10.3. Специфіка економіки розвинутих країн

Ці країни мають найбільші обсяги ВВП, особливо в розрахунку на душу населення, найвищий рівень продуктивності праці, найскладнішу технологію виробництва. За класичною схемою ця група нараховує 24 країни. Вони вкупі контролюють переважну частину світових капіталопотоків. Незважаючи на невелику частку у світовому населенні (14%), розвинуті країни зосереджують 50% світового ВВП, експортують 52% товарів та 78% послуг в міжнародній торгівлі.

Головним формальним показником, що відокремлює розвинуті країни від інших, є розмір ВВП на душу населення. За даними на 2008 р. він становив у середньому (за ПКС) 40 тис. дол. при середній світовій величині 10,5 тис. дол.

Переважна більшість ТНК має свої штаб-квартири в розвинутих країнах. Сьогодні у світі нараховується понад 800 тис. зарубіжних філій ТНК, якими володіють 63 тис. материнських компаній; 79% материнських компаній розташовано в розвинутих країнах. ТНК забезпечують близько 50% світового промислового виробництва; на них припадає понад 70% світової торгівлі, причому 40% цієї торгівлі відбувається всередині ТНК по трансфертним цінам.

Найвизначальнішою рисою, що найпомітніше відрізняє розвинуті країни від інших, є високий рівень розвитку соціальної сфери. Це має вираження у високих середніх доходах населення, значних витрат на пенсійне забезпечення, освіту, охорону здоров’я, охорону довкілля.

Розвинуті країни утворюють три центри світової економіки: США, Західна Європа, Японія.

Незважаючи на дуже невелику частку сільського господарства в економіці, розвинуті країни мають потужне індустріалізоване сільське господарство, яке в цілому забезпечує потреби цієї групи країн в продовольстві й сировині.

Розвинуті країни є основним виробником промислової продукції. Випереджаючими темпами розвиваються галузі обробної промисловості, тоді як розвиток видобувних галузей значно уповільнився.

В обробній промисловості виробничого напрямку провідною галуззю є машинобудування. Машини й устаткування є для індустріально розвинутих країн основною статтею експорту й імпорту.

Характерною рисою економіки розвинутих країн в останні десятиліття є швидкий розвиток такого виду послуг, як науково-дослідні розробки й інформатика.

Структурні зміни в економіці розвинутих країн обумовлюються ходою науково-технічного прогресу та поглибленням міжнародного поділу праці.

10.4. Основні риси країн з транзитивною економікою

До країн з перехідною економікою належить більшість колишніх соціалістичних країн, що здійснюють перехід від соціалістичних методів господарювання до ринкових. Це – колишні союзні республіки СРСР: Україна, Росія, Білорусь, Молдова, Латвія, Литва, Естонія, Грузія, Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Туркменістан, Таджикистан; колишні соціалістичні країни Центральної Європи: Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Сербія, Чорногорія, Хорватія, Словенія, Боснія й Герцеговина, Македонія, Албанія; азіатські країни – Китай, Монголія і В’єтнам. Соціалістичну орієнтацію з метою побудування комунізму зберегли Корейська Народно-Демократична республіка (КНДР) і Куба.

За географічною ознакою і за особливостями соціально-економічних перетворень країни з перехідною економікою можна поділити на три групи:

 країни Центральної Європи та країни Балтії (Литва, Латвія, Естонія);

 країни Східної Європи, Закавказзя й Центральної Азії (СНД);

 Китай, Монголія і В’єтнам.

Економічні реформи , що відбувалися в даних країнах у перехідний період, супроводжувалися глибоким падінням обсягів виробництва, соціально-економічною кризою. Вихід з кризового становища в різних країнах відбувався неодночасно; першими з нього вийшли країни, що раніше розпочали реформування. Україна однією з останніх подолала спад виробництва.

За економічним потенціалом, характером реформування й відносним рівнем розвитку зарубіжні країни з перехідною економікою можна розподілити на такі групи:

1. Китай, Росія – держави з величезними природними й людськими ресурсами, зі значним виробничим потенціалом і великими абсолютними розмірами ВВП;

2. Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія – країни Центральної Європи, які просунулися найдальше шляхом реформування; мають відносно високий рівень ВВП на душу населення (18 – 31 тис. дол.);

3. Естонія, Латвія, Литва – пострадянські республіки, що вже входять до ЄС; серед колишніх республік СРСР мають найбільш позитивні результати реформування і середній рівень ВВП на душу населення (18 - 22 тис. дол.);

4. Румунія, Болгарія, Хорватія, Сербія, Боснія та Герцеговина, Македонія, Албанія – країни Південно-Східної Європи з менш розвинутою економікою й низьким душовим рівнем ВВП (від 6,5 тис. дол. у Боснії та Албанії до 17 тис. дол. в Хорватії);

5. Білорусь, Азербайджан та Казахстан – країни СНД з середнім економічним потенціалом та рівнем ВВП на душу населення близьким до середньосвітового рівня (9,5 – 12,0 тис. дол.);

6. Грузія, Вірменія, Узбекистан, Туркменістан, Киргизстан, Таджикистан, Молдова – країни СНД з невисоким рівнем економічного розвитку й низьким душовим показником ВВП (1,8 – 6,6 тис. дол.);

7. В’єтнам і Монголія – азіатські країни зі значними природними ресурсами, але з дуже низьким душовим показником ВВП (2,9 – 3,3 тис.дол.).