- •1.Поняття міжнародного приватного права
- •2.Предмет міжнародного приватного права
- •3. Методи регулювання відносин у міжнародному приватному праві.
- •4. Природа норм міжнародного приватного права і його місце в правовій системі.
- •6. Система міжнародного приватного права.
- •7.Національне законодавство
- •8 Міжнародний договір як джерело міжнародного права
- •9. Правові звичаї як джерело міжнародного приватного права
- •10. Поняття та структура колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •11. Класифікація колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •12. Основні формули прикріплення колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •13. Сутність проблеми кваліфікації та основні способи її вирішення.
- •14. Поняття зворотного відсилання та відсилання до закону третьої держави.
- •15. Обхід закону в міжнародному приватному праві.
- •16. Взаємність і реторсії в міжнародному приватному праві.
- •17.Особистий закон фізичної особи.
- •18. Основні принципи правового положення іноземців.
- •19 Особистий статут і "національність" юридичної особи
- •20 Імунітет держави та його види
- •21.Колізійні питання права власності.
- •22. Поняття і особливості зовнішньоекономічної угоди.
- •23. Форма зовнішньоекономічних угод
- •24. Колізійно-правові питання зовнішньоекономічних угод.
- •25. Поняття та особливості правового регулювання міжнародних перевезень.
- •26. Колізійні питання деліктних зобов’язань.
- •27. Колізії законів у сфері спадкування.
- •28. Колізійні питання шлюбно-сімейних відносин у міжнародному приватному праві.
- •29.Колізійні питання міжнародних трудових відносин.
- •30. Поняття міжнародного цивільного процесу.
- •32. Виконання іноземних судових доручень.
- •33. Визнання і виконання іноземних судових рішень .
- •34. Поняття і юридична природа міжнародного комерційного арбітражу.
- •35. Види третейських (арбітражних судів).
- •36. Визнання і виконання іноземних арбітражних рішень.
22. Поняття і особливості зовнішньоекономічної угоди.
Визначення зовнішньоекономічного договору (контракту) міститься в ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»: це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
З цього визначення випливають дві кваліфікуючі ознаки зовнішньоекономічного договору:
спрямованість на забезпечення господарської (зовнішньоекономічної) діяльності контрагентів (ця ознака визначає зовнішньоекономічний договір як різновид господарського договору);
різна державна належність контрагентів (ця ознака пояснює, за яких умов господарський договір набуває міжнародного характеру, стає власне «зовнішньоекономічним»).
Основні функції зовнішньоекономічних контрактів, незважаючи на наявність розбіжності суджень фахівців щодо існування тієї чи іншої з них, можна визначити так:
- ініціативна; - програмно-координаційна; - інформаційна; - гарантійна; - правозахисна .
У міжнародній практиці використовують різні зовнішньоекономічні договори. Основні види зовнішньоекономічних контрактів такі: разового постачання; з періодичним постачанням; на постачання комплектного устаткування; на постачання комплектного устаткування; з оплатою в грошовій формі; з оплатою в товарній або змішаній формі; на управління; "під ключ"; колективні.
23. Форма зовнішньоекономічних угод
Згідно зч. 2 ст. б Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність)) зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом (жоден чинний міжнародний договір України не скасовує вимогу для українських суб'єктів господарювання дотримуватися письмової форми зовнішньоекономічного договору; відтак мова може йти лише про обтяження форми, встановлені законами України, а саме: обов'язковість нотаріального посвідчення та/або державної реєстрації відповідного договору). Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта ЗЕД суб'єктом ЗЕД України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта.
Важливим є питання про наслідки недодержання форми зовнішньоекономічного договору (особливо з огляду на те, що світова практика широко визнає договори, укладені в усній формі, та широко тлумачить поняття письмової форми).
Форма зовнішньоекономічного договору визначається місцем його укладення. Якщо дотримані вимоги законодавства України, то укладена за кордоном угода не може були визнана недійсною внаслідок недотримання форми. Угоди щодо будівель та іншого нерухомого майна, що знаходиться на території України, визнаються за її законами. Права та обов’язки сторін контракту визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не домовляться про інше. Місце укладення угоди визначається згідно із законами України.
Від імені суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України, що є юридичними особами, зовнішньоекономічний договір (контракт) підписує особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів даного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, та особа, уповноважена на це довіреністю, виданою за підписом керівника суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособово чи в іншому порядку, передбаченому установчими документами, або особа, уповноважена на це установчими документами безпосередньо.
Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.
Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.