між керівником підприємства та керівниками рослинницького і тваринницького цехів, а також керівниками обслуговуючих підрозділів — автопарку, ремонтних майстерень загального призначення, комуналь-них служб, відділу маркетингу тощо. Інколи в окремий цех виділяють переробні та промислові виробництва.

Керівник цеху рослинництва, як правило, колишній головний агроном господарства, відповідає за весь технологічний процес у галузі, за зв’язки з іншими цехами та службами господарства і підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства. Аналогічно функціонує і цех тваринництва. У свою чергу, виробничі підрозділи рослинництва, тваринництва, обслуговуючі та промислові виступають як центри відповідальності відповідно витрат та прибут­ку. Створення центрів відповідальності дозволяє активізувати внутрішні чинники ефективності діяльності підрозділів за рахунок по- силення відповідальності суб’єктів управління за результати влас­них рішень і вдосконалювати управління їх витратами та доходами.