2. Ліпоїдний некробіоз.

Визначення: хронічне захворювання шкіри, в основі якого лежить мікроангіопатія що призводить до дезорганізації сполучної тканини з відкладенням у ній ліпідів і наступним некробіозом.

Класифікація.

1. Класична форма, характеризується одиничними великими вогнищами, частіше зустрічається на шкірі гомілок, нерідко з виразками.

2. Атипова форма містить у собі 2 варіанти:

• склеродермоподібний;

• поверхнево-бляшечний.

Клініка.

• Зазвичай уражається шкіра передньої поверхні гомілок, нерідко симетрично. Можлива поразка інших ділянок тіла (груди, живіт, тильна поверхня стопи).

• Захворювання починається з появи одного чи декількох плям слабко інфільтрованих вузликів червоно-сиюшного кольору, з яких поступово формуються різко обкреслені овальні чи поліциклічні бляшки діаметром від 1 до 10 см і більше. Їх центральна частина жовтувато-коричневого кольору, злегка западає, а крайова частина синюшно-червоного кольору, трохи піднімається. Бляшки мають гладку поверхню, що іноді лупиться по периферії. Поступово центральна частина бляшок атрофується, на ній з'являються телеангіектазії, легка гіперпігментація, іноді виразки.

• Суб'єктивні відчуття відсутні.

• Перебіг захворювання хронічний.

Лікування.

1. Компенсація цукрового діабету.

2. Поліпшення мікроциркуляції (пентоксифіллін, препарати нікотинової кислоти).

3. Покращення метаболізму (актовегін, солкосеріл, тощо)

4. Антиагреганти (аспірин, курантіл, тощо)

5. Ділянки з виразками лікують як звичайні виразки, іноді виникає необхідність хірургічного втручання, в т.ч. кріодеструкції ураженої ділянки.

6. Фізіотерапевтичне лікування:

• Лазеротерапія, в т.ч. акупунктурна;

• Ультразвукова терапія самостійно або на переміну з лазеротерапією;

• Місцеві аплікації кортикостероїдів на запалену прикордонну частину шкіри.

• електрофорез з нікотинової кислотою, еуфіліном на уражені кінцівки.

• ультратон на гомілки.

• гіпербарична оксигенація

3. Ліподистрофії

Визначення: Зміни шкіри і підшкірної жирової клітковини у вигляді ділянок атрофії або гіпертрофії в місцях введення інсуліну.

Лікування:

1. Зміна місць ін‘єкцій інсуліну

2. Фізіотерапевтичне лікування:

• Лазеротерапія на місця ліподисторфій;

• Ультразвукова терапія на місця ліподисторфій - самостійно або на переміну з лазеротерапією;

• Гіпербарична оксигенація.

4. Діабетичний гепатоз

Визначення: це жировий гепатоз (жирова інфільтрація печінки), який розвивається при тривалій декомпенсації цукрового діабету, внаслідок вичерпання запасів глікогену і надмірного поступлення вільних жирових кислот, нейтрального жиру у гепатоцити.

Клініка:

• Печінка збільшена, щільна, м.б. болючою через розтягнення капсули і порушення відтоку жовчі

• Характерні зміни при УЗД

• У крові підвищені рівні холестерину, ліпідів, вільних жирних кислот

Лікування:

• Компенсація цукрового діабету

• Гепатопротектори

5. Синдром Сомоджі

Визначення: хронічне передозування інсуліну, післягіпоглікемічна гіперглікемія. Розвивається у хворих з поганим контролем ЦД

Клініка:

• Підвищений апетит

• Прискорення росту

• Ожиріння (часто за кушингоїдним типом)

• Гепатомегалія

• Схильність до кетоацидозу, явних чи прихованих гіпоглікемії (переважно вночі і рано вранці)