7.7. Особливості ліцензування та франчайзингу в міжнародному трансфері технологій

В умовах прискореного розширення міжнародного ринку послуг, пов'язаних з інтелектуальною власністю та трансфером технологій, росте значення таких форм міжнародного бізнесу, як ліцензування й франчайзинг [18]. Торгівля ліцензіями э найбільш поширеною формою передачі науково-технічних знань у даний час є міжнародна Це пояснюється тим, що покупка ліцензії дозволяє понизити витрати на здійснення власних НДЦКР в А—5 разів, а економічний ефект від використання зарубіжних ліцензій більш ніж в 10 разів перевищує витрати на придбання цих ліцензій.

Динамізм ліцензійної торгівлі пояснюється наступним:

• придбання ліцензій і супутніх інжинірингових послуг прискорює технічний прогрес підприємств на 7—8 років;

• покупка ліцензії дозволяє понизити витрати на власні НДЦКР;

• кожен долар, витрачений на придбання ліцензії, дає економічний ефект в 3—б доларів (залежно від країни й без врахування чинника часу), а в Японії — 16 доларів;

• економічний ефект від використання ліцензій протягом терміну дії ліцензійних угод в 10 разів перевищує витрати на їх придбання.

При підписанні ліцензійної угоди (licensing agreement) фірма (ліцензіар) надає права на нематеріальну власність іншій фірмі (ліцензіату) на визначений період, а ліцензіат, звичайно, виплачує за це роялті ліцензіару. Як правило, виділяється п'ять категорій нематеріальних активів:

1) патенти, винаходи, формули, процеси, конструкції, схеми;

2) авторські права, літературні, музичні або живописні композиції;

3) торгові марки, фірмові назви, фабричні марки;

4) франшизи, ліцензії, контракти;

5) методи, програми, процедури, системи і т.ін.

Як правило, ліцензіар зобов'язаний надавати технічну інформацію і допомогу, а ліцензіат - ефективно використовувати одержані права і сплачувати ліцензіару визначену суму. Досить складним є визначення умов і розмірів виплат за ліцензійними угодами. При цьому враховуються дві групи чинників.

1) чинники, специфічні для міжнародних угод у галузі трансферу технологій:

• ринкові обмеження (включаючи експортні);

• екслюзивність ліцензії;

• обмеження за обсягом виробництва;

• вимога до якості продукції;

• умови повернення субсидій;

• термін дії угоди;

• новизна технології;

• термін дії патенту;

• інші обмеження на використання технології.

Ці чинники лежать в основі ціни, яку встановлює ліцензіар;

2) чинники, специфічні для даного ринку технологічних інновацій:

• державні правила ліцензування (стосуються ліцензіара і ліцензіата);

• рівень конкуренції на ринку, що цікавить ліцензіата;

• рівень конкуренції серед постачальників подібних технологій;

• політичний і діловий ризик у країні ліцензіата;

• нормативи, що встановляються до готової продукції і відповідної галузі;

• готовність країни-ліцензіата до використання технологій. Ці чинники лежать в основі запропонованої ліцензіатом ціни.

Варто враховувати ще одну важливу проблему ліцензування -конфіденційність. Цінність багатьох технологій знижується, якщо вони стають широко відомими і доступними. За традицією, умова збереження в таємниці ліцензіатом конфіденційної інформації включається в ліцензійну угоду. Крім того, деякі ліцензіари залишають за собою право власності на виробництво окремих компонентів, щоб ліцензіат не одержав повного уявлення про технологію або можливість випускати точну копію виробу. Практика укладання ліцензійних угод характеризується тим, що сторони встановлюють додаткові зобов'язання щодо маркетингової активності. Прикладами таких умов є обмін інформацією з питань збуту, отримання консультацій з питань збуту, навчання персоналу. Крім того, ліцензійне виробництво може мати своїм цільовим призначенням обробку зарубіжного ринку, що передбачається контрактом. У цьому випадку ліцензіар потребує вичерпної інформації про активність ліцензіата з виробництва та збуту продукції.

Серед переваг, які можна втримати від ліцензійного виробництва, в економічній науці виділяють такі:

• розширення кола покупців, присутність на ринку і встановлення контактів за рахунок партнера;

• доброзичливе ставлення багатьох зарубіжних урядів (якщо порівнювати із системами участі в капіталі), тобто переборення комплексу іноземного засилля, який притаманний у певній мірі частині населення і урядових кіл;

• скорочення транспортних витрат, подолання тарифних і нетарифних перепон;

• полегшення просування товару на нові ринки;

• зменшення або уникнення ризику експропріації та націоналізації;

• наявність шансів виходу на ринки країн, з якими існують несприятливі політичні відносини, а також на ті сегменти ринків, які контролюються державою;

• забезпечення умов для отримання відносно гарантованих доходів при малих ризиках;

• створення передумов економічної обробки невеликих областей ринку;

• використання знань про ринок, які має ліцензіат,

• підвищення рівня окупності засобів, витрачених на науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи (НДДКР).

Серед негативних моментів збитків ліцензійного виробництва слід виділити наступні:

• створення потенційного конкурента, якщо розглядати з точки зору тривалої перспективи;

• шлях для подальшого власного ангажементу ліцензіара може бути ускладненим або обмеженим умовами, визначеними в договорі під тиском ліцензіата;

• поява нових проблем контрольного характеру у сфері виробництва і збуту;

• виникнення координаційних проблем у випадку включення ліцензіата у власну міжнародну стратегію;

• проблеми комерційної таємниці, особливо небезпека технологічної дифузії.

Різновидом міжнародної торгівлі ліцензіями є франчайзинг — коли одна, зазвичай велика, компанія (франчайзер) вирішує інший (франчайзі) використовувати своє широко відоме фірмове найменування. Історія розвитку франчайзингу за кордоном налічує вже півтора століття — з тих пір, коли Зінгер вперше застосував його для збуту швацьких машин. Частіше всього франчайзинг у міжнародному трансфері технологій - це спосіб діяльності, при якому франчайзер (продавець) передає франчайзі (покупцю) право на використання своєї торгової марки, яка важлива для бізнесу покупця і за допомогою якої продавець надає постійну допомогу покупцю в його бізнесі, що виходить за рамки формальних відносин між ними. У багатьох випадках франчайзер бере на себе і функцію постачання. Історія міжнародного франчайзингу започаткована в ХГХ ст. і часто асоціюється зі США, де 1/3 обігу роздрібної торгівлі - це франчайзинг [18]. Найбільш поширений засіб (майже 60 % випадків) проникнення франчайзера в іншу країну полягає у виборі головного франчайзі і передачі цій організації (зазвичай місцевій) прав у країні або регіоні. Потім основний покупець відкриває власну торгівлю або торгівлю через субфранчайзі. Роялті субфранчайзі виплачує головний франчайзі, що потім перераховує встановлену процентну частку франчайзеру.

Розрізняють три основні типи франчайзингу.

1) виробничий — постачання франчайзером своїм франчайзі основних елементів (комплектуючих) для виготовлення продукції, що реалізовується під фірмовим найменуванням, що ліцензується (товарним знаком). Аби якість товару зберігалася на високому рівні, франчайзер також надає технології і проводить навчання співробітників франчайзі, здійснюючи контроль за дотриманням технологічної дисципліни;

2) торгівельннй (товарний) — фірми купують у відомої компанії право на продаж її товарів з її товарним знаком;

3) ліцензійний (діловий) — франчайзер видає ліцензію на право відкриття магазинів для продажу покупцям товарів і послуг під ім'ям франчайзера. Використовується при експлуатації ресторанів, підприємств громадського харчування швидкого обслуговування, продажу морозива.

Франчайзинг вигідний як малому, так і великому бізнесу. Малий бізнес зацікавлений у франчайзингу за наступними причинами:

• імідж авторитетної фірми гарантує швидке визнання в споживачів;

• зменшується об'єм капіталовкладень;

• з'являється можливість володіти і управляти власним підприємством при обмеженому попередньому досвіді;

• гарантія постійної допомоги в галузі менеджменту та маркетингу, у дослідженнях;

• є можливість навчитися веденню підприємницької справи за схемою, ефективність якої перевірена на практиці.

Зацікавленість великих корпорацій, пояснюється наступним: . вони розширюють збут продукції, проникаючи на малі і віддалені ринки, швидше реагують на зміну попиту, не витрачаючи засобів на реалізацію товарів і послуг, будівництво і організацію власної збутової мережі;

• дістають можливість залучення додаткового капіталу за рахунок засобів дрібних і середніх підприємців;

• компанія має право на строгий контроль за якістю продукції, вироблюваної і франчайзі, що реалізовується, для збереження свого іміджу.

Проте франчайзинг має і недоліки: франчайзі і франчайзер схильні до певного ризику, небезпеки втрат. Можливі проблеми франчайзі:

• обсяги продажів можуть бути нижче передбачених франчайзером;

• допомога франчайзера в управлінні і маркетингу може бути менше очікуваною;

• франчайзі не має можливості впливати на політику франчайзера.

Проблеми франчайзера, які можуть мати місце при проведенні міжнародного трансферу технологій:

• помилки при виборі точок розміщення франчайзингових підприємств, що може привести до зменшення загальної ефективності функціонування сфери бізнесу конкретного франчайзера;

• витрати на підготовку пакету матеріалів для створення франчайзингової системи можуть значно перевищити витрати, що передбачалися;

• проблеми здобуття з франчайзі обумовленої договором роялті;

• крах франчайзі негативно впливає на репутацію франчайзера, навіть якщо його провини цьому немає.

Розглянемо систему міжнародного трансферу технологій на прикладі фірми "Мак-Дональдс'', тобто підприємства, торгова марка якого процвітає в багатьох країнах саме завдяки використанню міжнародного франчайзингу [18].

Отримавши ліцензію на відкриття ресторану "Мак-Дональдс", мала фірма має право на такі види допомоги і послуг з боку головної фірми:

1) вибір місця розташування ресторану за допомогою науково обґрунтованих методів (методи пропонуються безкоштовно);

2) контроль за будівництвом приміщення ресторану будівельним відділом фірми "Мак-Дональдс" (за рахунок фірми "Мак-Дональдс");

3) 20-денний курс в «Університеті Гамбургер» фірми "Мак-Дональдс поблизу Чикаго або в інших країнах, де є навчальні центри цього навчального закладу. Такий курс дає можливість одержати кваліфіковані знання з основних питань бізнесу "Мак-Дональдс" (менеджмент, екаунтинг, виробництво і т.д.). Крім того, періодично проводяться регіональні семінари для функціонуючих ресторанів, організуються виставки і випуски навчальних матеріалів та інструкцій (за рахунок фірми "Мак-Дональдс");

4) сприяння в пошуках кваліфікованих постачальників, а також одержання сировини за пільговими цінами;

5) регулярні відвідування ресторанів консультантами. Можлива також консультація по телефону з регіональних офісів фірми "Мак-Дональдс" (експерти з маркетингу, кадрів, виробничого навчання, реклами);

6) рекламні матеріали надаються головною фірмою за її рахунок або за пільговими розцінками.

Разом з тим, одержуючи пільга і привілеї від фірми "Мак-Дональдс", фірма - франчайзі бере на себе наступні зобов'язання:

1) мати певну суму (150-200 тис. дол.) для початку бізнесу (це складає приблизну вартість ліцензії та оренди майна "Мак-Дональдс"). Частина коштів має бути представлена готівкою для оплати витрат у зв'язку з пошуком місця для ресторану і для оплати робіт на місці. Ця сума включає також оплату виняткової ліцензії, послуг зі сприяння в одержанні необхідних для ресторану сировинних та інших матеріалів, робіт із відкриття ресторану, гарантованої застави під оренду, освітлення, рекламних написів, кухонного устаткування, оформлення майданчика навколо ресторану;

2) одержати необхідні кошти відповідно до умов кредитного рейтингу для фірми - франчайзі у фірми - франчайзера ("Макдональдс");

3) виплачувати щомісяця корпорації «Мак-Дональдс» 3 % чистої суми свого продажу як гонорарну плату за послуги, а також 8,5 % чистої суми продажу як рентну плату (за методикою "Мак-Дональдс" чиста сума продажу визначається як сума всіх продажів мінус усі податки);

4) витрачати 4% чистої суми продажу на рекламу;

5) провести 100 робочих годин у ресторані «Мак-Дональдс» перед тим, як починати навчання на 20-денних курсах в "Університеті Гамбургер".

Як відомо, в Україні перший ресторан швидкого харчування «Мак-Дональдс» було відкрито навесні 1997 р. в Києві, після чого мережа таких ресторанів швидко почала збільшуватися не тільки в Києві, але й у Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Сумах та інших великих містах. Проект "Мак-Дональдс" є найзначнішим у сфері харчового обслуговування в Україні.

Франчайзингу нашій країні стає популярною формою розвитку і розширення присутності на ринку. Можливість і перспективи його існування багато в чому визначаються не лише внутрішнім економічним потенціалом країни і соціальними змінами, що відбуваються, але і активізацією взаємодії зі світовим ринком товарів і послуг. В Україні поширена думка про те, що франчайзинг розвивається лише в торгівлі і громадському харчуванні. Проте це не так. Для франчайзингу необхідна наявність масового попиту на ті або інші товари і послуги, безпосередню взаємодію зі споживачами. Тому скрізь, де виконуються ці умови, франчайзинг можливий. Він пов'язаний з багатьма видами послуг, високими технологіями, пасажирськими перевезеннями, розподілом електроенергії і ін. Така концепція комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності використовується приблизно в 80 галузях економіки у всьому світі.

Треба зазначити, що інтелектуальна власність (технологічні інновації) і торгівля нею, у тому числі ліцензування і франчайзинг, займають важливе місце серед причин, що спонукають держави регулювати іноземне інвестування (стимулювати або обмежувати). Наприклад, держава може вимагати від іноземного інвестора передачі цінної технології в обмін на дозвіл працювати в країні або на надання привілеїв (наприклад, податкових пільг). Обмеження на інвестиції може накладати і держава інвестора. Наприклад, багато країн забороняють інвестування за кордоном у вигляді технологій, що особливо важливо для безпеки країни, її зовнішньої політики.

Література до розділу 14

1. Бабій Л. Міжнародна конкурентоспроможність національної економіки України // Україна у світовому економічному просторі - К., 2004.

2. Бажал Ю.М. Економічна оцінка технологічного розвитку в Україні- стан і перспективи/ / Україна на порозі XXI століття: уроки реформ та стратегія розвитку; Матеріали наукової конференції 15-16 листопаду 2000 p. - К.: УкрІНТЕІ. - 2001. С. 135-139.

3. Бажал Ю. М. Міжнародний трансфер технологій як фактор економічного розвитку / Ю.М. Бажал // Економічний розвиток і державна політика: практикум. Вип. 6: Міжнародна економіка. Торговельна політика / за заг. ред. Юрія Єханурова, Івана Розпутенка; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України, Ін-т підвищення кваліфікації керівних кадрів. - К.: К.І.С., 2001. - Ч. 1, розд. 1.4. - С. 20-29.

4. Балабанова Б.С. Институциональные условия трансфера технологий // Социал. исслед. — 2001.—№4.—С. 39-48.

5. Баранчесв В Л. Система коммерциализации технологий // Менеджмент сегодня, 2005, № 5.

6. Глазьев С.Ю. Теория долгосрочного технико-экономического развития. - М.: ВлаДар, 1993.

7. Грудзинский А.О. Европейский трансфер технологий: кооперация без "утечки мозгов" / АО. Грудэинский, Е.С. Балабанова, O.A. Пекушкина // Социал. исслед. — 2004. — №11. — С. 123-131.

8. Денисюк В. А. Комплексна модель міжнародної передачі (трансферу) технологій // Проблеми науки. - 2001.- N 9. - С.19-29.

9. Дитер Г. Л. Шнайдер Введение в маркетинг технологий и высокотехнологических товаров производственного назначения. Учеб.пособ.- X.: НТУ «ХПИ», 2003.- 454с.

10. Долина И.В., Косенко А.В., Перерва H.П. Обоснование процесса коммерциализации технологических инноваций // Вісник НТУ «ХГД» «Технічний прогрес і ефективність виробництва». - №15.- 2007. - С.89-96.

11. Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання. За ред. академіка НАН України В.М. Гейця. - X.: Форт, 2000. - С. 330-339.

12. Житенко ЕД. Трансферт технологий: причины успеха // ЭКиП: Экология и промышленность России. — 2002. — № 6. — С. 75-87.

13. Закон України "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій" від 14.09.2006 № 143-V.

14. Закон України "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки" від 09.01.2007 №537-V.

15. Закон України «Про загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій» 9 квітня 2004 року №1676-IV.

16. Інноваційний менеджмент: Конспект лекцій. - Львів, 2006 - 186 с.

17. Koceнко А.В. Розробка організаційного механізму комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності// Вісник НТУ «ХПІ» «Технічний прогрес і ефективність виробництва». - 2007. - №16. - С. 13-20.

18. Кириченко O.A. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 384 с.

19. Корсунський С.В. Трансфер технологій у США. - К: УкрІНТЕІ, 2005.- 148с.

20. Крайнев П.П. Інтелектуальна економіка: управління промисловою власністю. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004 - 448с.

21. Лукін С.Ю., Козаченко Р.П. Україна на сучасному ринку наукомісткої продукції// Економічний простір. - №11- 2008.- С.29-35.

22. Любецкий В.В. Мировая экономика [Электронный ресурс]: учеб. курс / В.В. Любецкий; Моск. ин-т экономики, менеджмента и права. - М., 2007. - Из содерж.: Международное научно-техническое и производственное сотрудничество. - UHL htta //ww.e-college.ru/xbooks/xbcok006/book/part-011 /page.htm (24.10.07).

23. Максимов Ю. Инновационное развитие экономической системы: оценка эффективности трансфера технологий / Ю. Максимов, О. Митякова, С. Митяков // Инновации. — 2006. — № 7. — С. 84-86.

24. Микитенко В.В. Вимоги до впровадження новітніх технологій і високотехнологічної продукції // Проблеми науки. -2001. -№9.

25. Мировая экономика [Электронный ресурс]: конспект лекций. - [Б.м., б.г.]. - Из содерж.: Тема 6. Технологические ресурсы государства. Международные научно-технические связи. - URL: http:/ /books.efaculty.kiev.ua/mek/2/g6/5.html (24.10.07).

26. Мокій А.І., Полякова I.Г., Осідач О.П., Бабець І.Г. Міжнародний інноваційний менеджмент: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення курсу. -Львів: видавництво ЛКА, 2004. - 308с.

27. Олейніков О.О. Сучасні тенденції світового ринку високотехнологічної продукції та місце України на ньому// Проблеми науки. -2006. -№1.

28.0рганізація і управління інноваційною діяльністю. Підручник з грифом МОН України// За ред. д.е.н. проф. Перерви П.Г., Погорєлова M. І., Мехонича СА - Харків : НТУ «ХПІ», 2008. - 1057 с.

29. Перерва П.Г., Гончарова Н.П., Яковлев А.И. Маркетинг инновационного процесса: Учебное пособие, - К.: Вира-М, 1998.- 267 с.

30. Перерва П.Г., Грабченко А.И., Смоловик Р.Ф. Основы маркетинга высоких технологий, -X: ХГПУ, 1999,- 242с.

31. Перерва П.Г., Косенко А.В. Розвиток організаційних механізмів комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності на машинобудівних підприємствах / /Вестник НТУ «ХПИ» «Технический прогресс и эффекетивность производства».- 2008.- No. 18 - C.32-39.

32. Смирнов Ю.Г., Столяров A.M. Вопросы трансфера и коммерциализации объектов промышленной собственности. - М., 2005. - 101с.

33. Соловьева Г.М. За офисами трансфера технологий - будущее // Патенты и лицензии.—2004. — №2. — С. 41-51.

34. Титов В. Трансфер технологий.- М., 200. - 112с.

35. Трансфер технологій: Конспект лекцій. - Львів, 2006.- 126 с.

36. Трансфер технологий и эффективная реализация инноваций. Хрестоматия. Под. ред. И.М.Фонштейн. — М.: АНХ. Центр коммерциализации технологий. 1999, - 296 с.

37. Устинова Л.Н. Оценка интеллектуальной собственности при рыночной экономике. - М.: ИНИЦ Роспатента, 2001. - 124с

38. Цибульов П.М., Чеботарьов B.П., Зінов В.Г., Суіні Ю. Управління інтелектуальною власністю.- К.: «К.І.С.», 2005. - 448с.

39. Чумаченко Б. Некоторые аспекты формирования рыночной инфраструктуры трансфера технологий / / Пробл. теории и практики упр. — 2003.—№ 14.—С. 81-85.

40. Шапошников А.А. Трансфер технологий: определение и формы // Инновации. — 2005. — № 1. —С. 57-60.

41. Шарапова Н.А. Коммерциализация интеллектуальной собственности в современных условиях. - М.: Финансовая академия, 2000. - 189с.

42. Швид А.Ю. Трансфер инновационных технологий. Маркетинговый аспект // Изв. вузов. Поволжский регион. Общественные науки. — 2005. — №4. — С. 110-112.

43. Шипова Е.В. Оценка интеллектуальной собственности: Учеб пособие. - Иркутск: Изд-во БГУЭП, 2003.- 122с.

44. Экономика и управление инновационной деятельностью.- Підручник з грифом МОН України // За ред. д.е.н. проф. Перерви П.Г., Погорєлова M.І., Меховича С.А. - X.: НТУ «ХПІ, 2009. - 1203 с.

45. Экономическая оценка инновационного потенциала. Монография. // Перерва П.Г., Косенко A. П., Коциски Д., Сакай Д.Л., Маслак О. - Мишкольц: Мишк. Техн.ун-т, 2009 -166 с.

46. Янушкевич И.П. Коммерческая концессия (франчайзинг). - М.: ИНИЦ Роспатента, 2000. - 62 с.

47. Edward K.Y. Chen Tecnologi transfer to developing countries, 1994, 32l c.

48. The Global Competitiveness Report 2007-2008. — The World Economic Forum, Geneva, 2007.