Урок №2

Тема: Мовні норми. Мовленнєві помилки.

Мета: ознайомити учнів з мовними нормами, вчити дотримуватися

усталених мовних норм усної й писемної літературної мови,

свідомо, цілеспрямовано, майстерно, використовувати мовно-

виражальні засоби залежно від мети й обставин спілкування;

розвивати вміння долати перешкоди у мовній комунікації, не

допускати помилок як у писемному, так і в усному мовленні;

пропагувати й засвоювати літературні норми у слововжитку,

граматичному оформленні мови, у вимові та наголошуванні;

формувати неприйняття спотвореної мови, або суржику;

виховувати прагнення спілкуватися літературною мовою та

любов і повагу до рідного слова.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань (формування мовної компетенції)

Обладнання: схеми, таблиці, тексти, ілюстрації, ІКТ

Хід уроку

І. Організаційний момент. Перевірка домашнього завдання.

1.Учні зачитують міні-твори та виступають з повідомленнями.

2. Бесіда:

- Які труднощі виникали під час написання твору та складання повідомлення?

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Слайд 1.

• Мовлення людини — це своєрідна візитна картка, це свідчення рівня освіченості людини, її культури, а разом з тим, через сукупну мовленнєву практику мовців — це і показник культури суспільства.

• Культурою мови називають дотримання усталених мовних норм усної і писемної літературної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування.

• Людина з низькою культурою мовлення порушує правила слововживання, граматики, вимови та наголошення, написання.

Якщо ж людина володіє культурою мовлення, то про неї кажуть, що це людина розвинутого інтелекту і високої загальної культури.

• У чому ж виявляється культура мовлення?

Насамперед, у такому аспекті, як нормативність.

ІІІ. Опрацювання нового матеріалу.

1. Слово вчителя

• Культура мовлення вимагає передусім дотримання мовних норм, тобто такого вживання мовних засобів, яке закріпилося у масовій мовленнєвій практиці, головним чином писемній, носіїв мови й узаконене у відповідних нормативних документах — словниках, правописі, підручниках. Отже, мовна норма — це сукупність мовних засобів і правил їх відбору та вживання.

Норми літературної мови стосуються всіх рівнів мовної системи, всіх мовних одиниць. Розрізняють такі літературні норми.

2. Колективна робота з опорними схемами.

Слайд 2. Орфоепічні норми.

Регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошення слів.

Наприклад:

- тверда вимова шиплячих: чай, чому, Польща (а не чьай, чьому, Польщьа);

- дзвінкі приголосні в кінці слова або складу не оглушуються: гриб, репортаж, любов, раз, лід (а не грип, репорташ, любоф, рас, літ);

- голосний о ніколи не наближається до а : молоко, потреби, дорога (а не малако, патреби, дарога);

- літера щ передає звуки шч: вищий, що (а не висший, шо);

- буквосполучення дж, дз передають злиті звуки: сиджу, кукурудза (а не сижу, кукуруза);

- літера ґ передає звук ґ: обґрунтування, ґатунок (а не обгрунтування, гатунок)…

Коментар учителя: зверніть особливу увагу на порушеннях літературної норми у вимові злитих звукосполучень /дж/, /дз/ та розрізнення приголосних (г), (ґ).

В усному мовленні /дж/, /дз/ у позиції на початку слова вимовляються здебільшого правильно: джерело, дзвін. Всередині слова часто ці звуки вимовляються окремо, що є порушенням норми: дослід/ження, поход/ження.

В українській мові слід розрізняти /г/і /ґ/. Літера ґ була вилучена з правопису у 1933 році, але третім виданням "Українського правопису" 1990 року поновлена, проте не всі слова з цією буквою зафіксовані у цьому виданні. Найповніший список слів з літерою ґ подається в "Орфографічному словнику української мови", яким варто користуватися, оскільки сьогодні втрачена літера вживається не лише згідно з нормою, а й на власний розсуд мовців: біографія, монографія, організація, але ґатунок, ґрунт, підґрунтя.

Слайд 3. Акцентуаційні норми.

Визначають правильний словесний наголос.

Читання слів учнями «ланцюжком»: новúй, фáховий, вúпадок, одинáдцять, рукóпис, машинóпис, перéпис, книжкú, шляхú, ненáвисть, серéдина, новúй, близькúй, чотирнáдцять, текстовúй, мáбýть, зáвжди, літóпис, бáйдýже, вúпадок, ідéмо, пíдуть, рáзом, прúятель, показ,óлень…

Слайд 4. Лексичні норми.

Розрізнення значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності, встановлюють правила слововживання.

Пояснення вчителя. Лексичні норми фіксуються Словником української мови в 11-ти томах (1970-1980); Російсько-українським словником у 3-х томах (1983-1985); Орфографічним словником української мови та іншими. У лексиці офіційно-ділового стилю часто вживаються слова - кальки з російської мови, що є наслідком недостатнього опанування лексичними нормами, невмілого використання синонімів.

Дослідження і співставлення мовного матеріалу.

Норма Калька

постачальник поставщик

навчальний учбовий

наступний слідуючий

відноситися ставитися

брати участь приймати участь

Гра «Заміни кальку» ( вчитель зачитує слова-кальки, а учні підбирають слово-норму)

численний багаточисельний

нечисленний малочисельний

захід міроприємство

збігатися співпадати

зіставляти співставляти

триденний трьохденний

протягом, упродовж тижня на протязі тижня

добре ставлення добре відношення

вживати заходи приймати міри

брати до уваги приймати до уваги

передплачувати підписуватися на газети

витяг із протоколу виписка з протоколу

Слайд 5. Словотвірні норми.

Регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова.

Пояснення вчителя: порушення словотвірної мовної норми маємо внаслідок зросійщення української мови, підсумком чого є суржик - “ мова для убогих, метафізична модель духовних бомжів ” (Ю.Андрухович). Впорядковану й чітку словотвірну систему нашої мови разюче спотворюють ненормативні афіксальні морфеми, які порушують внутрішню суть української мови.

Колективне дослідження-співставлення.

Вечоринка вечірка

Пачечна пральня

Домогосподарка домогосподиня

Весною навесні

Поставщик постачальник

Двохповерховий двоповерховий

Слайд 6. Морфологічні норми.

Регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами.

Коментар учителя: морфологічні помилки – це такі ненормативні утворення, що не відповідають формальному вираженню хоча б однієї з граматичних категорій роду, числа, відмінка, ступеня порівняння, особи, часу, способу, стану, виду.

Наприклад: 1) вживання закінчень кличного відмінка: пане професоре, Андрію Петровичу, Ольго Василівно, добродію Панчук; 2) форми ступенів порівняння прикметників та прислівників: дорожчий, найдорожчий (а не більш дорожчий, самий дорогий); швидше, найшвидше, якнайшвидше, (а не саме швидше, більш швидше, більш швидкіше і т.д.); 3) чоловічі прізвища на -ко, - ук відмінюються: Олегові Ткачуку (але Олені Ткачук), Василя Марченка (але Мар’яни Марченко), Максимові Брикайлу (але Тетяні Брикайло);

Слайд 7. Синтаксичні норми.

Регулюють вибір варіантів правильної побудови словосполучень і речень, уживання прийменників.

Коментар учителя: серед синтаксичних помилок найчастіше зустрічаються:

• ненормативне вживання прийменників (приклади на слайді);

• ненормативне узгодження присудка з підметом (Більшість голосували*...);

• неправильне утворення ряду однорідних членів речення (...прийшли діти до мене з відрами, лопатами і граблями, з учителькою ... та завучем школи ...);

• ненормативна побудова відокремлених обставин (як-от, у реч.: Почувши знайомий голос у слухавці, смуток відразу зник );

• порушення відповідності займенникових еквівалентів замінюваним словам (Вбивці не залишили ніяких доказів, окрім кулі 9 мм, яка наскрізь прошила груди Олександра. Пошуки їх* тривають.)

Слайд 8. Стилістичні норми.

Регулюють вибір слова або синтаксичної конструкції відповідно до умов спілкування і стилю викладу.

1. Вживання слів і висловів іншого стилю;

2. Невдале використання експресивної лексики та емоційно забарвлених засобів;

3. Немотивоване застосування діалектних і просторічних слів та виразів;

4. Змішування лексики різних історичних епох.

Наприклад: велика кількість, а не величезна кількість – у науковому стилі; у зв’язку з тим, що, а не бо…в офіційно-діловому стилі.

Слайд 9. Орфографічні норми.

Охоплюють правила написання слів та їх частин.

Слова в українській мові пишуться за такими принципами:

1) фонетичним (пишуться так як і вимовляються): випробувати, підрозділ , дата, бланк;

2) морфологічним (позначення на письмі складових частин слова незалежно від їхньої вимови): підписуєшся, укладається, безстроковий, зчитувати;

3) історичним (традиційним) (букви, морфеми, слова пишуться за традицією, а не відповідно до існуючих норм): дзвінок, рівень, меншості, зосереджений, черговий;

4) смисловим (диференціюючим) (різне написання однозвучних слів, які мають неоднакове значення): напам'ять – на пам'ять, вишневе – Вишневе, проте – про те.

Слайд 10. Пунктуаційні норми.

Регулюють вживання розділових знаків: крапки, знака питання, знака оклику, трьох крапок, коми, крапки з комою, двокрапки, тире, дужок, лапок, абзацу; вони полегшують сприймання тексту і виклад думок на папері.