- •Лабораторна робота №2
- •1. Характеристика джерел забруднення атмосферного повітря в басейні річки Тиса.
- •2. Розподіл концентрацій забруднюючих речовин в атмосфері.
- •Роза вітрів за рік
- •Максимальні приземні і гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин, що викидаються заводом
- •Уточнення розмірів сзз проводять з урахуванням “рози вітрів” за формулою
- •Результати розрахунку уточненої санітарно захисної зони
- •Концентричні кола
Національний авіаційний університет
Інститут екологічної безпеки
Кафедра екології
Лабораторна робота №2
На тему: «Організація спостережень і контролювання забруднень атмосферного повітря»
Виконав: студент 301 гр. ІЕБ
Щербей В.Я.
Перевірив: Голубов О.С.
Київ 2011
1. Характеристика джерел забруднення атмосферного повітря в басейні річки Тиса.
ВАТ "Виноградівський завод пластмасових санітарно-технічних виробів" - один із підприємств пластмасової продукції, що має має такий вид діяльності: виробництво гумових виробів, виробництво пластмас у первинних формах, виробництво інших виробів з пластмас, виробництво полімерної сировини.
На даний час у виробничій програмі заводу багато найменувань виробів технічного та господарсько-побутового призначення. Для їх виготовлення щорічно переробляється значну кількість різної сировини, у тому числі смоли ПВХ, поліетилен, амінопласти, фенопласти. Найбільшу питому вагу в загальному обсязі виробництва займає продукція технічного призначення та інших товарів широкого вжитку.
Основним видом діяльності підприємства є виробництво пластмасових сантехвиробів – бачків змивних, сифонів різних видів, сидінь до унітазів, арматури до керамбачка, а також аераторів та зливовідводів і ящиків для молочної, м’ясної та фруктової продукції. Основна полімерна сировина – поліолефіни – поліпропілен та поліетилен.
ВАТ "Виноградівський завод пластмасових санітарно-технічних виробів" викидає в атмосферу такі забруднюючі речовини: діоксин вуглецю, діоксид сірки, діоксид азоту , формальдегід та пил.
Забруднююча речовина |
Хімічна формула |
г/с |
Діоксид вуглецю |
CO2 |
50,5 |
Діоксид сірки |
SO2 |
8,5 |
Діоксид азоту |
NO2 |
10,5 |
Формальдегід |
H2CO |
0,9 |
Пил |
|
1,9 |
Атмосфера завжди містить певну кількість домішок, котрі зумовлюються природними та антропогенними джерелами.
Основними джерелами забруднення атмосфери є природні, промислові та побутові процеси. їх об'єднують у такі групи:
— забруднювачі природного походження (мінеральні, рослинні, тваринні, мікробіологічні);
— забруднювачі, які утворюються при згорянні палива для потреб промисловості, опалення житлових будинків, при роботі всіх видів транспорту.
— забруднювачі, які утворюються в результаті промислових викидів.
— забруднювачі, зумовлені згорянням і переробкою побутових і промислових відходів.
Діоксид вуглецю (оксид карбону (IV), вуглекислий газ, CO2 ) — тривка хімічна сполука, поширена в природних газах, що містять його в кількості від декількох відсотків до практично чистого вуглекислого газу. Безбарвний, має кислуватий смак і запах. Є кінцевим продуктом окиснення вуглецю, не горить, не підтримує горіння і дихання. Токсична дія вуглекислого газу виявляється при його вмісті в повітрі 3-4 % і полягає в подразненні дихальних шляхів, запамороченні, головному болі, шумі у вухах, психічному збудженні, непритомному стані.
Діоксид сірки при звичайних умовах являє собою безбарвний газ, з різким задушливим запахом. Він важчий від повітря більше ніж у два рази. При охолодженні до —10 °С діоксид сірки скраплюється в безбарвну прозору рідину, а під тиском 2,5 атм. скраплюється при звичайній температурі. Тому його можна зберігати і транспортувати в стальних балонах у рідкому стані. Діоксид сірки отруйний, хоч і значно менше, ніж сірководень. Наявність його в повітрі в кількості 0,33 мг/дм3 і більше викликає задишку і запалення легенів. SO2 токсичний. Симптоми при отруєнні сірчистим газом - нежить, кашель, захриплість, першіння в горлі. При вдиханні сірчистого газу більш високої концентрації - задуха, розлад мови, утруднення ковтання, блювання, можливий гострий набряк легенів.
Діоксид азоту — за звичайних умов являє собою газову суміш бурого кольору з задушливим запахом, що поряд із молекулами власне діоксиду (NO2) містить також молекули гемітетраоксиду азоту (N2O4), що являє собою диме́р діоксиду. Ця суміш при 21,15°С згущується на прозору жовту рідину, а при —11,2°С замерзає в безбарвну масу.
Дуже отруйний. Вдихання його викликає сильне подразнення дихальних органів. При звичних умовах являє собою газову суміш бурого кольору з задушливим запахом. При 21оС – згущується в ясно-жовту рідину. Гостре отруєння починається –з легкого кашлю, в більш тяжких випадках – з сильного кашлю, відчуття стиску в грудях, головної болі, деколи рвоти, салівації. Період відносного задовільного стану триває 2-8 год. Потім з′являються признаки наростаючого окату легенів, багато вологих хрипів, прискорене серцебиття, деколи озноб, підвищення температури. Часто виникають порушення шлунково-кишкового тракту, тошнота, рвота, пронос, сильні болі в верхній частині живота.
Забруднення атмосферного повітря діоксидом азоту містить у собі загрозу не тільки для здоров'я людей, але і наносить екологічну шкоду всьому природному середовищу. Негативний біологічний вплив діоксиду азоту на рослини виявляється в знебарвленні листів, зів'яненні квіток, припиненні плодоносіння і росту.
Формальдегід (метанал) (від лат. formica — мурашка) — хімічна речовина з формулою H2CO, найпростіший із альдегідів, перший член гомологічного ряду аліфатичних альдегідів.
Формальдегід - потужний подразник очей, верхніх дихальних шляхів та шкіри. За свідченням низки досліджень, він також впливає на центральну нервову систему, викликаючи головний біль, втому і депресію. Він також потенційно може викликати астму й астматичні напади як неспецифічний подразник. Крім того, дослідження на тваринах дозволяють припустити, що формальдегід - потенційно канцерогенна речовина.
Пил виробничих приміщеннях утворюється здебільшого через сировинні проміжні матеріали і готову продукцію, за її перевантаженням і випуском продуктів плавки та інших технологічних процесів переробки і обробки металу. Ступінь дії пилу на організм залежить від фізико-хімічних властивостей, токсичності, дисперсності та концентрації. Розрізняють пил органічну, неорганічну і змішану.При вдиханні запиленого повітря частина пилу виводиться з організму. Це обумовлене його захисними рефлексами (чхання, кашель, діяльність бронхів). Інша частина пилових частинок проникає в глиб легеневих тканин і осідає на альвеолах, тобто розвивається пневмоконіоз. Найбільш шкідливими для організму людини є пил з розмірами частинок від 0,1 до 10,0 мкм.