СУПЕРЕЧНОСТІ МІЖ ЗАПОРІЗЬКОЮ СІЧЧЮ ТА ГЕТЬМАНЩИНОЮ

Запорозька Січ у другій половині XVII ст. Особливості становища ^гіапорозькоіСш

1. продовжувала відігравати роль форпосту від турецько-татарських набігів;

2. залишалася осередком неконтрольованим військовим центром;

3. за часів Б. Хмельницького підлягала владі гетьмана, зберігаючи водночас автономію у внутрішньому житті;

4. за часів наступників Б. Хмельницького часто ставала в опозицію до гетьманської влади;

5. кількість запорозького козацтва у 60-х рр XVII ст. збільшувалася, тому що почастішали втечі на Запоріжжя з Лівобережної та Правобережної України

Після укладення “Вічного миру” (1686 р.) змінився політико-правовий статус Січі: вона перейшла у виключне підпорядкування Москви, проте, незважаючи на заборону, провадила власну зовнішньополітичну лінію: на початку 90-х рр. XVII ст. відбулося пожвавлення зносин з Кримським ханством; активно розвивалися відносини з правобережним козацтвом і польською владою. У листопаді 1689 р. запорожці звернулися до Речі Посполитої із проханням про підданство (отримали лише загальні обіцянки).

Діяльність кошового отамана і. Сірка (початок XVII ст. 1680 р.)

Особливості правління:

1. провів понад 60 битв проти військ Османської імперії, Кримського ханства, ногайських орд і жодного разу не зазнав поразки;

2. під його проводом козаки звільнили з неволі близько 100 тис. бранців;

3. прагнув не допустити послаблення політичної ролі Запорозької Січі та намагався активно впливати на розвиток подій в Україні;

4. завжди займав власну позицію щодо політики П. Тетері, М. Ханенка, ГІ. Дорошенка, Ю. Хмельницького та І. Самойловича;

5. обирався кошовим отаманом Запорозької Січі близько 15 разів;

6. унаслідок того, що політичні уподобання кошового часто змінювалися, його дії часто негативно впливали на державницькі устремління українських гетьманів:

• 1659 р. союзник І. Виговського кримський хан Мехмед-Гірей, дізнавшись про напад І. Сірка на кримських і ногайських татар, залишив зі своєю 30-тисячною ордою гетьмана;

• 1667 р. - дії І. Сірка перекреслили плани П. Дорошенка об'єднати Гетьманщину за допомогою татар, коли союзник останнього калга-султан Крим-Гірей, отримавши повідомлення про напад І. Сірка на Крим, відмовився розгромити польське військо, оточене під Підгайцями на Галичині й уклав угод\ з поляками.

Політика московського уряду ирдо Запорозької Січі в другій половині XVII ст.

Основні особливості:

3. підтримка запорожців у конфліктах з українськими гетьманами, оскільки це сприяло ослабленню гетьманської влади;

2. направлення у 1663-1667 рр. на Чортомлицьку Січ московської залоги, що стежила за подіями, які там відбувалися;

3. спорудження 1686 р. на запорозьких землях за наказом московського уряду фортеці, аби утримувати козаків під контролем;

4. створення перешкод зносинам запорожців з Кримським ханством і Річчю Посполитою;

5. використання військової сили запорожців для реалізації своїх зовнішньополітичних пріоритетів боротьба за вихід до Азовського і Чорного морів (Азовсько-Дніпровська кампанія 1695-1698 рр.).

Зовнппньополггичні орієнтири п. Дорошенка Політика гетьмана п. Дорошенка (1665-1676pp.).

Основні риси правління:

1. виступав за об'єднання всіх українських земель і здобуття для держави незалежності,

2. спирався на підтримку київського митрополита Й. Тукальського, який перебував у

гетьманській резиденції в Чигирині;

3. внаслідок неможливості швидкої реалізації ідеї соборності козацької України погоджувався на певну форму іноземної протекції;

4. створив 20-тисячне наймане військо сердюків (від тур. “відчайдухи”), яке було особисто віддане гетьману і зменшувало його залежність від старшини;

5. був прихильником встановлення спадкового гетьманату;

6. встановив на кордоні нову митну лінію;

7. почав карбувати власну монету;

8. зміцнюючи владу гетьмана, зумів досягти поєднання сильної гетьманської влади з діяльністю генеральних і старшинських рад;

9. для заселення вільних земель у прикордонні заснував новин 1 орговицькии полк,

10. після підписання Річчю Посполитою і Московською державою Андрусівського перемир'я вирішив укласти військовий союз з Кримським ханством і прийняти політичний протекторат Османської імперії.

Корсунські статті - договір, укладений гетьманом ГТ. Дорошенком з Османською імперією і затверджений Генеральною військовою радою у Корсуні 12 березня 1669 р.

Основні умови:

1. турецький султан обіцяв допомогти П. Дорошенку відвоювати у Речі Посполитої Галичину, Київщину, Волинь і розпочати війну з Московською державою за Лівобережну Україну;

2. гетьман і старшина зобов'язувалися брати участь у війнах на боці Османської імперії, виставляючи козацьке військо;

3. укази султана з питань, які стосуються Гетьманщини, мали видаватися турецькою і

українською мовами;

4. татарське військо, яке прибувало в Україну для допомоги гетьману, переходило в його

підпорядкування і не мало права брати ясир;

5. турецький султан у майбутньому визнавав за Гетьманщиною всі українські землі від

Перемишля і Самбора на заході до Севська і Путивля на сході;

6. титул гетьмана залишався пожиттєво і спадково за родом П. Дорошенка;

7. київський митрополит підпорядковувався константинопольському патріарху;

8. українське населення звільнялося від сплати податків і данини на користь султана;

9. на українських землях туркам і татарам заборонялося споруджувати мечеті;

10. кримський хан і турецький султан зобов'язувалися не укладати без згоди гетьмана договорів з Річчю Посполитою і Московською державою.

Гдухівські статті - договір між лівобережним гетьманом Д. Многогрішним і уповноваженими московського царя в Глухові 16 березня 1669 р.

Основні умови:

1. підтвердження вольностей Війська Запорозького, прав і привілеїв козацької старшини,

2. московські воєводи залишалися лише в Києві, Переяславі, Ніжині, Чернігові та Острі, а їхні функції обмежувалися виключно військовими справами,

3. гетьману заборонялося вступати у безпосередні зносини з іноземними державами,

4. представникам гетьмана дозволялося бути присутніми на посольських з'їздах, де вирішувалися питання, пов'язані з І етьманіциною;

2. козацький реєстр встановлювався кількістю у 30 тис. осіб і повинен був утримуватися з в і йськови х маєтностей;

3. податки збиралися виключно козацькою старшиною;

4. гетьман отримав право на створення найманого (“охочого”) кінного війська кількістю

1. тис. осіб (так званих компанійців). Вони повинні були здійснювати поліцейські функції (збирати інформацію і попереджувати прояви незадоволення, змови, самовільний вступ у козацтво). Утримувалися компанійці на кошти місцевих жителів;

2. значно обмежувався перехід селян у козацтво;

3. захоплені в українських монастирях і фортецях вояками воєводи Г. Ромодановського дзвони, срібні речі, гармати, книги поверталися в Гетьманщину.

Острозькі статті - договір, укладений правобережним гетьманом М. Ханенком з Річчю Посполитою в Острозі 2 вересня 1670 р.

Основні умови:

1. проголошувались рівні права православного та католицького духовенства;

2. непорушність стародавніх військових вольностей стосовно будь-яких козацьких маєтків;

3. збереження козацьких вольностей за вдовами померлих козаків;

4. повна амністія тим козакам, які повертаються на службу до польського короля.

5. вільне обрання козаками гетьмана із наступним його затвердженням королем;

6. заборона довічного гетьманства;

7. відмова козацтва від будь-яких протекцій монархів інших держав;

8. Військо Запорозьке за розпорядженням коронного гетьмана мало виступати на війну ;

9. заборона козакам приймати і відправляти будь-які посольства без дозволу короля;

10. шляхта і духовенство мали право вільно і безперешкодно повернутися до своїх володінь;

11. Військо Запорозьке зобов'язувалося власними силами придушувати виступи проти підданства Речі Посполитої, карати і страчувати винних.