Тема 4. Україна в іі половині хvіі ст. «Руїна»: її соціально-політична суть і наслідки

1. Загальна характеристика періоду «Руїни».

2. Гетьманування Ю. Хмельницького і І. Виговського.

3. Правобережні гетьмани: П. Тетеря, П. Дорошенко.

4. Гетьмани Лівобережної України: І. Брюховецький, Д. Многогрішний, І. Самойлович.

5. Наслідки «Руїни».

1. Загальна характеристика періоду «Руїни».

Після смерті Б. Хмельницького розпочинається період національного «самогубства» України, період братовбивчих війн і нескінченних зрад, суспільного розбрату та марнотрацтва усього, що було досягнуто за роки довгої та тяжкої боротьби під час повстання 1648 р. та Визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького. Деякі історики вважають, що саме в цей період своєї історії Україна як держава втратила свою останню можливість об’єднати Право- та Лівобережжя в одну сильну політично, культурно та економічно незалежну країну Європи.

Ситуація за якої розпочалась доба руїни була додатково ускладнена суперництвом за гетьманство, що розпочалось після смерті Б. Хмельницького. Нестійкість становища гетьманів доби «Руїни» примушувала їх йти на політичні компроміси із вимушеними союзникам.

До висвітлення проблем Руїни у різні часи вдавались такі історики-науковці як: Н. Полонська-Василенко, О. Субтельний, О. Рігельман, Д. Дорошенко, М. Грушевський, І. Холмський.

Після своєї смерті Б. Хмельницький залишив чималу спадщину.

Причини, що призвели до Руїни:

1) слабкі державницькі інстинкти в українському населені, невисокий рівень політичної свідомості і незвичка до державної дисципліни;

2) соціальна розколотість української нації, небажання повсталого люду коритися шляхетсько-старшинській еліті і нетерпляче прагнення цієї еліти до всілякого збагачення;

3) несприятливе міжнародне становище.

Соціально-політичною суттю «Руїни» була боротьба старшинських угрупувань.

Перша з цих груп являла собою реєстрову старшину Війська Запорозького.

Другу групу старшини утворили шляхтичі.

Третю групу старшини, яку козацька революція винесла на верхівку влади в Гетьманщині, становили вихідці з міщан, козацької черні, деколи навіть з селян.

Таким чином історики «Руїною» назвали трагічний період в історії України з ІІ половини ХVІІ до початку ХVІІІ ст., що був наповнений драматичною боротьбою старшинських угруповань за гетьманську булаву, брутальними втручаннями сусідніх потужних держав у українські справи з метою досягнення власних загарбницьких планів, занепадом визвольних ідей. Очевидними трагічними наслідками цих подій стали розчленування України, втрата незалежності молодою українською державністю, нарешті – величезні людські жертви і матеріальні руйнування.

2. Гетьманування ю. Хмельницького і і. Виговського.

2.1. Гетьманування ю. Хмельницького

Ще за свого життя Б. Хмельницький мав наміри заснувати гетьманську династію. Тому коли він помер, питання про гетьманського наступника не виникало – козацька старшина, яка буквально боготворила Б. Хмельницького негайно вибрала гетьманом його 16-ти літнього сина Юрія Хмельницького. Але Ю. Хмельницький виявився людиною нерішучою та слабохарактерною, а що найгірше, він легко піддавався впливу з боку козацької старшини. Пробувши гетьманом близько місяця він власноруч склав з себе повноваження. Того ж 1657 року, 26 серпня у Корсуні на Генеральній Раді козаків з участю мєщан та духовенства наказним гетьманом усієї України обрано генерального писаря Генеральної військової канцелярії Війська Запорозького Івана Виговського.

Через два роки на Раді в Германівці у 1659 р. гетьманом вдруге було обрано Юрія Хмельницького, кандидатуру якого висунула старшина антипольського напрямку, яка схилялась до союзу з Москвою. Новообраний гетьман та старшина хотіли налагодити стосунки з Москвою та добитися поширення прав для України, приєднання північної Чернігівщини та частини Білорусії, свободи дипломатичних стосунків, заборону воєводам втручатися у внутрішні справи країни. Все це було оформлено в так званих Жердевських статтях. Вражений силою російського війська та погрозами Трубецького в 1659 році Юрій приймає Переяславські статті, що в Москві були кардинально перероблені та доповнені, в них був доповнений принцип повного підкорення України Москві, а митрополита Київського-Московському патріархату. Згідно з Переяславським пактом 1659 року російські залоги розташовувались в усіх найбільших містах. Козакам заборонялось вести зовнішню політику та вступати в війни без дозволу московського царя. Не дозволялось без згоди з Москвою обирати та звільняти старшину та полковників. Гетьман після обрання повинен був їхати на поклон до російського самодержця. козацькі залоги повинні вийти з Білої Руси. Митрополит Київський повинен був визнати владу московського патріархату. вся трагедія подальшої історії України була в тому, що цей сфальсифікований документ 1659 року став єдиним офіційним текстом так званих «Статей Богдана Хмельницького» і на ньому згодом підписувались усі гетьмани. Московський уряд не рахувався з Юрієм Хмельницьким. Поступово гетьманська влада стає номінальною. Розуміючи власну неспроможність виправити важке становище країни в січні 1667 року він зрікається гетьманської булави та йде в монастир. Згодом його поляки заарештували і ув'язнили в Марієнбурзькі фортеці. Вийшовши на волю, тривалий час жив в одному з монастирів в місті Умань.

В останнє Юрій був обраний гетьманом тільки у 1677 році. За чотирнадцять років він встиг побути і ченцем, і архімандритом, і провести три роки у польській в’язниці. Після цього він потрапив до татар у полон, чому й був відправлений до Константинополя, де ще шість років провів у Едечкульській в'язниці.

Звідти його й витягли турки, як тільки почули, що Дорошенко передався Москві і здав гетьманство на користь Самойловича і Ромадановського, як того і хотів російський уряд. Утративши свого ставленика у особі Дорошенка, турки знайшли собі іншого у особі Ю. Хмельницького. Вони сподівались що Юрію ще раз допоможе славетне ім'я його батька. І на деякий час це допомогло: багато людей почало повертатись до Юрія. І у червні 1678 року турки разом з Ю. Хмельницьким, після декілька невдалих спроб взяли Чигирин і провозгласили Юрія Правобережним гетьманом. Юрій повернув собі батьківську столицю, але після довгих боїв між ним і Самойловичем там зосталися одні руїни. Тому свою столицю він призначив у Немирові. Спробував ще раз організувати набіг на лівобережжя, але він скінчився провалом. І Юрій, не одержав ніякої підтримки і володів вже тільки тією незначною часткою на Поділлі, що відвели йому турки, але підписувався він досі нечуваним титулом: «Гедеон – Георгій – Венжик Хмельницький, князь Сарматський і Гетьман Запорожський».

Султан мав надію, що Юрій матиме вплив на Україні, але його нікчемність виявилася і тепер, і знов почалася колотнеча. Народ його не любив, бо не мав за що. Турки і татари, які були з ним, пустошили землі.

Сам же Юрій своїми здирствами та лютістю, наробив те, що турки, які мали його за свого ставленика самі ж його й усунули і відправили під вартою у Констинопіль, а на це свобідне місце посадили Молдавського Господаря Дуку.

Певних фактів про смерть цієї, досить неоднозначної особи немає. З одних джерел відомо що за наказом Паші його було страчено у Кам'янці, у 1681році через його жорстокість: він насмерть закатував дружину дуже заможного турецького підрядчика, а з других, що він помер у Константинополі і перед смертю побусурменився.