3. Твердження про надання і розкриття:

- наявність, права і зобов'язання - події, операції і інші питання, інформація про які розкрита, відбулися і стосуються суб'єкта господарювання;

- повнота - розкрита вся інформація, яка повинна бути у фінансових звітах;

- класифікація і зрозумілість - фінансова інформація надана і визначена відповідним чином, а її розкриття чітко сформульовано;

- точність і оцінка вартості - фінансова і інша інформація розкрита достовірно і у відповідних сумах.

Аудитор повинен використовувати твердження під час оцінки ризиків, розглядаючи різні типи потенційно можливих викривлень, які можуть відбутися, і таким чином планувати аудиторські процедури у відповідь на оцінені ризики.

Відповідно до МСА 505 зовнішнє підтвердження є процесом отримання і оцінки аудиторських доказів на основі надання інформації або пояснень певних обставин безпосередньо третьою стороною у відповідь на запит аудитора щодо конкретної статті, що впливає на думку або розкриття у фінансовій звітності.

Досить часто зовнішнє підтвердження застосовують до залишків по рахункам і їх елементах, але вони не повинні обмежуватися лише цими статтями. Так, наприклад, аудитор може зробити запит зовнішньо підтвердження щодо умов договорів або операцій, які суб'єкт господарювання має з третіми сторонами.

Використання зовнішніх підтверджень може здійснюватися у наступних ситуаціях:

- залишки на банківських рахунках і інша інформація від банкірів;

- залишки на рахунках дебіторської заборгованості;

- запаси на зберіганні у третіх осіб на митних складах для обробки або на консигнації;

- документи на право власності, які знаходяться у юристів або фінансистів на зберіганні як застава;

- цінні папери, придбані у торговців цінними паперами, але не отримані на дату балансу;

- позики, надані позикодавцями;

- залишки на рахунках кредиторської заборгованості.

Аудитор повинен адаптувати запит на зовнішнє підтвердження до конкретної мети аудиту. Як правило, в запиті на підтвердження є дозвіл керівництва, в якому він не заперечує проти розкриття інформації третьою стороною. Якщо аудитор хоче підтвердити сальдо по рахунку або будь-яку іншу інформацію, а керівництво суб'єкта - господарювання просить не робити цього, то аудитор повинен розглянути питання про те, наскільки ці прохання

є обґрунтованими, і отримати аудиторські докази для підтвердження обґрунтованості прохання керівництва.

У випадку, якщо аудитор погоджується з проханням керівництва не шукати зовнішніх підтверджень щодо конкретного аспекту, то відносно цього аспекту він повинен застосувати альтернативні аудиторські процедури для отримання достатніх і належних аудиторських доказів.

У випадку, якщо аудитор не приймає обґрунтовувань керівництва суб'єкта і йому заважають звернутися за зовнішнім підтвердженням, це означає обмеження масштабу аудиту, і аудитору слід розглянути можливий вплив ситуації, що склалася, на аудиторський висновок.

Надійність аудиторських доказів, отриманих в результаті надання підтверджень, залежить від компетентності третіх сторін, їх незалежності, повноважень за поданням відповіді, знання того аспекту, який необхідно підтвердити, а також об'єктивності. Тому аудитор повинен переконається в тому, що запит направлений відповідній особі.

При здійсненні процедур отримання підтверджень, аудитор повинен контролювати процес відбору тих осіб, яким прямують запити, а також процес підготовки і розсилки запитів про підтвердження і відповідями на ці запити.

Аудитор повинен оцінити, наскільки результати процесу зовнішнього підтвердження спільно з результатами інших проведених аудиторських процедур забезпечують достатні і належні аудиторські докази відносно об’єкту дослідження. При проведенні такої оцінки аудитор повинен керуватися положеннями МСА 330 “Дії аудитора у відповідь на оцінені ризики”, МСА 530 “Аудиторська вибірка та інші процедури тестування”.

Відповідно до МСА 510 “Перші завдання: залишки на початку періоду” при виконанні першого завдання, аудитор повинен отримати достатні і належні аудиторські докази того, що:

- залишки на початок періоду не містять викривлень, які суттєво впливають на фінансові звіту поточного періоду;

- залишки на кінець попереднього періоду були правильно перенесені на початок поточного періоду або, при необхідності, перераховані;

- постійно застосовується відповідна облікова політика, або зміни в обліковій політиці, представляються розкриваються належним чином.

Якщо залишки на початок періоду містять викривлення, які можуть суттєво вплинути на фінансові звіти поточного періоду, аудитор повинен проінформувати управлінський персонал.

Якщо вплив викривлень не враховано, не представлено і не розкрито адекватно, аудитор повинен висловити умовно-позитивну або негативну думку.

Достатність і належний характер аудиторських доказів, які аудитору необхідно отримати відносно початкових сальдо, залежать від наступних аспектів:

- облікова політика, якої дотримується суб'єкт господарювання;

- чи був проведений аудит фінансової звітності попереднього періоду, і якщо так, то чи був аудиторський звіт (висновок) модифікований;

- характер рахунків і ризик суттєвих викривлень у фінансовій звітності поточного періоду;

- суттєвість початкових сальдо для фінансової звітності поточного періоду.

Деякі аудиторські докази відносно підтвердження оборотних активів і зобов'язань поточного періоду можуть бути отриманий в ході виконання аудиторських процедур Наприклад, оплата впродовж звітного періоду дебіторської (кредиторської) заборгованості, що існувала на початок звітного періоду, надасть деякі аудиторські докази щодо існування, прав і обов'язків, повноти і вартісної оцінки на початок періоду. Проте, при перевірці запасів аудитору дещо складніше визначити їх наявність на початок періоду. Тому звичайно проводять додаткові аудиторські процедури, такі як спостереження за проведенням поточної інвентаризації запасів і звірка показників на початок звітного періоду; проведення аудиторських процедур щодо вартісної оцінки елементів запасів на початок періоду. Комбінація вказаних процедур може надати достатні і належні аудиторські докази.