- •Історія української та зарубіжної культури
- •Передмова
- •Розділ 1 предмет і методологічні основи курсу
- •1.1. Предмет і завдання курсу
- •1.2. Методологічні принципи і джерела вивчення історії культури
- •Розділ 2 Первісна культура
- •2.1. Зародження та розвиток культури в епоху палеоліту
- •2.2. Культура в епоху неоліту
- •2.3. Культура доби розпаду первісного суспільства
- •Розділ 3 Культура стародавнього сходу
- •3.1. Шумеро-Вавилонська культура
- •3.2. У Єгипетських царствах
- •3.3. Індійсько-китайська паралель
- •3.4. Фінікійсько-палестинське перехрестя
- •Розділ 4 Культура античного світу
- •4.1. Історико-культурний феномен античності: теоретичний аспект
- •4.2. Етапи розвитку культури Стародавньої Греції
- •4.3. Піднесення і падіння Стародавнього Риму
- •Розділ 5 Культура Середньовіччя
- •5.1. Основні тенденції розвитку культури зарубіжжя
- •5.2. Культура східних слов'ян дохристиянської доби
- •5.3. Культура України-Русі
- •Розділ 6 Епоха Відрдження та українська культура
- •6.1. Відродження — важливий етап у культурному розвитку Європи
- •6.2. Українське культурне піднесення (кінець XV — перша половина XVII ст.)
- •Розділ 7 Становлення культури Нового часу 147
- •7.1. Західноєвропейська культура XVII ст.
- •7.2. Українська культура доби козацько-гетьманської держави
- •Розділ 8 Епоха Просвітництва в Європі та в Україні 167
- •8.1. Зарубіжна культура епохи Просвітництва
- •8.2. Українська культура в умовах національного Відродження
- •Розділ 9 Українска культура в загальноєвропейському культурному процесі другої половини XIX-початку XX ст. 193
- •9.1. Основні тенденції розвитку зарубіжної культури в умовах завершення промислового перевороту
- •9.2. Українська культура у другій половині XIX — на початку XX ст.
- •Розділ 10 Культура в історичних координатах міжвоєнного періоду тв в роки Другої світової війни
- •10.1. Тенденції розвитку і досягнення зарубіжної культури міжвоєнного періоду
- •10.2. Український культурний ренесанс 20-х років
- •10.3. Культура в умовах утвердження тоталітаризму 30-х років
- •10.4. Культура в роки воєнних випробувань
- •Розділ 11 Зарубіжна і українська культура перших повоєнних десятиліть
- •11.1. Культура повоєнного зарубіжжя
- •11.2. Відбудова матеріальної бази української культури. Розвиток освіти і науки
- •11.3. Літературно-мистецькі процеси на тлі ідеологічних репресій і хрущовської "відлиги"
- •Розділ 12 Зарубіжна і українська культура в умовах розгортання науково-технічної революції
- •12.1. Особливості розвитку зарубіжної культури
- •12.2. Українська культура в роки кризи авторитарного режиму
- •Розділ 13 Культура на зламі двох століть
- •13.1. Західний релятивізм
- •13.2. Собор української духовності
- •Післямова
- •Рекомендована література Загальна
- •До окремих розділів
- •Автори навчального посібника "Історія української та зарубіжної культури"
Післямова
У
країнська культура, як і загальнолюдська, тлумачиться як комплекс матеріальних, духовних, інтелектуальних й емоційних рис людності на етнічних українських землях і в суспільстві, що містить не лише різні види мистецтва, а й спосіб життя, основні правила людського буття, системи цінностей, традицій, вірувань. Курс "Історія української та зарубіжної культури" покликаний вивчити все те, що було створено українським народом та народами світу впродовж історичного розвитку людської цивілізації.
Первісна культура Стародавнього Сходу, античного світу, східних та західних слов'ян створила ті обриси, які дають змогу на сучасному етапі розвитку людської цивілізації глибше зрозуміти досягнення своєї нації та її роль у загальнолюдському культурному процесі.
Історичні часи для різних народів розпочинаються з виникненням писемності. Більш давні культурні нашарування сучасна наука може збагнути лише завдяки матеріальним пам'яткам культури. Але ці архаїчні культури, які дійшли до нас завдяки археології, не зберегли в матеріальних цінностях культуру попередніх поколінь, вони її лише інтерпретували. У цьому контексті походження культури українського народу, кожна її фаза до нашого часу залишається гострою проблемою гуманітарних наук, стосується це доби давньоземлеробної Трипільської культури на сучасних українських землях чи скіфських часів, чи періоду зв'язків з Римською імперією аж до черняхівської культури (II—V ст. н. е.), яка вже максимально наближена до історичних часів України-Русі.
Нині неможливо розглядати культуру українського народу без зв'язків міфологічного характеру слов'янського світу з релігією і культами на етнічних українських землях. Лише з початком прямих міжнародних відносин Київської Русі, які продовжили в мирному вимірі воєнні контакти східних слов'ян з Візантією, розпочинається просування України до зарубіжних культурно-релігійних структур. Хрещення князем Володимиром Русі (988 р.) знаменує входження української культури в європейський простір, їх взаємопроникнення. Християнський світ успадковує середземноморську культуру і протистоїть ісламському світові Півдня. Розпочинається велике протистояння культур — західної та східної. Воно поглиб-
346
люється Нікейським собором 1054 p., який розколює християн на католиків і православних.
Окремі компоненти культури католицького Заходу, культури Ренесансу вплинули на українське культурне піднесення. Золотоординська ніч в Україні зберегла ледь помітне мерехтіння світла нашої культури в церквах і монастирях. Доля європейської цивілізацій вирішувалась у боротьбі християнства з ісламом. Безперервні війни завершились перемогою над турками під Віднем у 1654 р. З другої половини XVI ст., починаючи з Франції, в Європі поширюється мистецький стиль бароко з відомим багатством культурних форм. Це явище не минуло й Україну. Українське (його ще називали мазепинським) бароко, прикрасивши архітектуру, живопис, музику, довершило величні витвори візантійської культури.
Можливість інтенсивного етнічного культурного зростання Україна-Русь втратила внаслідок загарбання Золотою Ордою, Литвою, Польщею, Московією, Туреччиною. На українську людність стала насаджуватись культура народів-завойовників. Навіть гроші в Україні ходили татарські, чеські, литовські, польські, венеціанські, флорентійські. Проте Україна ще впродовж кількох століть ототожнювалася з Руссю — колишньою могутньою державою. Поряд з цим вживались терміни "Україна", "українські воєводства", а в географічному значенні — "українські землі".
Неможливо проминути і таке явище в українській культурі, як козацтво. Воно ввібрало передові досягнення тогочасної європейської культури та освіти і зробило крок, який сприяв виникненню козацької демократії — явища політичного, державницького, яким дивувалась Європа.
Козацька старшина, гетьмани у своїй культурно-освітній політиці спирались на кращі зразки європейської освіти. Національне відродження України стало можливим завдяки відкриттю козацьких шкіл, Острозької і Києво-Могилянської академії. Остання називалась ще мазепинською. Справжньою революцією в освіті на той час став перехід на європейську систему викладання предметів. За досвід правили західноєвропейські єзуїтські колегії.
У козацькі часи до історичної висоти були підняті великі маси українського народу, які в процесі творення своєї культури використовували європейські чинники, що допомагало усвідомити своє державницьке продовження. Цю тезу ще раз довела епоха Просвітництва в Європі, коли вищі здобутки європейської культури поспіхом проникали в Україну і знаходили своє застосування і розвиток У XIX ст. європейська культура стає могутнім чинником у боротьбі за національну незалежність. Гнобителі українців це розуміли, і саме тому з'явилась царська заборона української культури в Емському указі 1876 р. Олександра II.
Радянські часи повторили імперські прагнення царату. Всі складові культури великого європейського народу були поставлені в умови провінційних, а за своєю суттю культурна політика імперського центру була асиміляторською.
347
Піднесення української культури в умовах незалежності, просування її до європейських культурно-освітніх цінностей неминуче, тому що український народ протягом віків створив самобутні цінності, які щедро вкладає у світову скарбницю цивілізації.
Такі підсумки розвиткуукраїнської та зарубіжної культури за минулий час. На їх основі світовий культурний процес увійшов у XXI ст. і третє тисячоліття, які започатковують якісно новий етап його подальшого розвитку.
348