- •1.Поняття міжнародного приватного права
- •2.Предмет міжнародного приватного права
- •3. Методи регулювання відносин у міжнародному приватному праві.
- •4. Природа норм міжнародного приватного права і його місце в правовій системі.
- •6. Система міжнародного приватного права.
- •7.Національне законодавство
- •8 Міжнародний договір як джерело міжнародного права
- •9. Правові звичаї як джерело міжнародного приватного права
- •10. Поняття та структура колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •11. Класифікація колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •12. Основні формули прикріплення колізійних норм в міжнародному приватному праві
- •13. Сутність проблеми кваліфікації та основні способи її вирішення.
- •14. Поняття зворотного відсилання та відсилання до закону третьої держави.
- •15. Обхід закону в міжнародному приватному праві.
- •16. Взаємність і реторсії в міжнародному приватному праві.
- •17.Особистий закон фізичної особи.
- •18. Основні принципи правового положення іноземців.
- •19 Особистий статут і "національність" юридичної особи
- •20 Імунітет держави та його види
- •21.Колізійні питання права власності.
- •22. Поняття і особливості зовнішньоекономічної угоди.
- •23. Форма зовнішньоекономічних угод
- •24. Колізійно-правові питання зовнішньоекономічних угод.
- •25. Поняття та особливості правового регулювання міжнародних перевезень.
- •26. Колізійні питання деліктних зобов’язань.
- •27. Колізії законів у сфері спадкування.
- •28. Колізійні питання шлюбно-сімейних відносин у міжнародному приватному праві.
- •29.Колізійні питання міжнародних трудових відносин.
- •30. Поняття міжнародного цивільного процесу.
- •32. Виконання іноземних судових доручень.
- •33. Визнання і виконання іноземних судових рішень .
- •34. Поняття і юридична природа міжнародного комерційного арбітражу.
- •35. Види третейських (арбітражних судів).
- •36. Визнання і виконання іноземних арбітражних рішень.
14. Поняття зворотного відсилання та відсилання до закону третьої держави.
Зворотне відсилання (гепиоі першого ступеня) та відсилання до закону третьої країни (гепиоі другого ступеня) — одна з найбільш складних проблем, що існують у міжнародному приватному праві.
Зворотне відсилання — це результат зіткнення (колізії) колізійних норм різних держав, який призводить до того, що іноземне право, обране на підставі вітчизняної колізійної норми, відсилає назад чи до права третьої країни.
Колізії колізійних норм можуть бути як позитивні, так і негативні.
Позитивні колізії — дві й більше держави розглядають певні правовідносини з участю іноземного елементу як предмет регулювання свого власного права.
Негативні колізії — жодна держава, з якою пов'язані певні правовідносини, не розглядає його як предмет регулювання свого власного права. Саме негативні колізії є підставою виникнення інституту зворотного відсилання.
Проблема зворотного відсилання з'явилася у доктрині міжнародного приватного права ще у 19 ст. і стала відомою світовій практиці (справа Форго 1878 року) під французьким терміном «гепуоі». Цей приклад якнайкраще може проілюструвати проблему зворотного відсилання, суть якого полягає у такому. Форго був баварським підданим, але постійно проживав у Франції. Після його смерті потрібно було вирішити питання про спадкування майна, яке знаходилось у Франції. Французька колізійна норма з цих питань відсилала до закону «доміциля походження», тобто до баварського права. Баварський закон, у свою чергу, містив колізійну норму, яка відсилала до закону «французького доміциля» (фактичного доміциля), тобто до французького закону. Французький суд прийняв зворотне відсилання і використав свій закон.
Проблема зворотного відсилання з'являється тому, що іноземне право, до якого відсилає вітчизняна колізійна норма, розглядається як іноземне право в цілому, включаючи і його колізійні норми, які відсилають назад до вітчизняного права.
Результатом прийняття відсилання є застосування матеріального права держави суду або третьої держави (в іншому випадку застосування не матеріального права, а правопорядку в цілому зводиться до того, що пошук застосовного права починається з початку).
Проект Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає прийняття зворотного відсилання при визначенні особистого та сімейного стану фізичної особи, а також приписує розглядати будь-яке відсилання до іноземного права як відсилання до матеріального, а не до колізійного права відповідної країни, якщо інше не встановлено законом (ст. 8).
15. Обхід закону в міжнародному приватному праві.
Обхід закону — це такі дії учасників відносин, за яких сторонами свідомо створюється прив'язка до іноземного права з метою уникнути використання до цих правовідносин примусового закону, якому вони підпорядковані (як правило, закону своєї країни).
Щодо наслідків обходу закону, то така штучна колізійна прив'язка до іноземного закону породжує недійсність відповідної угоди. Ця загальна доктрина вперше була опрацьована 1878 року на підставі рішення французького касаційного суду у справі Бофремон: громадянка Франції, для того щоб обійти існуючу тоді у Франції заборону розлучення, натуралізувалася в Німеччині, де домоглася судового розлучення і взяла новий шлюб. Цей шлюб був оголошений французьким судом недійсним; суд знайшов, що розірвання першого шлюбу було здійснено в обхід французької забороняючої норми. З цього рішення суд вивів, що у міжнародному приватному праві необхідно застосовувати принцип ?гаиз отпіа соггитріі (обхід закону породжує недійсність акту в цілому)1.
У ст. 9 проекту Закону України «Про міжнародне приватне право» також знайшов своє відбиття вищенаведений принцип (щодо наслідків обходу закону).
Але не всі автори поділяють таку точку зору. Деякі вважають, що питання про обхід закону в міжнародному приватному праві є одним з випадків застосування застереження про публічний порядок. На думку відомого німецького колізіоніста Л. Раапе, публічний порядок дає змогу боротися з обходом закону, тобто його можна розглядати як конкретний захід щодо попередження обходу закону в окремих сферах правовідносин.
Інші автори зазначають, що наслідки обходу закону (ст. 9 проекту Закону України «Про міжнародне приватне право») суперечать загальним принципам правового регулювання, які склалися в міжнародному приватному праві, оскільки «штучна криміналізація» обходу закону, переведення його у статус протиправного суперечить самому змісту цього поняття — обхід закону являє собою легальне ухилення від його дії (а не його порушення)