- •Загальні правові засади інституту договірного права
- •Загальні положення про договір (контракт)
- •Загальні правові засади інституту договірного права
- •1.2. Принципи підприємницької діяльності
- •1.3. Суб’єкти підприємництва
- •1.4. Види та умови здійснення підприємницької діяльності
- •2.2. Умови дійсності правочинів. Недійсність правочинів
- •2.3. Правові наслідки недодержання сторонами вимог закону при вчиненні правочину
- •2.4. Нотаріальне посвідчення правочинів
- •3.2. Класифікація цивільних зобов’язань
- •3.3. Принципи зобов’язального права
- •3.4. Суб’єкти та об’єкти цивільних зобов’язань
- •3.5. Зміст цивільних зобов’язань
- •3.6. Підстави виникнення зобов’язально-правових відносин (зобов’язань)
- •Модуль 2 загальні положення про договір (контракт)
- •4.2. Зміст і тлумачення договору
- •4.3. Порядок і способи укладення договору
- •4.1. Договір як універсальний засіб саморегуляції суспільних відносин
- •4.2. Зміст і тлумачення договору
- •4.3. Порядок і способи укладення договору
- •4.4. Структура, форма договору та правові наслідки порушення порядку його укладення
- •5.2. Заміна сторін за договором
- •5.3. Зміна (новація), припинення договору та їх правові підстави
- •6.1. Загальні засади забезпечення виконання договірних зобов’язань
- •6.2. Неустойка як захід забезпечення виконання договірних зобов’язань
- •6.3. Договір поруки
- •6.4. Гарантія
- •6.5. Завдаток
- •6.6. Застава як спосіб забезпечення зобов’язання
- •6.7. Притримання
- •7.2. Види договірної відповідальності
- •7.3. Умови договірної відповідальності
- •6.2. Інтегровані договори
- •6.3. Нетипові договори
- •6.4. Особливості публічно-правових договорів
1.2. Принципи підприємницької діяльності
З метою розвитку ринкових відносин законодавством України проголошується свобода підприємницької діяльності, яка базується на таких принципах (ст. 44 ГК України):
вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності. Суб’єкт підприємницької діяльності самостійно вирішує, якими видами діяльності йому займатися, з огляду на обмеження, встановлені чинним законодавством (наприклад діяльність, пов’язана з проведенням, криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями);
самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;
вільного найму підприємцем працівників. Цей принцип обмежується положенням спеціального законодавства про зайнятість, що містить положення, якими обмежуються трудові права іноземних громадян та осіб без громадянства – ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення» передбачена необхідність отримання дозволу на працевлаштування у державній службі зайнятості України;
комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. За порушення договірних зобов’язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство та приватний підприємець самостійно несуть відповідальність, передбачену законодавством України;
вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом. Цей принцип суттєво обмежується шляхом встановлення правил щодо цільового використання коштів суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи, обмежень на проведення операцій у готівкових коштах та ін.;
самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
1.3. Суб’єкти підприємництва
Суб’єктами підприємницької діяльності визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність, реалізуючи підприємницьку компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб’єктами підприємницької діяльності є:
господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у відповідності до вимог чинного законодавства;
громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Відповідно до ст. 50 ЦК право на здійснення підприємницькою діяльністю, незабороненої законодавством, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин [ЦК, ст. 51];
філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.
Створення суб’єктів господарювання здійснюється з додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства.
Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом у випадках, передбачених ч.2 ст. 64 Конституції України («в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень...»).
У ЦК України визначається правове становище фізичних та юридичних осіб як підприємців, а також підприємницьких товариств та договірних зобов’язань.