6.Значення філософських поглядів Сократа та софістів.
Отже, з цього всього можна зробити висновок, що софісти зверталися до людського індивіда як до індивідуальності особливого типу. Специфічною рисою останньої виступає здатність тлумачити про речі, оцінювати їх і, отже, відрізняти одну від одної, тобто – індивідуалізувати. Софісти, звичайно, ще не можуть піднестися над «речовистським» підходом до людини, притаманним античному способу мислення, хоча, хай і в «речовистських» ще рамках, вирізняють людину з-поміж усіх інших речей світу як таку індивідуальність, яка здатна сама індивідуалізувати. Інакше кажучи, софісти першими в історії давньогрецької філософії стають на шлях свідомого вирізнення з-поміж різноманітних відношень світу суб’єктивно-об’єктивного відношення, головного, як відомо, у формуванні самого предмета філософії.
Сократ різко полемізував із софістами, хоча серйозних змістовних підстав для цього в нього не було. Більше того, Сократ фактично продовжив справу софістів, принаймі в утвердженні проблеми людини як головної теми філософських міркувань.
Переконання Сократа в існуванні об’єктивної істини приводить його до висновку, що існують об’єктивні моральні норми, що відмінність між добром і злом не відносна, а абсолютна.
В історії філософії з іменем Сократа пов’язується існування так званих сократичних шкіл, які мали назви: кініки, кінераїки, мегарики.
Поставивши в центр своєї філософії людину, Сократ стверджує, що пізнати світ людина може, тільки пізнавши себе, свою душу, справи і в цьому основне завдання філософії.
[ 3, c. 45-46 ]
Список використаної літератури:
Ф. Х. Кессіді «Сократ»;
Філософія: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. /
Л.В. Губерський, І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін.; За ред. І.Ф. Надольного. – К.: Вікар, 2001. – 457 с.;
Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І. В., Табачковський В. Г., Горак Г. І. та ін. – К.; Либідь, 1993;
Філософія: За ред. Зеліченка Г. А. – Київ, Вища школа, 1995.