§ 4. Відповідальність суддів

Разом із загальними конституційними гарантіями права кожної людини на особисту недоторканність національне законодавство надає суддям додатковий імунітет, це зумовлено здійсненням ними публічних функцій — насамперед щодо вирішення правових конфліктів, які виникають у суспільстві. Недоторканність суддів — один з елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно­правове призначення — забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом⁴⁴. Для забезпечення недоторканності суддів повинен бути передбачений особливий порядок притягнення їх до юридичної відповідальності.

4.1. Дисциплінарна відповідальність суддів

Дисциплінарна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності за вчинення правопорушення. Дисциплінарний проступок як вид правопорушення розглядається як винне, протиправне порушення особою правил дисциплінарного порядку у сфері трудової, службової, навчальної, військової або іншої діяльності, за яке передбачене відповідне дисциплінарне стягнення⁴⁵.

Дисциплінарна відповідальність суддів — це особ­ливий, самостійний вид юридичної відповідальності, який застосовується у специфічній сфері людського життя і пов’язаний із професійною діяльністю спеціальних суб’єктів — суддів. Вона виступає гарантом виконання суддями своїх службових обов’язків та забезпечення прав громадян на професійний і справедливий судовий розгляд їх справ.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України дії, визначені як дисциплінарні правопорушення, і відповідальність за них установлюються виключно законами України. Підстави дисциплінарної відповідальності та порядок дисциплінарного провадження відносно суддів урегульовано Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, який може полягати в наступному:

1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;

2) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;

3) порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);

4) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;

5) розголошення таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;

6) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майновий стан, відображення в ній завідомо неправдивих відомостей (ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Важливо, що скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущене внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

Процедура розгляду та вирішення питання по суті щодо вчинення суддею дисциплінарного проступку та притягнення його до дисциплінарної відповідальності здійснюється у формі дисциплінарного провадження.

Дисциплінарне провадження — це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов’язків чи присяги судді.

Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти. Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Органи, що здійснюють дисциплінарне провадження щодо судді:

1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України — щодо суддів місцевих та апеляційних судів;

2) Вища рада юстиції — щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.

Механізм дисциплінарної відповідальності суддів повинен відповідати правовій специфіці посади судді, міжнародним стандартам та вітчизняним нормам, які містять принципи незалежності судових органів та суддів при здійсненні правосуддя.

Згідно з п. 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених Резолюціями 40/32 і 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада і 13 грудня 1985 р., незалежність судових органів гарантується державою й закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні й інші установи зобов’язані поважати незалежність судових органів і дотримуватися її. Суддя повинен мати право на невідкладний і безсторонній (на початковому етапі — конфіденційний) розгляд звинувачення або скарги, що надійшли на нього згідно з відповідною процедурою. Суддя може бути усунутий від посади або звільнений тільки з причин його нездатності виконувати свої обов’язки або поведінки, що не відповідає посаді, яку він обіймає, мати право на незалежну перевірку рішення про дисциплінарне стягнення, усунення від посади чи звільнення.

У Рекомендації № R(94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», схваленої Комітетом міністрів Ради Європи 13 жовтня 1994 р., викладено основні принципи, що стосуються незалежності суддів. Один із принципів стосується невиконання обов’язків і дисциплінарних порушень. Задля дотримання незалежності правосуддя слід уживати всіх необхідних заходів, що запобігають невиконанню суддями своїх обов’язків ефективно й неупереджено, або припинення дисциплінарного порушення. Зокрема, рекомендуються такі заходи: а) усунення судді від провадження у справі; б) доручення судді виконання інших завдань у межах суду; в) штрафні санкції, як, наприклад, зменшення розміру винагороди протягом якогось періоду; г) тимчасове призупинення суддівських пов­новажень. Звільнення судді з посади можливе тільки в разі, якщо він не в змозі відправляти судочинство, або ж він здійснив кримінальний злочин чи серйозно порушив дисциплінарні правила. Для накладення санкцій і вжиття дисциплінарних заходів щодо суддів держава також може створити спеціальний уповноважений орган, незалежний від уряду та адміністративних органів.

Європейська хартія і Закон України «Про статус суддів» від 10 липня 1998 р. також містять вимоги, щодо підстав та порядку притягнення суддів до відповідальності. Так, вирішення питань, пов’язаних із застосуванням санкцій до суддів, належить здійснювати органу, незалежному від виконавчої й законодавчої гілок влади. Не менше половини тих, хто бере участь у засіданні, мають становити судді, обрані такими ж суддями в порядку, що гарантує найширше їхнє представництво у складі комісії з дисциплінарного провадження. Ці питання вирішуються цим органом безпосередньо, за його пропозицією, за його рекомендацією, з його згоди або на підставі його висновку. Санкцію (міру відповідальності) може бути застосовано до судді у випадку халатності при виконанні одного з його обов’язків, передбаченого законодавством. Також національним законодавством по­вин­на бути забезпечена можливість кожної людини звернутися до незалежного органу зі скаргою з приводу судової помилки в конкретній справі. Такий орган, у свою чергу, має бути наділений повноваженнями передати справу до дисциплінарного органу за наявності певних підстав.

З аналізу розглянутих міжнародних актів видно, що основними вимогами щодо відповідальності суддів є:

а) підставами порушення дисциплінарного провадження може бути: невиконання суддями своїх обо­в’язків; халатність при здійсненні службових повноважень;

б) дисциплінарне провадження має здійснюватися з урахуванням і повагою до принципу незалежності суду;

в) дисциплінарне провадження має здійснювати орган, незалежний від виконавчої й законодавчої гілок влади;

г) не менше половини складу органу дисциплінарної юрисдикції щодо суддів мають становити судді, обрані суддівською спільнотою;

д) рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності мають контролюватися судовим органом вищої інстанції.

Згідно з українським законодавством дисциплінарне провадження щодо судді проходить три стадії:

1) перевірка даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності;

2) відкриття дисциплінарної справи;

3) розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення за результатами розгляду.

Отже, особа, якій стали відомі факти про вчинення суддею місцевого чи апеляційного суду дисциплінарного правопорушення, звертається з відповідною заявою (скаргою) до ВККС. Член ВККС разом із підпорядкованими йому дисциплінарними інспекторами здійснює перевірку фактів, викладених у заяві (скарзі). Для цього він має право ознайомлюватися з матеріалами судових справ, робити з них копії, опитувати суддів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади й органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян та їх об’єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. За результатами перевірки член ВККС складає висновок із викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Цей висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд ВККС, яка і вирішує по суті питання про відкриття дисциплінарної справи щодо судді чи відмову в її відкритті. Якщо ВККС приймає рішення про порушення дисциплінарної справи, копії цього рішення не пізніш як через три дні з дня його прийняття надсилається судді, щодо якого відкрито дисциплінарну справу, та особі, за зверненням якої порушено справу.

Розгляд дисциплінарної справи відбувається на засіданні ВККС, на яке запрошуються особа, за зверненням якої відкрито справу, суддя, стосовно якого відкрито справу, а в разі необхідності й інші заінте­ресовані особи. Розгляд дисциплінарної справи стосовно судді відбувається на засадах змагальності: заслуховуються повідомлення члена ВККС, який здійснював перевірку, про результати перевірки, пояснення судді, стосовно якого розглядається справа, а також інших заінтересованих осіб. Суддя, стосовно якого розглядається питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, має право надавати пояснення, ставити запитання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи. Перебіг розгляду дисциплінарної справи й оголошення результатів її розгляду фіксуються технічними засобами.

Рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи обговорюється і приймається ВККС колегіально більшістю від загального складу Комісії, додержуючись принципу таємниці процедури прийняття рішення — тобто за відсутності судді, стосовно якого розглядалася справа, і запрошених осіб. При обранні дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

До суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді догани. За наслідками дисциплінарного провадження ВККС також може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав. Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття ВККС провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення суддю не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, який не має дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення, накладене на суддю, може бути достроково знято Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за пропозицією від­повідної ради суддів.

Суддя може оскаржити рішення ВККС про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції або Вищого адміністративного суду України не пізніше одного місяця з дня вручення йому чи отримання поштою копії рішення.

Якщо ВККС прийнято рішення про відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, Комісія припиняє дисциплінарне провадження та повідомляє про це заінтересованих осіб.

Дисциплінарне провадження стосовно суддів Вер­хов­ного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів здійснюється Вищою радою юстиції у порядку, передбаченому в розділі ІV Закону України «Про Вищу раду юстиції», але загалом передбачений цим законом механізм дисциплінарного провадження подібний до механізму дисциплінарного провадження стосовно суддів місцевих та апеляційних судів.

Так, підставою для відкриття дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів є подання члена ВРЮ за результатами перевірки повідомлень про вчинення суддею дисциплінарного проступку. За наявності підстав, дисциплінарне провадження відкривається постановою ВРЮ в десятиденний строк із дня одержання даних про дисциплінарний проступок судді, а в разі, якщо ці дані потребують перевірки, — в строк не більше десяти днів із дня закінчення перевірки.

ВРЮ розглядає дисциплінарну справу на найближчому засіданні після надходження висновку та матеріалів перевірки. Розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Суддя, стосовно якого розглядається питання про дисциплінарну відповідальність, має право надавати пояснення, ставити запитання учасникам засідання, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи.

Рішення в дисциплінарній справі приймається за умови відсутності особи, щодо якої розглядається дисциплінарна справа, шляхом таємного голосування більшістю від конституційного складу ВРЮ.

Вища рада юстиції має право накласти на суддю дисциплінарне стягнення у виді догани. У разі прий­няття рішення про накладення дисциплінарного стягнення враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини й інші обставини, що впливають на відповідальність. Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності судді або перебування його у відпустці, але не пізніше року з дня вчинення проступку.

Якщо суддю протягом року з дня накладення на нього дисциплінарного стягнення не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення, накладене на суддю, може бути достроково зняте ВРЮ за заявою судді, на якого накладено дисциплінарне стягнення, але не раніше шести місяців з дня накладення стягнення.

Вища рада юстиції також може прийняти рішення про невідповідність судді обійманій посаді, про порушення суддею вимог щодо несумісності, про порушення суддею присяги та про внесення подання про звільнення цього судді з посади до органу, який його призначив чи обрав.

4.2. Цивільно­правова відповідальність суддів

Проблема майнової відповідальності суддів тісно пов’язана з вирішенням питання про імунітет та незалежність судді, тому існує потреба в додатковому правовому регулюванні, заснованому на вивченні історії виникнення та розвитку механізму відповідальності суддів, міжнародної практики. Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів без шкоди для якоїсь дисциплінарної процедури чи якогось права на апеляцію або компенсацію з боку держави відповідно до національних законів суддям слід користуватися особистим імунітетом від судового переслідування за фінансову шкоду, спричинену в результаті хибних дій чи упущень, які мали місце при здійсненні ними своїх судових функцій (п. 16).

У контексті цивільно­правової відповідальності міжнародними принципами встановлюється не тільки компенсація державою збитків, які виникли внаслідок рішення чи поведінки судді під час виконання своїх обов’язків, а й право держави на пред’явлення регресних вимог до суддів, з вини яких було заподіяно майнову шкоду фізичним або юридичним особам у разі грубого порушення суддею правил, які регулюють виконання його професійних обов’язків.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням (ч. 4 ст. 62 Конституції України).

Відносини щодо відповідальності держави перед громадянином за дії суду, якщо ним були прийняті незаконні рішення, втілено також у Законі України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» та Цивільному кодексі України (далі — ЦК). Так, ст. 1176 ЦК передбачає відповідальність держави за шкоду, завдану фізичній особі діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, якщо ними були прийняті незаконні рішення, вчинені незаконні дії чи внаслідок їхньої бездіяльності незалежно від вини посадових і службових осіб указаних органів. Як випадки компенсації шкоди норма визначає: незаконне засудження особи, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, незаконне застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконне затримання, незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Підставою для відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями суду, може бути постановлення судом виправдувального вироку, скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства, а також у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (ч. 5 ст. 1176 ЦК).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення суду, відшкодовується на загальних підставах.

Особливість указаних норм у тому, що відповідальність за помилки, або навіть порушення закону цілком конкретних суддів держава бере на себе, оскільки: а) вона завжди виступає гарантом відшкодування шкоди; б) судді виконують свої функції не як приватні особи у своїх інтересах, а від імені держави. Саме тому держава повинна мати право пред’явлення регресних вимог до суддів, із вини яких було заподіяно майнову шкоду фізичним або юридичним особам. Але така відповідальність має наставати тільки у випадках серйозного нехтування обов’язками, явних зловживань, грубої недбалості або злочину.

4.3. Кримінально­правова відповідальність суддів

Держава для забезпечення незалежності суддів, їхньої недоторканності встановлює особливий порядок притягнення суддів до кримінальної відповідальності. У більшості країн світу дозвіл на притягнення судді до кримінальної відповідальності дає Конституційний суд, що дозволяє запобігти зловживанням із боку інших державних органів щодо суддів. В інших країнах Генеральний прокурор ініціює питання про притягнення судді до кримінальної відповідальності (Болгарія, Литва), або парламентський омбудсмен (Швеція). Але є країни, де відсутній будь­який імунітет для суддів перед кримінальним переслідуванням (Канада, Франція, Фінляндія, Ісландія, Японія)⁴⁶.

В Україні суддю не можна без згоди Верховної Ради України затримати чи заарештувати до винесення судом обвинувального вироку. Недоторканність судді поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв’язку, кореспонденцію, належне йому майно і документи. Проникнення в житло або інше володіння судді чи його службове приміщення, особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитися лише за судовим рішенням.

Суддю, затриманого за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна відповідальність, слід негайно звільнити після з’ясування його особи. Суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь­якого органу чи установи, крім суду.

Кримінальна справа щодо судді може бути порушена лише Генеральним прокурором України або його заступником.

Підсудність справи щодо обвинувачення судді у вчиненні злочину визначається Головою Верховного Суду України. Справа не може розглядатися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді.

Суддя, якого притягнуто до кримінальної відповідальності, відстороняється від посади ВККС на підставі вмотивованої постанови Генерального прокурора України на час здійснення провадження кримінальної справи стосовно судді. Інститут відсторонення судді від посади у зв’язку з притягненням його до кримінальної відповідальності передбачено Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

4.4. Адміністративно­правова відповідальність суддів

Специфіка правового статусу суддів потребує виключення можливості застосування щодо них санкцій, визначених у Кодексі України про адміністративні правопорушення. В цьому випадку також діє принцип недоторканності суддів.

Стаття 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлює певні обмеження, а саме: суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь­якого органу чи установи, крім суду. Суддю, затриманого за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена адміністративна відповідальність, слід негайно звільнити після з’ясування його особи.

Указані норми повинні забезпечити неможливість будь­яких спроб обмежити особисту свободу судді шляхом притягнення його до адміністративної відповідальності, якщо він здатний підтвердити свою ідентичність⁴⁷.