Змістовий модуль 3 Сучасні підходи до роботи за місцем проживання.

Тема 1.

Соціально-педагогічний патронаж у діяльності різних соціальних інститутів.

1.Соціальні служби, у діяльності яких здійснюється соціально-педагогічний патронаж.

2.Особливості соціально-педагогічного патронажу у діяльності органів державної виконавчої влади.

3. Специфіка здійснення патронажу у діяльності соціального педагога загальноосвітнього закладу. Категорії учнів, які підлягають превентивній роботі за місцем проживання.

4. Громадські та благодійні організації, які здійснюють превентивні роботи за місцем проживання.

Література

1. Парфанович І.І. Правові основи захисту дитинства: соціально-педагогічний аспект. Навчальний посібник.-Тернопіль.: ТНПУ, 2006.-180с.

2. Робота з клієнтами соціальних служб /Упорядн. Зайцева З.Г.- К., 2002.

3. Словарь по социальной педагогике: Учеб. Пособие для студ. Высш. учеб. заведений / Авт.-сост. Л.В. Мардахаев. – М. : Издательский центр «Академия», 2002. – 368 с.

1. Соціальні служби, у діяльності яких здійснюється соціально-педагогічний патронаж.

:

Соціальні служби – державні або суспільні структури, що надають соціальні послуги по забезпеченню здоров’я і благополуччя людей: надання допомоги і в отриманні матеріальних ресурсів і самозабезпеченні; попередження залежності; укріплення сімейних взаємостосунків; реабілітація індивідів, сімей до успішного функціонування.

Соціальні служби – підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, а також громадяни, що надають соціальні послуги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.

Центри соціальних служб для молоді – спеціальні заклади, уповноважені державою брати участь у реалізації державної молодіжної політики шляхом здійснення соціальної роботи з дітьми та молоддю. Соціально-педагогічні послуги ЦССМ – виявлення інтересів і потреб людей у різних видах діяльності і залучення до роботи з ними різноманітних закладів, товариств, зацікавлених осіб; юридичні послуги – це консультаційні послуги клієнту з питань чинного законодавства, здійснення захисту пртав та інтересів клієнтів, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, які вдаються до прямих або опосередкованих протиправних дій щодо клієнта.

Спеціалізовані служби центрів соціальних служб для молоді:

• Служба соціальної підтримки сімей “Родинний дім”;

• Служба психологічної допомоги “Телефон “Довіри”;

• Кризовий центр соціально-психологічної допомоги;

• Центр соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями;

• Служба вторинної зайнятості молоді;

• Мобільний консультативний пункт соціальної роботи в сільській та гірській місцевості;

• Консультативний пункт для ін’єкційних споживачів наркотиків “Довіра”;

• Служба соціального супроводу молоді, яка перебуває у місцях позбавлення волі чи повернулася з місць позбавлення волі.

2.Особливості соціально-педагогічного патронажу у діяльності органів державної виконавчої влади.

Комітет /служба/ у справах неповнолітніх – орган державної виконавчої влади, на який покладається розробка і здійснення безпосередньо та через відповідні державні органи, суспільні інститути, громадські організації заходів соціального захисту дітей, запобігання правопорушень серед неповнолітніх та контроль за виконанням цих заходів.

Кримінальна міліція у справах неповнолітніх – складова частина кримінальної міліції органів внутрішніх справ, яка забезпечує організацію роботи щодо боротьби із правопорушеннями серед неповнолітніх, проводить оперативно-розшукові та профілактичні заходи.

Органи опіки та піклування – районні державні адміністрації, районів міст Києва та Севастополя, виконавчі комітети міських чи районних у містах, сільських, селищних рад: органи освіти, у справах сім’ї та молоді, служби у справах неповнолітніх, органи соціального захисту населення, органи охорони здоров’я. 29 січня 2006 року набрав чинності спільний наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту та Міністерства освіти і науки України від 21 грудня 2005 року “Про затвердження Порядку передачі документації щодо дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, від органів управління освітою службам у справах неповнолітніх”.

Центр з усиновлення дітей здійснює повноваження з ведення обліку осіб, які бажають усиновити дитину, обліку дітей, які можуть бути усиновлені, реалізацію порядку усиновлення дітей.

Правоохоронні органи – система державних органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дорозслідувальну перевірку, розслідування кримінальних справ після їх порушення. Це – СБУ, міліція, прокуратура.

Приймальники-розподільники для неповнолітніх – установи органів внутрішніх справ, які забезпечують тимчасове утримання підлітків, що вчинили суспільно небезпечні дії та правопорушення у віці від 11 до 18 років.

Притулки для неповнолітніх створюються службами у справах неповнолітніх відповідно до соціальних потреб кожного регіону для тимчасового розміщення у них неповнолітніх віком від 3 до 18 років, які потребують соціального захисту держави. Притулок для неповнолітніх – організація тимчасового проживання, виховання, утримання безпритульних дітей, дітей, позбавлених батьківського піклування, які зазнали жорстокості, насильства або з інших причин потребують соціального захисту.

Суди у справах неповнолітніх – складова частина державної судової системи, органи, що захищають права неповнолітніх, розглядають справи про вчинені ними злочини та інші правопорушення, застосовують передбачені законом кримінальні покарання, заходи адміністративного стягнення, виховні заходи примусового характеру.

Центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх створюються у державній системі охорони здоров’я, до яких направляються підлітки для лікування і психічної корекції від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, а також підлітки, які потребують особливих умов виховання і які за станом здоров’я не можуть бути направлені у навчально-виховні заклади соціальної реабілітації органів освіти.

Будинок дитини – заклад закритого типу, підпорядкований Міністерству охорони здоров’я України. Будинок дитини є комунальним закладом охорони здоров’я для медико-соціального захисту дітей-сиріт, дітей, які залишились без піклування батьків, а також дітей з вадами фізичного та розумового розвитку. Основними типами будинків дитини є: будинок дитини загального типу; спеціалізований будинок дитини для дітей з вадами фізичного та розумового розвитку.

У Будинку дитини є карантинне відділення, в якому новоприбулі діти перебувають три тижні для ретельного медичного обстеження. Виховання та утримання дитини у закладі такого типу здійснюється за тими ж правилами, які діють у дитячих яслах і дитячих садках. У разі, якщо дитину не забрали в сім’ю, то в три роки її переводять до Дитячого будинку .

Дитячий будинок - державний виховний заклад, де утримуються діти від 3 до 7 років із будинку дитини, сім’ї або притулку, що залишилися без батьків чи опікунів, а також діти одиноких матерів. Такі будинки відкривають і закривають за рішенням органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування. Існують дошкільні та шкільні заклади цього типу. У дошкільних виховна робота проводиться згідно з програмою виховання у дитячому садку. Вихованці шкільного віку (7 років) навчаються у загальноосвітній школі та беруть за бажанням участь у позашкільних закладах.

Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, що не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Дитячий будинок-інтернат – соціально-медична установа для постійного проживання дітей віком від 4 до 18 років з вадами фізичного або розумового розвитку, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.